Показати б Гоголю. Влад Троїцький написав листа Тимошенко і Януковичу про щось «маленьке, але корисне»

Учора в столиці відкрився вже третій за ліком ГогольFest. Проект, над яким працює український театральний режисер Влад Троїцький з товаришами. Організатори обіцяють «щось», як мені здається, мрійливе — «вивести Україну на світову культурну арену як повноправного гравця, котрий у перспективі навіть формуватиме правила». Сміливо! Проте спочатку нехай любителі експериментального, авторського, «невербального» мистецтва знайдуть «арени» у Києві, де відбуватимуться цікаві заходи з програми фестивалю. Як і раніше, центр дійства — «Мистецький Арсенал». Але є й інші майданчики — Театр на Печерську, «Дах», Театр на Подолі тощо. Тож стежте за афішею.

Отже, з 11 по 27 вересня свої роботи презентують митці з України, Росії, Білорусі, Франції, Німеччини, Нідерландів, Португалії, Швейцарії, Польщі, Фінляндії, Латвії, Литви, Іспанії, Бразилії, Аргентини, США, Великобританії, Ірану. Задумано: зібрати в одному місці все найцікавіше із сучасного театрального, музичного і візуального мистецтва.

Україна представлена на гоголівському фестивалі деякими уже відомими українській публіці роботами. З театрального мистецтва — «Ленін Love, Сталін Love» Андрія Жолдака, «Игроки» Олега Ліпцина, «Женщина из прошлого» Дмитра Богомазова, «Сволочи» Андрія Білоуса, «Смерть Гоголя» Влада Троїцького. Очікується і велика прем’єра в рамках фесту — «Гамлет», поставлений Дмитром Богомазовим в Одеському українському театрі (показ у Театрі імені Івана Франка 20 вересня).

Відіграють свої концерти такі групи, як Lюk, «Перкалаба», «Пропала грамота», ансамблі «Кластер», NostriTemporis.

Крім того, очікується чимало безкоштовних літературних зустрічей і майстер-класів, на яких можна буде побачити братів Капранових, Євгенію Кононенко, Леся Подерв’янського.

Чи вдасться зібрати під одним дахом таку кількість експериментаторів? Чи вдасться об’єднати класику з авангардом? І чи до снаги такий вантаж одній невеличкій команді українських організаторів? Про це і розповів пан Троїцький, ідейний натхненник і безпосередній керівник ГогольFest.

— Владе, ви позиціонуєте ГогольFest як єдиний у Європі фестиваль такого роду. У чому ж унікальність?

— Унікальність у тому, що все зібрано в одній будівлі. Скажімо, в Единбурзі або Авіньйоні теж є і театр, і музика. Але це ціле місто, ти ходиш і шукаєш... У нас же все це об’єднано. І людина занурюється в тотальну атмосферу культурного контексту, розуміючи, — оце життя! Не «симуляція життя», яку пропонує телевізор, а реальне життя.

…Гоголь, мабуть, єдиний українець, котрий є світовою фігурою у сфері культури. Це українець, котрий формував і російську літературу. І при цьому завжди мав погляд європейської людини.

— Цього року намагалися з розмахом відзначити ювілей Миколи Васильовича на державному рівні. Що скажете про ті урочистості?

— Не дуже поінформований, як ювілей відзначив уряд... Ми (театр «Дах» і етногрупа «Дахабраха»)
1 квітня, у день народження письменника, організували в Гоголевому перформанс. Це було швидше всупереч, ніж завдяки державній підтримці. Потім улаштували виїзну сесію ГогольFest у Петербурзі. Як писали пітерські журналісти, це була одна з найяскравіших — уявляєте, — найяскравіших подій культурного життя Пітера за останні два роки. Я вважаю, це доволі серйозне визнання як для пітерської публіки.

Нині ми начебто «передбачені» планом Міністерства культури. І там навіть прописано фінансування... Здається, 500 тис. гривень?

— А бюджет нинішнього фестивалю?

— 450—500 тис. доларів.

— І 500 тисяч гривень від держави?

— Різниця, правда? А враховуючи всі-всі витрати... це буде, дай Боже, 400.

— Учасники роблять якийсь фінансовий внесок?

— Ми сплачуємо, а не отримуємо. Фактично всі артисти виступають за гонорари. Але нам цього року допомогли культурні інституції різних посольств. Понад 16 країн — учасників фестивалю з нашою допомогою добирають проекти, які будуть представлені на ГогольFest, у такий спосіб формуючи програму. А це допомога істотна.

— Чого, на ваш погляд, не вистачає сьогоднішньому фестивалю?

— Системи! Це ж приватна ініціатива. І те, як ми зробили проект, зважаючи на всі наші умови, — межа можливостей.

Нинішнього року приїде багато європейських фахівців. І вже тепер мені потрібно обговорити з ними проекти на наступний рік. Це закладається... Вони шукають фінансування, я шукаю. Але щоб це відбувалося, я маю бути стовідсотково упевнений, що наступного року можна буде проводити все це саме в «Арсеналі». Я маю бути упевнений, що державні інституції допомагатимуть ресурсами, і не тільки грошима, але й інфраструктурою. Я маю розуміти: якщо домовлюся з європейськими митцями про їхній приїзд сюди, то їх не зупинять на митниці.

Нас сприйняли як серйозного гравця, серйозного партнера. Багатьом іноземним кураторам — людям, яким цікавий сам феномен ГогольFest, захотілося відкрити для себе Україну... Є тільки якась абстрактна територія з не дуже зрозумілими тенденціями: політичними, економічними, культурними.

Держава може відбутися тоді, коли сформовано два напрями: не економіка й політика, а освіта і культура.

Нині, до речі, я підготував відкритого листа усім нашим кандидатам у президенти, в якому закликаю спробувати разом зробити щось не політичне — нехай «маленьке, але корисне».

Адже мають бути священні корови! Сьогодні є проект, за який не соромно. Але це особиста ініціатива однієї команди. І нам потрібна підтримка.

— Якої публіки чекаєте на своїх проектах?

— Основна публіка — освічені молоді люди. Могилянка, університет імені Шевченка, КПІ, інші виші... І всі ті, для кого слово «культура» ще не втратило ваги. Природно, це не обмеження, тому що представлене на фестивалі — не молодіжне мистецтво. Але основне посилання — цій аудиторії. Тим більше що ми виставляємо досить демократичні ціни: театр —
40 гривень...

— А як ви оцінюєте стан сучасного мистецтва в Україні?

— Воно перебуває на серйозному, але периферійному рівні. Скажімо, у нас одна з найцікавіших композиторських шкіл у Європі! Але про це ніхто не підозрює. А це має стати брендом, на який молоде покоління могло б орієнтуватися. Воно ж не може орієнтуватися на якісь SMS чи «НеАнгели»?

За ідеєю ГогольFest стане постійно діючою «структурою». Наприклад, одна з моделей: у травні відкривається експозиція, що існує до вересня. Протягом усього літа проходять фестивалі симфонічної музики, студійних театрів, незалежних груп і так далі. Ти отримуєш таку собі панораму українського мистецтва. У вересні — дайджест: найкраще формується в одну програму, додаються європейські, російські колективи, і ми вже маємо основне «тіло» фестивалю.