GEANT2, або Друга спроба підключити українську науку до Європи

27 червня 2007 року в Лондоні було підписано угоду про підключення мережі «УРАН» до пан’європейської науково-освітньої мережі GEANT2. Свої підписи на ній поставили генеральний директор компанії-оператора GEANT2 Ганс Доббелінг і голова ради Асоціації користувачів науково-освітньої телекомунікаційної мережі «УРАН» професор Юрій Якименко. Цю подію експерти оцінюють як найважливіший крок до інтеграції України в інформаційний простір Європи і доступу до наукових і інформаційних ресурсів: електронних бібліотек, баз даних і знань, інформаційних пошукових систем, до віддалених центрів суперкомп’ютерних обчислень і наукових даних, ресурсів дистанційного навчання...

Таким чином, уже зовсім скоро — до початку нового навчального року через мережу «УРАН» можливість користуватися інформаційними ресурсами GEANT2 отримають майже 100 університетів і НДІ у 18 регіонах України, а також інші науково-освітні заклади, які за цей час приєднаються до мережі.

Напевно, перспективи, які у зв’язку з цим відкриваються перед наукою нашої країни, не викликали б сумнівів, якби не своєрідне дежавю: років п’ять тому українські вчені вже мали можливість приєднатися до GEANT (тоді ще без додатку «2»). Тому доцільно пригадати про те, як тоді розвивалися події.

У 2002 році вчені були здивовані сенсаційною новиною: наша наука одержує інформаційний канал, який безпосередньо з’єднує нас із науковою Європою. Багато хто з дослідників, які на той час опинилися на узбіччі світової науки, не повною мірою усвідомлювали важливість такого заходу. Тоді навіть для чиновників із президії НАНУ Інтернет ще був екзотикою. Показова скарга академіка Ю.Глєби з приводу того, що йому легше з’єднатися з будь-якою лабораторією світу, ніж передати інформацію до президії академії, дійсним членом якої він є.

Хоча президент України Л.Кучма і не особливо поважав систему науки й освіти України, проте на церемонію підписання документів у Відень він вилетів із майже повним складом Кабінету міністрів і незліченних радників і помічників. Телебачення вело пряму трансляцію церемонії підписання угоди з австрійською мережею ACONet про тимчасовий доступ до GEANT президентами України й Австрії. Це був черговий жест доброї волі європейської держави — Австрія безкоштовно надавала можливість доступу українським ученим до багатств європейської науки.

Проте з такого широко розрекламованого (і, до речі, справді дуже важливого заходу) вийшов, як кажуть, «пшик». Свою лепту вніс «Укртелеком», який був оператором цього каналу і роздавав його науковим інститутам і університетам за лише йому зрозумілим принципом. У результаті швидкісний канал у Європу (на той час — 34 Мбіт/с) використовувався лише на 5—10% своєї пропускної здатності, а швидкість підключення до GEANT у кінцевого користувача була на порядок меншою, ніж швидкість комерційного підключення до Інтернету. Абсурдність такого способу «використання» призвела до того, що через два роки Україну взагалі відключили від GEANT. Чи не стаємо ми вдруге на той самий шлях?..

І от нове повідомлення — підписано угоду про приєднання української науково-освітньої телекомунікаційної мережі «УРАН» до пан’європейської науково-освіт­ньої мережі GEANT2. Цього разу підписання угоди відбулося за дуже скромних умов, уся церемонія пройшла без зайвої помпи і по-діловому. «Може, хоч цього разу українські вчені і педагоги отримають можливість користуватися новітніми інформаційними досягненнями Європи?» — із таким запитанням кореспондент «ДТ» звернувся до професора Юрія ЯКИМЕНКА.

Та усе ж таки ми почали роботу. Тоді гранти Європейського співтовариства, наукового комітету НАТО, компанії Cisco плюс державні кошти дозволили нам розпочати будівництво мережі. Зараз питання про існування національної науково-освітньої мережі вже не стоїть, тому що в Європі створено GEANT2, яка об’єднує понад 30 науково-освітніх мереж європейських країн і обов’язковою умовою приєднання до неї є наявність національної мережі.

Отже, хоча наші кроки і не були дуже послідовними, вони виявилися кроками у правильному напрямку. «УРАН» — це не лише спільні канали, а й спільна ідеологія, куди входять і система електронних бібліотек, і система тренінгу мережевих адміністраторів, і багато іншого. Нещодавно ми під’єднали сюди українську систему «Освіта», систему інформування з питань освіти — це масштабна ідеологія для великого кола користувачів. Наприклад, коли виникла проблема створення бібліотек, одразу постало питання: а на яких програмних продуктах реалізовувати цю програму?

