Тигр диму не любить

Полем біг чоловік. Його, стріляючи з кулеметів, переслідував літак. Чоловіку пощастило: коли льотчик пристрілявся, у нього скінчилися патрони. Про це чудесне спасіння дід розповідав мені багато разів. Як і інші історії зі своєї насиченої фронтової біографії. Хоч скільки штовхала його війна в обійми смерті, але так і не змогла вбити. З Великої Вітчизняної повернувся він живим на радість сім’ї, подзенькуючи медалями «За оборону Сталінграда», «За бойові заслуги», «За відвагу». Оминули його кулі й гострі осколки, не остудила гаряче серце крижана листопадова Волга, де довелося скупнутися після прямого попадання бомби в катер, яким переправлявся в Сталінград. Але війна все одно дістала його — через три десятки років після Перемоги. Ні, дід помер не від давніх ран. Убили його невинні, на перший погляд, паперові трубочки, набиті смердючим кришивом. Уцілілий у страшній м’ясорубці солдат помер тяжкою смертю у 62 роки — від раку легень. Запас «Беломора», який залишився після смерті діда, батько похмуро розтоптав за хлівом.

«Тютюнова війна»

Саме там, на війні, дід приохотився до тютюнопаління. Саме там залежність від тютюну глибоко в’їлася в його кров, у його мозок, у його життя. Він був серед тих мільйонів бійців, котрі під гуркіт гармат і тріск кулеметів позбавлялися страху бути вбитими сьогодні в обмін на нікотинову залежність і смерть завтра. Генералів це «завтра» цілком влаштовувало, тому що для них набагато важливішою була можливість мати керованих солдатів «сьогодні». Більше того, вони самі накидали на своїх бійців нікотинову петлю.

Сигарети було введено до солдатського раціону ще під час громадянської війни у США (1861—1865 рр.). А під час Першої (1914—1918) і Другої (1939—1945) світових війн це вже стало традицією. Нагадаю, що в Червоній (згодом — Радянській) армії, крім тютюну, солдатам видавали ще й «фронтові сто грамів». І горілка, і махорка поставлялися у першу чергу, нарівні з боєприпасами. Адже заправлена тютюновою й горілочною парою біологічна бойова машина набагато краще виконувала смертельно небезпечні для неї накази.

До штовхання тютюнової отрути в маси свого часу долучилася навіть така поважна організація, як Міжнародний Червоний Хрест. Під час Першої світової війни вона, помилково вважаючи тютюн найкращим засобом від стресів воєнного часу, поширювала безкоштовні пачки сигарет серед військових. Сьогодні ця гуманітарна організація визнає помилковість своїх акцій, але загасити роздмухане тоді полум’я виявилося дуже нелегко.

Генерал Джон Першинг, чиїм ім’ям американці назвали одну з найуспішніших своїх бойових ракет, казав: «Ви запитуєте мене, що потрібно, аби виграти війну? Я відповідаю — тютюн, так само, як і кулі». Не дивно, що попит на сигарети дуже швидко зріс під час Другої світової війни. Відтак, наприклад, у Великобританії в 1951 році курцями були 80% чоловіків і 40% жінок. Палили навіть медики: поширення паління серед британських лікарів-чоловіків у 1951 році становила 77%.

Швидкісне отруєння мозку

Я не дарма акцентую увагу на медиках. Вже хто-хто, а вони мусили знати, чим закінчується роман із тютюном і цілування з напханими ним паперовими скрутками.

Ще 1761 року англійський лікар Джон Гілл довів, що нюхальний тютюн викликає рак носа, а Самюель фон Соммерінг 1795-го зазначив, що паління люльки призводить до раку губи. Про рак легенів тоді не говорили. Чому?

Секрет простий: дим люльок і сигар має лужний характер, отож нікотин із диму легко всмоктується через слизову оболонку рота. Тому вдихати його в легені немає потреби. Рак легенів став помітним явищем тільки після поширення сигарет. Сигаретний дим кислотний. При такому хімічному розкладі нікотин через слизову рота всмоктується погано. Площа поверхні рота мала, нікотинового наркотику курець отримує мало. Вихід знайшовся швидко: загнати дим у легені з їх величезною площею альвеол, покритих розвиненою мережею капілярів. Таким чином, вдихання диму забезпечує швидкий шлях нікотину до мозку — менш ніж 10 секунд. Численні ж канцерогенні речовини, які містяться в будь-якому різновиді тютюнового диму, залишаються в легенях і рано чи пізно провокують рак.

