Чи небезпечний сірководень у Чорному морі?

Цілком можливо, що концентрація сірководню на дні Чорного моря зростає, але відбувається це дуже повільно. І вже точно не становить ніякої небезпеки. Що відомо науці через 20 років після лякаючих прогнозів про можливий сірководневий «вибух» Чорного моря?

«Не можна виключати, що в глибинах Чорного моря концентрація сірководню трохи зростає. Процес цей дуже повільний і цілком природний. А відбувається він просто тому, що море ще не досягло стаціонарного стану, тобто продовжує змінюватися», — вважає професор Ігор Волков, головний науковий співробітник лабораторії геохімії Інституту океанології РАН. У будь-якому разі дізнатися, чи триває зростання концентрації сірководню, ми зможемо не раніш, аніж років через десять — тільки за такий проміжок часу концентрація встигне змінитися на скількись значиму навіть для точних приладів величину.

Чого не скажеш про рівень верхньої межі сірководню в морі: вона переміщається постійно з кліматичних причин. На те, наскільки глибоко в даний момент проходить ця межа, впливають і міжрокові, і сезонні коливання температури. Так, відносно теплі зими 1999—2001 рр. призвели до підйому верхньої межі сірководню на 5—10 м. Річ у тім, що нижча середньорічна температура на поверхні моря й у підповерхневих шарах, то більший запас кисню, і навпаки. А саме, кисень контролює положення верхньої межі сірководню в морі — він вступає з ним у хімічну реакцію й окисляє до сульфату. Крім того, верхні шари води теплої зими охолоджуються менше ніж зазвичай і не опускаються униз, тому перемішування води відбувається дуже слабо. У результаті велика частина кисню — його найбільше біля поверхні — не може вступити в хімічну реакцію із сірководнем. До речі, зазвичай за рік трудівник-кисень окисляє 35 млн. тонн сірководню.

Взагалі в центральній частині моря (у центрі купола, котрий утворює «сірководнева частина» морських вод) примхлива межа знаходиться на глибині приблизно 110—120 м, а з наближенням до берегів опускається до 150—160 м.

А що ж відбувається на глибині? Починаючи від верхньої межі, концентрація сірководню збільшується з кожним метром на 17 мг у літрі. Нижче 500—600 м зростання градієнту уповільнюється, а потім починається однорідний за солоністю і щільністю шар, у якому концентрація сірководню практично є сталою і становить близько 13 мг на літр. Ця однорідність у придонному шарі — результат дії геотермічного тепла, яке надходить із дна моря і добре перемішує морську воду.

Тож сірководневого вибуху в Чорному морі можна не побоюватися.