Наближається другий квартал 2011-го, який бурхливо обговорюють і в парламентських коридорах, і на ринках найдальших околиць, і міністри та депутати, і торговці шнурками… Що він несе українським підприємцям у світлі Податкового кодексу? Адже умовний «перехідний період» має закінчитися 1 квітня…
У кабінетах Білоцерківської податкової інспекції не помітно якогось пожвавлення або черг, звичний робочий тиждень...
- Ажіотаж у зв’язку з підвищенням податків для підприємців, котрі працюють за спрощеною системою, закінчився нічим, - каже заввідділом оподаткування фізичних осіб Білоцерківської ДПІ Віра Володько. - Нинішнього року ми подали свої пропозиції з оподаткування в міську раду, яка прийняла на сесії рішення про ставки. По суті, вони не змінилися. Особи, які працюють за єдиним податком, сплачують загалом стільки ж, скільки сплачували торік. Не помітно, щоб хтось із єдиноподатників лаштувався йти з бізнесу, хіба що окремі люди з особистих причин. Ідуть лише деякі особи, котрі працюють із патентом за фіксованою ставкою, але це пояснюється проблемами ринків...
Зате в кабінеті Спілки малих підприємців міста - не проштовхатися. Збуджені ринкові торговці штурмують юриста й одного з керівників організації...
- До цього року я платила 80 грн. за патент, вісім із яких ішло в Пенсійний фонд, - каже про наболіле приватний підприємець Тетяна. - Крім того, необхідно щомісяця платити 150 грн. за камеру схову для товарів, 100 грн. ринкового збору (у Білій Церкві його стягують за квадратний метр торгової площі, а не за місце, що дуже б’є по кишені торговців) і 200 грн. вантажнику. Крім того, я двічі на місяць їжджу по товар. Проїзд у маршрутці до Харківського ринку коштує 350 грн., в Одесу - 200 грн. Тепер з’ясувалося, що, до всього, ми ще сплачуватимемо єдиний соціальний внесок більш як 300 грн. Не дивно, що останніми днями черги на здачу документів і відмову від підприємницької діяльності такі, що неможливо підступитися...
Торгують на центральному ринку близько 4 тис. осіб, є ще три міських ринки, а всього кількість продавців сягає 9 - 10 тис. чоловік. Заводи і фабрики стоять, тому людям нікуди йти - робочих місць немає. Важко уявити, що буде, коли значна частина їх муситиме відмовитися від підприємницької діяльності.
За словами підприємців, вони проїдають усе, що наторгують, - грошей немає ні в кого. Вся готівка вкладена в товари, а продаються сьогодні за день на ринку всього одна-дві пари взуття або костюм.
У 1990-х перші підприємці купували квартири, транспорт, відкривали магазини. Нинішні - на межі банкрутства...
- Купівельна спроможність знизилася приблизно втричі, - розповідає ветеран ринку Світлана. - Я торгувала імпортним взуттям, а коли долар подорожчав удвічі, довелося перейти на вітчизняне. Раніше покупці, купивши взуття, могли прийти наступного місяця, щоб зробити покупку з наступної зарплати. Тепер про це можна забути.
Більшість торговців дорогими речами - шкірою, дублянками - збанкрутували, в них немає покупців. Багато людей узяли на розвиток бізнесу кредит у валюті. Тепер не можуть за нього розрахуватися. До цього потрібно додати ще нові податкові ставки - хоч у петлю лізь...
Загалом, на думку підприємців, податкові новації вдарили найболючіше саме по тих, хто працює з патентом на фіксованій ставці. Причому переважна більшість торгує на ринках. У торгових центрах і маркетах торгують ті, хто сплачує єдиний податок.
- Ми заважаємо тим, хто пише закони, - діляться своїми припущеннями присутні у приміщенні Спілки малих підприємців. - У них свій бізнес, вони хочуть загнати всіх покупців до супермаркетів...
Схожа ситуація склалася в усіх регіонах України. Залатати дірку в бюджеті і Пенсійному фонді за рахунок малого бізнесу - не найкраща ідея, вважають підприємці. Багато хто з них піде «в тінь», тим самим тільки погіршивши становище зі сплатою податків. «Ситуація, коли один працівник утримує одного пенсіонера, викликана не старінням населення, - кажуть люди, - а величезною армією заробітчан, які виїхали до Італії, Португалії та до інших країн. Цілком імовірно, що найближчим часом ряди неплатників податків поповняться новими тисячами людей...»