Рак легенів був дуже рідкісною хворобою аж до початку ХХ століття. Ісак Адлер, провівши в 1912 році аналіз 374 випадків раку, сказав про цю хворобу: «Одна з найбільш рідкісних форм раку, яка, проте, швидко поширюється». Але сигаретні фабрики працювали безперервно. І вже 1929-го лікар із Дрездена Фріц Лікінт довів, що серед хворих на рак легенів відсоток курців набагато більший, ніж у суспільстві загалом.

У 1939 р. німецькі лікарі переконалися, що паління є головною причиною епідемії раку легенів, а 1950-го з’явилася ціла низка праць британських і американських дослідників, які переконливо доводять зв’язок паління з раком легенів.

А як у нас? Були на цю тему праці й радянських учених, але державна тютюнова монополія приносила непогані прибутки, і вголос про результати досліджень воліли не говорити.

Статистика знає все?

Доки ви читаєте цю статтю, статистики завершують обробку демографічних даних за минулий рік. Вони невдовзі скажуть нам, скільки українців народилося і скільки померло. Назвуть і основні причини смерті. Напевно, як і в минулі роки, статистика покаже, що помирали наші співвітчизники насамперед від раку і серцево-судинних захворювань. Але ж інфаркти, інсульти, злоякісні пухлини виникають, як правило, не на рівному місці. Їх запускають екологічні чинники, спосіб життя, неякісне харчування та інші причини. А головна серед них — сизий дим, над романтизацією якого чимало потрудилися «просунуті» літератори й кінематографісти.

І якщо називати справжні причини вимирання нашого народу, то статистика матиме трохи інший вигляд (див. табл.).

То хто є убивцею №1 у нашому суспільстві? Ця правда викликає шок, несприйняття, гнівні заперечення. Неодноразово знайомі курці запитували: а як вирахували, що ці смертельні хвороби зумовлені саме палінням? Звідки береться така страшна, така неймовірна цифра?

Методи, якими отримано дані про шкоду паління, називаються епідеміологічними. Їх розроблено на основі багатолітніх (більш ніж півсторічних) досліджень медиків Канади, США, Великобританії та інших країн. На заперечення на кшталт «ми — не Канада» як біолог відразу ж відповідаю: принципових відмінностей між організмом британця, скажімо, і організмом жителя України немає. А для скептиків наводжу дані одного з вітчизняних досліджень під керівництвом доктора медичних наук, завідувача відділу Інституту кардіології АМН України Олени Кваші. Вчені впродовж 20 років вели спостереження за великою групою чоловіків віком 40—60 років. Отож, із тих, хто курив по 20 і більше сигарет на день, до сьогоднішнього дня не дожив ніхто! Серед тих, хто курив по 10—20 цигарок, вижили десь 32%, а серед тих, хто не палив, смертність становила лише 43%.

Як розірвати петлю?

Незважаючи на очевидну величезну небезпеку тютюну для життя та здоров’я людей, більшу частину історії незалежної України жодної політики у сфері контролю за тютюном не велося. Величезну країну було просто-напросто віддано на відкуп тютюновим компаніям. Засилля реклами тютюнових виробів, смішні акцизи, відсутність дійових попереджень про шкоду тютюну створили просто тепличні умови для виробників цього виду наркотиків (так, наркотиків, називаймо речі своїми іменами). Споживання сигарет в Україні зросло з 60—65 млрд. штук у 1990-х роках до 85—90 млрд. у 2007 році! Кількість жінок-курців зросла з 5 до 20%!!! Але ж жіночий організм до нікотину та інших токсинів, які містяться в сигаретному димі, особливо чутливий!