Тільки-но почали аналізувати, з’ясувалося, що в країні чимало бібліотек узагалі без електронного устаткування, а інші користуються різними програмними продуктами. Як же все це поєднати? Відсутність єдиної ідеології при розвитку бібліотечної справи далася взнаки дуже гостро. Тому ми організували центр для підготовки спеціалістів у галузі бібліотечних технологій.

Не менше проблем виникло у нас і з дистанційним навчанням. На базі «УРАНу» створені відповідні регіональні центри. Зараз настав час створювати для них бази даних. Тут проблем також вистачає. Без технічних університетів — і насамперед Національного технічного університету України «КПІ», який взяв на себе значні витрати за відсутності бюджетного фінансування, — багато чого не вдалося б. Нещодавно університет зробив нове вагоме доповнення до «УРАНу» — суперкомп’ютер, встановлений у нас, інтегрований у мережу. До речі, досягнута домовленість про об’єднання наших кластерів із кластерами Інституту теоретичної фізики і Кібцентру НАНУ.

— Наскільки такі кластери завантажені у нас? Адже скаржаться, що багато з них лише для меблів — для них просто немає роботи?

— Наш головний комп’ютер, інтегрований в «УРАН», доступний для всіх академічних установ. Останнім часом він виконував обчислення для Інституту конденсованих середовищ (Львів). Крім того, на базі наших суперкомп’ютерів ми організували сховище даних і стали українською філією Світового центру даних. Це виводить досягнення наших вчених у світ і, навпаки, робить доступними досягнення іноземних учених для нас.

— У чому полягають неузгодження між вами і НАНУ у цих питаннях?

— З нами співпрацює багато інститутів Національної академії наук України, які від початку були безпосередніми учасниками спільних проектів. Проте в НАНУ з’явилося бажання створити власну мережу. Вони зараз побудували канали і залучають інститути. У бажанні мати свою відомчу мережу я нічого поганого не бачу. Національна академія — і їй величезна подяка за це — одержала бюджетні кошти, які направила на будівництво інформаційного каналу за маршрутом Рава-Руська — Львів — Київ — Харків. Поки що він добудований до кордону з Польщею.

— Тож за яким каналом ви під’єднуєтеся до GEANT2?

— Поки що під’єднуємося за іншим каналом. Ми маємо власні угоди з операторами в Україні — благо немає монополії «Укртелекому» у цій справі, як було ще п’ять років тому. Зараз не доводиться бігати за операторами, як колись. Вони самі йдуть до нас із пропозиціями. Ми маємо
155 Мбіт/с — поки що цього достатньо, але завтра треба буде набагато більше і коли канал добудують з боку Польщі, ми б хотіли його використовувати спільно — канал для НАНУ побудувала держава і ним треба користуватися спільно.

Тепер, коли ми підключилися до GEANT2, важливо, що технології, з якими працюватимуть наші споживачі, вищі і сучасніші. Українські університети, НДІ підтягуватимуться до цього рівня, спираючись на єдину ідеологію, єдину систему, і це стане інтеграцією в Європу українських навчальних і наукових закладів. Слід зазначити, що науково-освітня громадськість у фаховому плані найбільше підготовлена до цього процесу.

— Юрію Івановичу, ви можете сказати, скільки коштуватиме освітньому або навчальному закладу таке приєднання?

— Найближча до України точка присутності GEANT2 знаходиться в Польщі, у Познані. У рамках угоди нам це підключення у Познані надають безкоштовно. Наші колеги з польської науково-освітньої мережі PIONIER люб’язно надають ділянку каналу Познань—Варшава також безплатно. За канал далі ми повинні платити, але ми знаємо, як це робити. Звичайно, для створення пристойних економічних умов користування мережею потрібна державна підтримка, оскільки ніде в світі науково-освітня мережа не працює без такої підтримки. Ми сподіваємося, що для цих цілей одержимо якісь кошти, але поки що їх не отримали від держави.

На завершення хочу наголосити, що незалежно від того, чи є хтось членом мережі «УРАН», чи ні, ми сприятимемо тому, щоб усі наші наукові та освітні заклади користувалися можливостями GEANT2.