КАРДІОХІРУРГ ІЛЛЯ ЄМЕЦЬ: «ЯКЩО ВИПРАВИТИ ВАДИ В КРИХІТНОМУ СЕРЦІ, ТО ДИТИНА РОСТИМЕ ЗДОРОВОЮ»

Досягнення українських фахівців відзначені на конгресі Європейського товариства кардіохірургів, що відбувся у Відні. На цей престижний форум було представлено понад 1000 наукових доповідей, з яких сито відбору пройшла лише третина. Робота ж київських кардіохірургів Іллі Ємця та Олександра Романюка потрапила до фінальної п’ятірки й посіла в цьому рейтингу друге місце.

На конгресі доктор медичних наук І. Ємець виступив з доповіддю про розроблену ним методику реконструкції клапанів серця, яку він застосовує вже не один рік. У чому її суть? Якщо дефектний аортальний клапан замінити на штучний, то з часом, коли дитина підросте, виникне необхідність у повторній операції із заміни клапана. Ілля Миколайович придумав, як зробити клапан із власної тканини пацієнта. Допомогли йому в цьому спостережливість та висока хірургічна техніка. Природа дала людині два абсолютно однакових клапани — аорти й легеневої артерії. За логікою, найкраще замінити один іншим. Раніше на місце легеневого клапана імплантували донорський (т. зв. операція Росса), однак, як відомо, чужорідна тканина завжди гірша від своєї. Київські кардіохірурги навчилися викроювати клапан із тканини серцевої сумки пацієнта. Досвід засвідчив: така технологія заміни клапана найбільш прийнятна у ранньому віці — пересаджена «деталь» легко приживається і росте разом із пацієнтом. На сьогодні успішно виконано десятки таких операцій.

«Світовий та вітчизняний досвід допомоги дітям з вродженими вадами серця у ранньому віці» — тема представницького форуму, що проходив недавно в мальовничій Пущі-Водиці поблизу Києва. У ньому взяли участь близько 400 лікарів з усіх областей України: неонатологи, педіатри, акушери-гінекологи, дитячі кардіологи, спеціалісти УЗД та медичні сестри. Уперше фахівці, причетні до вирішення проблеми вроджених вад серцево-судинної системи, зібралися під одним дахом, щоб обговорити стан пренатальної та неонатальної діагностики вроджених вад серця (ВВС) у новонароджених, створення в Україні ефективної системи надання медичної допомоги таким дітям.

Досвідом організації ранньої діагностики та надання медичної допомоги дітям з ВВС поділилися американські фахівці, зокрема відомий дитячий кардіолог, професор Роберт Шадді з медичного Університету штату Юта.

Форум відбувся за підтримки Фонду допомоги дітям Чорнобиля й активної участі в його організації та проведенні президента цього фонду, доктора медичних наук Зенона Матківського.

Суха мова цифр інколи вражає більше, ніж слова. У 2003 році в Україні з’явилося на світ 408591, а померло 765408 чоловік. Тобто народилося майже вдвічі менше, ніж пішло з життя. При цьому малюкова смертність становила 9,7 проміле (у кількісному вираженні — 3883: стільки дітей померло у віці до одного року). Цей показник значною мірою характеризує рівень розвитку держави. До речі, в країнах ЄС він становить 5 — 7 проміле.

На тисячу новонароджених припадає шість — вісім випадків вроджених вад серця. Торік в Україні було поставлено такий діагноз 2846 новонародженим. При природному перебігу вроджених вад серцево-судинної системи 40 відсотків хворих помирає до року, причому половина їх — на першому місяці життя. А це — 1138 малюків. За своєчасної діагностики та невідкладної хірургічної допомоги вони могли б жити і бути здоровими.

Ця статистика вражаючих втрат не дає спокою директорові Науково-практичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії, доктору медичних наук Іллі Ємцю.

— Якби ми в перші тижні чи місяці життя виправили в крихітному серці вади, то дитина б виросла здоровою, — переконаний Ілля Миколайович. — Досягнення сучасної дитячої кардіохірургії, за умови вчасно проведених хірургічних корекцій, дають змогу врятувати 95% прооперованих. Вони можуть жити повноцінним життям, служити в армії, мати сім’ю, тобто бути абсолютно здоровими людьми.

На сьогодні ВВС залишаються в Україні однією з домінуючих причин дитячої смертності. За даними Міністерства охорони здоров’я, всього на обліку перебуває близько 40 тисяч дітей з вродженою серцево-судинною патологією віком до 14 років.