Вищі державні чиновники відверто лобіювали інтереси тютюнових компаній, прикриваючись псевдоекономічними викладками. Боротьба за здоров’я нації тривалий час залишалася справою невеличкої групи ентузіастів. Першого успіху в справі зниження поширюваності паління було досягнуто в кінці 2005 року, коли за ініціативою М.Поліщука було все-таки прийнято закон, що обмежував паління в громадських місцях і «прикрасив» тютюнові пачки правдивими написами. Раніше його двічі провалювала Верховна Рада, але Поліщук за підтримки громадськості з третьої спроби таки добився успіху. Другим успіхом можна вважати те, що уряд зрозумів: збільшення акцизів — не тільки ефективний спосіб зниження рівня вживання тютюну, а й спосіб наповнити бюджет. Попри опір опозиції (щоб не дати більшості отримати додаткові кошти для виконання своїх обіцянок?), за останні два роки акцизи на тютюнові вироби підвищувалися тричі. Сума надходжень у бюджет у 2009 році перевалила за дев’ять мільярдів гривень, що більше, ніж було отримано за 2003—2007 рр. разом узяті. Але для активістів руху за звільнення України від тютюнової отрути головне інше — істотне зниження вживання українцями нікотинової отрути внаслідок подорожчання сигарет! Така вже людина: хоч скільки говори їй про шкоду чогось, вона не схаменеться, доки не отримає відчутного удару по кишені. Взяти ті ж таки порушення правил дорожнього руху. Скільки не виставляли на постаментах поблизу постів ДАІ розбиті вщент легковики, порушників менше не ставало. А підвищили всерйоз штрафи — і крива ДТП відчутно поповзла вниз.

Подорожчання тютюнових виробів — не панацея, але те, що збереження завдяки цьому кроку тисячі життів — факт! Дослідження свідчать: тільки дві п’ятих курців жодним чином не реагують на підвищення ціни. П’ята частина переходить на дешевші марки, п’ята частина зменшує кількість викурених сигарет (от!), а п’ята частина — намагається кинути палити (от-от!!!). А головне, подорожчання значно ускладнить доступ до сигарет підліткам (за винятком, звісно, «золотої молоді»), що зупинить поповнення армії курців із числа підростаючого покоління.

«Если друг оказался вдруг…»

На перший погляд, три підвищення — забагато, але, беручи до уваги той факт, що до цього сім років поспіль акцизи зростали за рік чи не на копійку, ці самі акцизи можна підвищувати й підвищувати. Восени минулого року борцям за здорові легені вдалося провести через парламент закон про четверте підвищення акцизів. Але раділи недовго: президент закон заветував. Чим дуже здивував насамперед свого радника, колишнього міністра охорони здоров’я Миколу Поліщука. Шанований медик розводив руками: усе йшло до підписання закону, і раптом...

Ющенко підтримував попередні три підвищення акцизів. Чому ж він виступив проти цього разу?

Обгрунтовуючи своє рішення, президент майже слово в слово повторив аргументи тютюнових корпорацій, озвучувані ними в кожній розмові про зростання акцизів: можливе зростання контрабанди курива в Україну, зменшення надходжень у держбюджет, зменшення виробництва і — зменшення кількості робочих місць на підприємствах тютюнової галузі. Що ж, проаналізуймо вагомість цих аргументів президента.

Державна митна служба України за перші вісім місяців 2009 року зафіксувала 2083 спроби контрабанди. З них випадків незаконного вивезення цигарок за кордон — 1828. І тільки і 255 — та «ввізна» контрабанда, якої так боїться Ющенко. Ось і виходить, що на один випадок контрабандного ввезення — сім випадків незаконного вивезення. На одну завезену сигарету — 10 вивозиться. Крім того, частина контрабанди в Україну — це так звана «транзитна» контрабанда, коли Україна є лише транспортним коридором на шляху нелегальних цигарок у Європу.

З України сигарети нелегально вивозять тому, що в нас порівняно низькі акцизи і, відповідно, ціни. Отож саме підвищенням акцизів і треба боротися з контрабандою. Адже прибутки від «димової» контрабанди такі великі, що порушників закону не лякають ні адміністративні стягнення, ні конфіскація транспортного засобу, ні кримінальна відповідальність. Україна сьогодні посідає одне з перших місць за обсягами тютюнової контрабанди в Європу. Отже, перший із чотирьох президентських аргументів — помилковий.

