Євроінтеграція навпаки. Зарплатна реформа легалізує те, що ЄС категорично забороняє

Законопроєкт №14387 «Про справедливу систему оплати праці в Україні» позиціонується ініціаторами як наріжний камінь нової економічної політики, покликаний внести прозорість і справедливість у хаотичну систему нарахування заробітних плат. Проте глибокий аналіз положень цього документа свідчить, що готуються масштабний наступ на права працівників і фактична відмова від європейських стандартів соціального діалогу під маскою євроінтеграції.

Концептуальна деструкція

Автори законопроєкту пропонують визнати таким, що втратив чинність, базовий Закон України «Про оплату праці» та виключити ключові статті Кодексу законів про працю (КЗпП), зокрема статті 96, 97 і 98. Цей крок означає ліквідацію цілісної системи правових гарантій, яка вибудовувалася десятиліттями. Замість гнучкого регулювання, що враховує специфіку різних галузей економіки, пропонується запровадити єдиний закон, який охоплює як державний сектор (публічну службу), так і приватний бізнес (див. табл. 1).

Така «універсальність» є штучною та небезпечною. У країнах Європейського Союзу регулювання оплати праці чітко розділене за секторами. Публічний сектор потребує жорстких законодавчих рамок для запобігання корупції та політичному тиску на посадовців, тоді як приватний сектор — договірної свободи та економічної гнучкості. Намагання об’єднати ці дві реалії в одному акті призведе до того, що норми закону не працюватимуть ефективно ні для кого: бюджетна сфера страждатиме від занижених окладів, а приватний сектор буде змушений ігнорувати приписи, що не відповідатимуть ринковим реаліям.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Нове в оплаті праці. Чи справедливі законодавчі пропозиції?

Табл. 1. Основні новели законопроєкту №14387

Механічне запозичення термінів на кшталт «грейдинг» (grading) без належної адаптації до національного законодавства створює термінологічне перевантаження та правову невизначеність. Замість очікуваної прозорості ми отримуємо складну ієрархічну структуру, де реальний зміст соціальних гарантій розмивається новими поняттями, такими як «бенефіти від роботодавця» (employee benefits).

«Таємниця зарплат» vs Директива ЄС

Законопроєкт №14387 містить норми, що прямо суперечать європейському вектору розвитку у сфері прозорості оплати праці. Стаття 6 проєкту пропонує надати роботодавцю право забороняти працівникам розкривати інформацію про власну заробітну плату третім особам через трудовий договір або правила поведінки. Автори проєкту обґрунтовують це конфіденційністю бізнес-процесів, проте наслідки такої закритості будуть фатальними для принципу рівності.

Така норма є прямим порушенням Директиви (ЄС) 2023/970 Європейського парламенту та Ради від 10 травня 2023 року, яка, навпаки, зобов’язує держави-члени забезпечити прозорість оплати праці для подолання гендерного розриву. Європейські стандарти передбачають, що працівник має право знати рівень виплат у своїй категорії, щоб мати можливість захиститися від дискримінації (див. табл. 2).

Заборона на добровільне розкриття інформації про зарплату дасть можливість роботодавцям встановлювати різну оплату за однакову працю, приховуючи це за грифом «секретності». Це не лише б’є по правах жінок, які статистично частіше отримують меншу винагороду, а й створює підґрунтя для фаворитизму та корупції всередині як приватних компаній, так і державних установ.

Табл. 2. Порівняння європейського стандарту та пропозицій законопроєкту №14387

Систему оплати праці суддів хочуть змінити: суддя Марина Барсук попередила про неминучий хаос

Відсутність прозорості унеможливлює реалізацію Конвенції Міжнародної організації праці №100 про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності. Замість імплементації прогресивних норм Україна ризикує законсервувати систему «конвертів» і суб’єктивного розподілу благ роботодавцем.

Виплати нижче від мінімуму та система штрафів

Найбільш тривожною для кожного українського працівника є стаття 9 законопроєкту, яка де-факто легалізує виплату заробітної плати у розмірі, що є нижчим за мінімально встановлений державою рівень. Проєкт передбачає таку можливість у разі «невиконання норм виробітку, виготовлення браку чи з інших причин, передбачених законодавством, що мали місце з вини працівника».

Ця норма є відверто антиконституційною та антисоціальною. Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Мінімальна заробітна плата — це державна гарантія, що не може залежати від суб’єктивної оцінки якості роботи роботодавцем. Надання права платити менше мінімуму за «брак» (критерії якого встановлює сам роботодавець) відкриває шлях до масових зловживань і встановлення системи фінансових штрафів, що прямо заборонено чинним КЗпП.

Ба більше, формулювання «інші причини» створює безмежне поле для маніпуляцій. Працівник може опинитися у ситуації, коли після місяця роботи він отримає суму, недостатню навіть для фізичного виживання, оскільки роботодавець вирішив, що норм виробітку не було виконано у повному обсязі. Це перетворює трудові відносини на форму боргової залежності та нівелює саму суть поняття «мінімальна зарплата» як засобу забезпечення базових потреб людини.

