Неофіційно цей нормативний акт називають "законом Дювальє" - по імені колишнього гаїтянського диктатора Жан-Клода Дювальє, несподівано повернувся на батьківщину в середині січня.
Саме Дювальє може стати однією з перших жертв нового закону. На банківських рахунках у Швейцарії вже 25 років лежать внесені ним 7 млн франків (5,4 млн євро), рішення по яких до цих пір не прийнято. Це пояснюється тим, що органи юстиції Гаїті так і не змогли представити переконливих доказів того, що ці гроші добуті з сумнівних джерел, пояснює видання.
Згідно з новим законом, тепер доводити "чистоту" своїх заощаджень доведеться самим диктаторам, а не позивачам. Це умова істотно полегшить становище країн, які через нерозвинених органів юстиції були не здатні зібрати всі документи, необхідні для повернення коштів, награбованих диктаторами, на батьківщину. "Закон Дювальє" набуває особливої актуальності і в зв'язку з фінансовими претензіями до скинутого Президенту Тунісу Зін аль-Абідін бен Алі, якого звинувачують у тому, що він незаконно нагромадив величезні кошти на таємних рахунках у Швейцарії.
Разом з тим, критики вже зараз вказують на прогалини "закону Дювальє". Головна проблема - він застосовний лише до повалення диктаторів. По-друге, закон стосується лише швейцарських банків. Більшість нинішніх «клептократів» у влади достатньо розумні, у них досить спритні фінансові радники, щоб заховати награбоване в інших місцях. Тому без широкого міжнародного співробітництва, причому не тільки банків, але й спецслужб, відстежити фінансові потоки досить складно.
Наочний тому приклад - рішення Євросоюзу заморозити іноземні рахунки білоруського диктатора Олександра Лукашенка. Але, судячи з усього, ніхто в Брюсселі не в змозі назвати банки, в яких знаходяться ці рахунки і вже, тим більше, конкретні суми арештованих коштів.
За матеріалами: Deutsche Welle