Не підвищує лише ледачий

Тепер про можливе недоотримання бюджетом коштів. Саме завдяки згаданим підвищенням акцизів тільки з листопада 2008-го по жовтень 2009 року бюджет отримав 8 мільярдів гривень, порівняно з 3 млрд. грн. за аналогічний період минулого року. До речі, підвищення акцизів на тютюн — узвичаєна у світі практика. Президент США Барак Обама, щойно обійнявши свою посаду, підвищив акцизи втричі.

Тепер розглянемо наступний аргумент президента — небезпека зменшення виробництва сигарет. Справді, після останніх підвищень акцизів виробництво сигарет в Україні зменшилося з 131 до 116 млрд. штук. Тобто лише на 11%, тоді як загальне падіння промислового виробництва в Україні за цей час перевищило 30%, наприклад виробництво одягу зменшилося на 32%.

Можна також оцінити ситуацію через обсяги продажу на внутрішньому ринку. Незважаючи на зниження обсягу продажу сигарет із 91 до 81 млрд. штук, вартість їх виробництва і реалізації навіть зросла на 1 млрд. гривень! Так, за перші 9 місяців 2009 року обсяг легального ринку сигарет в Україні становив приблизно 18 млрд. грн., із них
6 млрд. — акцизи і 3 млрд. — ПДВ, тобто вартість виробництва і реалізації плюс прибуток — 9 млрд. гривень, тоді як за аналогічний період 2008 року обсяг ринку становив приблизно
12 млрд. гривень, із них 2 млрд. — акцизи і 2 млрд. ПДВ, тобто вартість виробництва і реалізації плюс прибуток становили приблизно 8 млрд. гривень.

Як бачимо, реальна динаміка надходжень у бюджет цілком спростовує всі прогнози тютюнової індустрії про те, що збільшення ставок акцизу нібито призводить до такого зменшення виробництва, що скорочуються надходження до бюджету.

А головне — те, що зазначене зменшення виробництва сигарет було насамперед зумовлене зменшенням споживання сигарет в Україні, що переконливо показали опитування, проведені Київським міжнародним інститутом соціології. Тож таке зниження виробництва може тільки тішити.

І, нарешті, стосовно зауваження про те, що скорочення виробництва тютюнових виробів може викликати звільнення працівників галузі. Факти, знову ж, не підтверджують цього. У 2000—2008 роках виробництво сигарет в Україні зросло з 59 млрд. до 130 млрд. штук, а кількість зайнятих на тютюнових фабриках за цей час, за даними Держкомстату, зменшилася з 6156 до 4139 чоловік. У кінці 2009 р. у тютюновій галузі працювало 3764 особи, тобто темпи зниження зайнятості були таким ж, як і в часи бурхливого зростання виробництва сигарет.

***

У 2010 році — році Тигра — ми виберемо нового президента. Добре було б, щоб цей новий президент, ким би він не був, пам’ятав: тигр — звір дикий, і диму він не любить. А якщо серйозно, то дуже хочеться, щоб команда, яка стане біля керма нашої держави, хотіла бачити країну здоровою, розуміла, як це здоров’я забезпечується, і робила реальні кроки для лікування України від тютюнової епідемії.

P.S. Поки стаття готувалася до друку, через Верховну Раду обманом провели закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв». Хоча в назві немає жодного слова про тютюн, схоже, справжня його мета — послаблення заходів із протидії епідемії куріння. До сьогодні, за законом, людина мала право в будь-яких ресторані, кафе, барі вимагати для себе місце, абсолютно(!) ізольоване від диму. Звичайно, на практиці заклади часто не забезпечують такої можливості. Але тепер у людей забрали й це право. Обов’язковість 50% площі для некурців залишається, та при цьому із закону вилучаються слова «розміщеної так, щоб тютюновий дим не поширювався на цю територію». Тобто: половина залу курить, а інша половина має цим «законно» дихати.

Гальмується ще одна норма, яка успішно допомагає знижувати рівень куріння в усьому світі, — розміщення на пачках сигарет кольорових малюнків, які демонструють наслідки куріння. Також законопроект 1171 скасовує норму чинного законодавства про те, що в готелях для осіб, котрі не курять, відводиться не менше ніж 50 відсотків номерів, дозволяє створювати місця для куріння у закритих спортивних спорудах і послаблює інші обмеження на куріння.