На думку директора Інституту серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова академіка Геннадія Книшова, в галузі кардіохірургії вроджені вади серця мають найбільшу соціальну значимість. Насамперед тому, що їх багато. По-друге, без своєчасної хірургічної допомоги майже всі діти з таким діагнозом помирають. Одні в перші дні чи місяці після появи на світ, інші — в підлітковому віці, коли відбуваються гормональні зміни в організмі. Дорослих із ВВС практично не буває.

— Прикметно, що на цьому форумі зібралися не лише вчені, а й лікарі, медсестри, — підкреслив у своєму виступі Геннадій Васильович. — Ми, кардіохірурги, напевне, як ніхто інший, розуміємо, яка величезна роль у процесі хірургічного лікування належить медичним сестрам. Адже одна помилка недостатньо кваліфікованої медсестри, припущена на третю добу після операції, може перекреслити старання найкращих хірургів. Попри високий рівень наукового супроводження проблеми ВВС, кардіохірурги донедавна залишалися, так би мовити, генералами без армії. Оскільки армія, тобто практикуючі лікарі — педіатри, неонатологи, акушери-гінекологи і т. д., — перебувають у системі охорони здоров’я, а ми, кардіохірурги, — в системі АМН. Отож ми працюємо самі по собі, а вони — самі по собі.

Минулий рік поклав початок реорганізації дитячої кардіохірургічної допомоги. На виконання постанови Кабінету міністрів (від 29.11.2000 р. №1752 «Про затвердження комплексних заходів щодо розвитку дитячої кардіохірургічної служби») та постанови Верховної Ради («Про створення Центру кардіохірургії немовлят» від 06.03.02) створено Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України. На нього покладено функції профільного закладу системи охорони здоров’я щодо надання лікувальним закладам організаційно-методичної допомоги з питань дитячої кардіохірургії, консультативно-діагностичної, кардіохірургічної, реабілітаційної допомоги дітям з ВВС та судин, із впровадження сучасних наукових досягнень у лікувальну практику, а також із координації діяльності зі створення мережі кардіохірургічної допомоги дітям раннього віку.

З державного бюджету було виділено кошти на закупівлю обладнання й необхідних витратних матеріалів та медикаментів. 1 вересня 2003 року стало офіційною датою відкриття в Україні дитячого кардіохірургічного центру світового рівня. Створено його на базі очолюваного І.Ємцем відділення кардіохірургії немовлят при Інституті серцево-судинної хірургії. Тут і раніше виконувалися найскладніші операції у найменших пацієнтів з результатами на рівні кращих зарубіжних. Однак при цьому умови, в яких працювали українські хірурги й медперсонал, обмежували їхні можливості, не давали змоги розвиватися. (Про це йшлося, зокрема, на сторінках нашого тижневика.)

— Якщо раніше ми могли прооперувати 250 найменших пацієнтів зі складними вродженими вадами серця і судин у рік, то тепер плануємо щорічно проводити до 500 операцій і понад 2000 кардіологічних обстежень, — розповів Ілля Ємець. — З вересня минулого року всі діти отримують у нас хірургічну допомогу безплатно. Так і має бути в цивілізованій країні. Понад те, в усіх розвинених державах світу кардіохірургічна допомога дітям надається безплатно. І це цілком зрозуміло з гуманних позицій: вартість такої операції досить значна навіть для багатих країн, і не кожна родина може її оплатити. Зрештою, піклуванням про дітей та соціально незахищених визначається рівень цивілізованості держави.

...На письмовому столі в робочому кабінеті Іллі Миколайовича, поруч із муляжем серця, — фотографія худенького хлопчака з широко розплющеними карими очима. Як свого часу Мишко-Ураган (таке прізвисько прилипнуло до хлопця за його непосидючість; нині йому вже 12 років, він ходить до школи зі своїми однолітками і любить грати в футбол) став першим врятованим пацієнтом із найскладнішою ВВС (транспозиція магістральних судин) у відкритому при Інституті Амосова відділенні кардіохірургії новонароджених, так і Миколці судилося ввійти в літопис української дитячої кардіохірургії. Доля розпорядилася так, що він став першим пацієнтом оновленого Науково-практичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії. І це теж була одна з найскладніших операцій у багаторічній практиці І. Ємця. Досвідченому хірургові вдалося повернути хлопчикові життя.

Ілля Миколайович докладає всіх зусиль, щоб наблизити час, коли такий діагноз як вроджена вада серця ні для кого не буде фатальним.