Виконавчий табель і політизація оплати праці

Законопроєкт №14387 пропонує кардинально нову архітектуру оплати праці в публічному секторі через запровадження так званого Виконавчого табеля. Табель є додатком до закону, що встановлює максимальні річні розміри заробітної плати для політичних посад, суддів, прокурорів і вищих посадовців (див. табл. 3).

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Гідна оплата праці в Україні: експерт розповів, що потрібно зробити владі та законодавцям

Попри декларації про обмеження захмарних зарплат топчиновників (передбачається, що різниця між рівнями табеля не має перевищувати 30%), механізм його реалізації несе колосальні ризики. Головною проблемою є намагання підпорядкувати оплату праці суддів і прокурорів єдиній сітці, що затверджується Верховною Радою за поданням уряду.

Суддівська винагорода, згідно з Конституцією, є гарантією незалежності судової влади і не може регулюватися загальними законами про оплату праці держслужбовців. Встановлення «граничних розмірів річного доходу» замість прозорих окладів, прив’язаних до прожиткового мінімуму, дає виконавчій владі інструмент фінансового тиску на суддів. Якщо парламент захоче покарати непокірну судову гілку, йому достатньо буде змінити цифри у Виконавчому табелі.

Табл. 3. Структура Виконавчого табеля та пропоновані ліміти виплат

Окрему увагу привертає право президента України своїм указом відносити до відповідного рівня Виконавчого табеля до 34 осіб на посадах публічної служби. Це створює систему прямого фаворитизму, де лояльність до глави держави може бути винагороджена переведенням на вищий рівень оплати праці без жодних об’єктивних критеріїв. Така норма повністю руйнує ідею професійної державної служби, заснованої на меритократії.

Кабмін як монопольний роботодавець

Законопроєкт №14387 завдає нищівного удару по принципах децентралізації та автономії місцевого самоврядування. Пропонується встановити, що стороною роботодавця у колективних угодах на державній службі є виключно Кабінет міністрів України. Міністерствам, державним установам та органам місцевого самоврядування прямо забороняється укладати колективні договори в частині, що регулює питання оплати праці.

Це означає, що специфіка праці на місцях — у віддалених регіонах, у зонах зі складними умовами, у спеціалізованих агентствах — геть ігноруватиметься. Будь-які доплати, премії чи соціальні пакети, що раніше могли бути предметом переговорів між колективом і керівником установи, тепер залежатимуть від волі Кабміну. Таке звуження прав територіальних громад і державних органів самостійно визначати умови праці суперечить Європейській хартії місцевого самоврядування та позбавляє соціальний діалог на локальному рівні будь-якого сенсу.

Україна є однією з найбільш нерівних країн Європи за оплатою праці: експерт назвав головні диспропорції

Централізація переговорів у руках уряду призведе до того, що профспілки працівників держустанов втратять можливість впливати на реальну ситуацію в конкретних організаціях. Будь-яка вимога про підвищення окладів розбиватиметься об стіну «відсутності бюджетних призначень» на рівні всієї країни, навіть якщо конкретна установа має внутрішні резерви для заохочення персоналу.

Ризики для бюджетної сфери: освіта та медицина під загрозою

Профспілки працівників освіти і науки вже висловили рішучий протест проти законопроєкту №14387. Оскільки проєкт скасовує статтю 98 КЗпП, яка регулює оплату праці працівників установ, що фінансуються з бюджету, вчителі та лікарі втрачають чіткі законодавчі гарантії щодо своїх окладів.

Автори проєкту стверджують, що нова система грейдів підтягне зарплати бюджетників, але реальних фінансових розрахунків у супровідних документах немає. Навпаки, запровадження граничних розмірів оплати праці та обмеження колективних договорів на місцях можуть призвести до заморожування зарплат освітян на нинішньому низькому рівні, позбавивши їх можливості боротися за кращі умови через галузеві угоди. Будь-які «бенефіти», обіцяні законопроєктом, навряд чи будуть доступні сільському вчителю чи медсестрі районної лікарні через централізацію управління виплатами в Києві.

Системна загроза під маскою справедливості

Законопроєкт №14387 від 19.01.2026 не є реформою у повному розумінні цього слова. Це спроба системного перегляду суспільного договору в Україні, де держава та великий капітал намагаються мінімізувати свої зобов’язання перед найманими працівниками.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Через вибірковий підхід уряду до оплати праці БЕБ досі залишається критично неукомплектованим — експерт

Впровадження цього законопроєкту у запропонованій редакції призведе до масової демотивації працівників публічної служби, посилення тінізації економіки у приватному секторі та зростання соціальної напруги. Замість справедливої системи Україна ризикує отримати правовий хаос, де єдиною гарантією працівника буде суб’єктивна воля роботодавця чи чиновника. Зазначений законопроєкт має бути відкликаний і докорінно перероблений на засадах реального соціального діалогу, з цілковитою повагою до Конституції України та міжнародних трудових стандартів.