Ізраїль наукою приростатиме?

Перефразуючи відомий у Росії вислів, можна сказати: «Ізраїль наукою приростатиме». І вже приростає. Частка субсидій на науку у внутрішньому валовому продукті (ВВП) єврейської держави найбільша у світі — 5%, — повідомляє агентство «ІнформНаука». Особливо зросли ці витрати останніми роками, досягнувши в крихітній країні понад 5,5 мільярда доларів на рік.

За даними Ізраїльського інституту науково-технологічних досліджень Семуеля Неймана, за останні 15 років витрати на дослідницькі роботи в Ізраїлі зросли на 164% й досягли 2004 року 23,8 млрд. шекелів (понад 5,5 млрд. доларів). За повідомленням місцевої газети «Глобс», із 1990 по 2002 рік ці витрати збільшувалися в Ізраїлі швидше, ніж в Ірландії та у Фінляндії, які здійснили саме в ті роки технологічний ривок.

Цікаво також порівняти асигнування на науку в інших країнах. Так, у США бюджет тільки на фундаментальні наукові дослідження 2004 року становив 2,6% від ВВП. У Японії асигнування на науку і хай-тек становлять 3,15% від ВВП. А от Європа в цьому питанні відстає. 2003 року Євросоюз вклав у науку і хай-тек тільки 1,93 % свого ВВП. У Росії 2004 року на фундаментальні й галузеві дослідження було відпущено 56 млрд. рублів, тобто менш ніж 2 млрд. доларів. Наступного року вся російська наука обійдеться бюджету в 72 млрд. рублів, або в 2,5 млрд. доларів. Тенденція зростання тут наявна. Проте темпи зростання асигнувань на наукові дослідження в Росії явно недостатні. І річ не тільки в тому, що маленький Ізраїль витрачає бюджетних коштів на науку вдвічі більше, ніж найбільша країна у світі. У потилицю Росії дихає Китай, який збільшує свої інвестиції в технології такими темпами, що в найближчі п’ять років повністю може перегнати Європу у відносних цифрах.

В Ізраїлі ж Беєршевський університет, який вважають периферійним, тільки на закупівлю обладнання витратив торік майже 2 млн. доларів. І ще одна показова цифра: 2005 року на заняття з особливо обдарованими школярами й студентами було асигновано 20 млн. доларів.

Саме життя змушує будь-який з урядів, який приходить до влади в Ізраїлі, вкладати в освіту і науку величезні гроші. Іншого просто не дано. Тільки спираючись на ці сфери, маленька держава, по суті позбавлена природних ресурсів, може конкурувати з іншими країнами, піднімати рівень і якість життя народу.

Ізраїльські вчені щорічно публікують у середньому 1549 наукових статей на мільйон населення, залишивши далеко позаду своїх колег зі США та Європи, де ця цифра становить відповідно 900 і 729. У крихітному Ізраїлі пишуть 1,28% усіх наукових статей, які виходять у світі. Що ж до математики й комп’ютерних наук, то тут частка ізраїльтян ще вища — 2,74% і 2,22 % відповідно.

Усе пізнається в порівнянні. Тому зауважимо, що за абсолютною кількістю наукових публікацій перше місце займають США — 37% усього світового обсягу. З 1990 року частка публікацій латиноамериканських країн і азіатського регіону постійно зростає. Колись СРСР за кількістю опублікованих наукових праць займав третє місце у світі, його частка становила 7%. Тепер Росія займає сьоме місце у світі за кількістю наукових статей, забезпечуючи 3,7% від усього світового потоку. Це тільки на 2,5 % більше, ніж в Ізраїлі. Водночас традиційно високою залишається частка російських друкованих робіт у галузі природничих наук і в технічних галузях. Скажімо, російським фізикам належить 9,7% усіх публікацій у світі, ученим у галузі наук про Землю — 7,43 %, в галузі космічних досліджень — 7,19%, хімії — 6,78%, матеріалознавства — 4,29%, математики — 3,83%, техніки — 3,7%.

Ізраїльтяни навіть у своїх «привілейованих» галузях до російського рівня не дотягують. Та якщо врахувати величезну різницю в територіях і населенні Росії та Ізраїлю, то рівень ізраїльської науки гідний захоплення.

Важливий критерій якості наукових праць — їхнє цитування. За цим показником праці ізраїльських учених перевершують середньосвітові практично у всіх галузях. Найчастіше цитують дослідження ізраїльтян у галузі молекулярної біології та імунології. Високим рівнем відрізняються дослідження в сфері астрофізики та ядерної фізики.

2002 року уродженець Ізраїлю Даніель Канеман, який із 1994 року працює у Прінстонському університеті, розділив із Верноном Смітом Нобелівську премію з економіки. Канеман — п’ятий ізраїльтянин, відзначений цією престижною нагородою. 2004 року ізраїльтяни Аарон Чихановер і Авраам Гершко здобули Нобелівську премію з хімії, розділивши її з американцем Ірвіном Роузом.

2005 року лауреатами Нобелівської премії з економіки стали ізраїльтяни Ісраель (Роберт) Ауман і професор Мерілендського університету Томас Шилінг. З восьми ізраїльтян, відзначених Нобелівською премією, четверо здобули їх за наукові дослідження.

Слід підкреслити, що в сучасному світі наука «робиться» корпоративно. Видатних успіхів можуть досягти тільки дослідники, залучені в єдиний науковий процес. Що ж до ізраїльських учених, то, по-перше, студенти старших курсів, які добре навчаються, проходять стажування за кордоном, як правило, в англомовних країнах, рідше у Франції та Німеччині. Дуже важливий для науковців так званий шабатон, який передбачається в Ізраїлі, коли на сьомий рік роботи дослідник відправляється в провідні університети світу «для обміну досвідом». У певному сенсі мета шабатону — нізащо не пропустити новації, ознайомитися з досягненнями світового рівня. Тому на шабатон посилають тільки в першокласні університети та лабораторії. Крім того, ізраїльські вчені передають іноземцям і власний досвід.

Аарон Чихановер у розмові з ізраїльськими студентами якось зауважив: «Ми дуже маленька країна і втягнені в політичний хаос у регіоні. Через це бюджет і бюджетна наука не є першим пріоритетом. До того ж американці — сильні конкуренти. Коли я був студентом в Авраама Гершко, ми роздивилися щось таке, чого ще не було у фокусі науки. Це розпад протеїну. Усі займалися протеїновим синтезом, а ми сказали собі: «Ні, давайте підійдемо з іншого боку, спробуємо зайнятися не синтезом, а розпадом». У цій галузі ми виявилися першими. Ми не перебували в головному науковому потоці. Я хотів би сказати ізраїльським студентам: якщо ви хочете бути конкурентоспроможними, не працюйте в головному потоці, оскільки будете приречені на відставання». Авраам Гершко, також звертаючись до студентів природничих спеціальностей, підкреслив: «Необхідно намагатися знайти унікальну проблему, яка важлива, але ще не стала центром уваги в біології чи в хімії».

Ізраїль входить до числа дванадцяти держав, які належать до наукової супереліти. Перші три місця в цьому списку займають США, Великобританія та Німеччина, а останні чотири — Росія, Нідерланди, Ізраїль і Канада. Ізраїль виділяється ще за одним показником: частка жінок серед науковців країни становить 23,8 %. Тільки в Данії слабка стать активніше займається науковими дослідженнями.