Про це пише Андрій Алексєєв у своїй статті в свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна".
Так, пише автор, за рамками суспільної уваги до меморандуму між Україною і МВФ виявилися і менш соціально-вибухонебезпечні обіцянки уряду ( підвищення пенсійного віку і цін на газ і тарифи ЖКГ), але не менш важливі для країни реформи.
Зокрема, заявлене в угоді з МВФ «об'єднання в 2011 році двох існуючих депозитаріїв у єдиний центральний, який буде повністю відповідати міжнародним стандартам» знову загрожує зайти дуже далеко від декларованого завдяки зусиллям окремих зацікавлених осіб.
Здавалося б, чого ще бажати? Залишилося об'єднати два існуючих депозитарії - Національний депозитарій України (НДУ) і Всеукраїнський депозитарій цінних паперів (ВДЦП), і давня проблема фінансового ринку вирішиться в інтересах усіх його учасників.
Однак, 5 лютого 2011 прем'єр-міністр України Микола Азаров дав доручення з проблеми створення центрального депозитарію цінних паперів (копія є в розпорядженні DT.UA) до доповідної записки заступника голови Держінформнауки В.Івченка, який пропонує об’єднати Національний депозитарій України (НДУ) із депозитарієм Національного банку. При цьому найбільший у країні Всеукраїнський депозитарій цінних паперів просто ігнорується.
Адже очевидно, що після об'єднання ВДЦП і НДУ Івченко втратить контроль над новостворено структурою. Сумнівно, що після всіх взаємних претензій професіонали фондового ринку так уже захочуть бачити Віктора Анатолійовича біля керма головного хранителя прав власності в країні.
Певне, усвідомлення таких перспектив змусило В.Івченка форсувати процес створення центрального депозитарію в обхід ринку. Для цього й було створено вищезгаданий „шедевр“, який ліг на робочий стіл прем’єр-міністра.
У своїй доповідній записці пан Івченко, посилаючись на пункти меморандуму, підписаного між українською владою та Міжнародним валютним фондом, просить Кабмін створити робочу групу і дати їй доручення розробити новий план створення в країні центрального депозитарію.
Однак існування депозитарію, створеного професійними учасниками фондового ринку, автором доповідної записки просто ігнорується. Більш того, він вважає, що центральний депозитарій має бути створений на базі Нацдепозитарію Україні та депозитарію Національного банку України, який вже фактично не існує.
Тому спроба ініціювати створення центрального депозитарію на базі НДУ і неіснуючого „депозитарію НБУ“ - це, як мінімум, маніпуляція фактами. Сама постановка питання є некоректною стосовно угоди між владою України і МВФ.
У доповідній записці заступника голови Держінформнауки є й інші неузгодженості, навіть дурниці. Однак це не завадило прем’єру накласти резолюцію «згодний».
Однак виникають великі сумніви - адже багато років НДУ де-факто підтримував свою діяльність тільки за рахунок отриманих ним бюджетних коштів. Чи не тому автор доповідної записки домагається відновлення держпрограми, яка передбачала масоване бюджетне фінансування? (Нагадаємо, що для того, щоб «депозитарій», що тулився колись у квартирі Віктора Івченка в столичному спальному масиві, зміг стати на ноги, спеціально під нього була виписана і прийнята в 2005 році державна програма, яка передбачала виділення на потреби НДУ 2 млрд. грн, зокрема 900 млн - бюджетних коштів).
Докладніше читайте у статті "Депозитарні комбінації" в свіжому номері "ДТ. Україна".