Підтримати
Ми живемо у безпрецедентний момент історії. Вперше за час існування людства три найбільші глобальні процеси, кожен з яких сам по собі є цивілізаційним зламом, відбуваються одночасно. Це ідеальний шторм, у центрі якого — битва за технологічне панування.
Три фатальні процеси сьогодення
Перший — зміна глобальної економічної парадигми. Раніше в історії це траплялося лише двічі: Неолітична революція перетворила мисливців на мамонтів на землеробів, Промислова революція перетворила землеробів на заводських робітників.
І щоразу це супроводжувалося кардинальним зламом життєвого укладу та колосальними жертвами. Зараз у самому розпалі Цифрова революція. Старий світ буде зруйновано до основ, і багатьом із нас так не минеться.
Другий процес — фінал Західної цивілізації. Таке завжди відбувається з шумом і кров'ю. Як Катастрофа бронзової доби або падіння Римської імперії. Після такого завжди настають Темні віки.
Третій процес — зміна світового лідера. Щоразу подібне викликає глобальні війни. Тридцятирічна, Семирічна, дві світові… це завжди дуже дорого обходиться людству.
Трагедія нинішньої ситуації полягає в тому, що сьогодні всі три процеси розвиваються паралельно. Такого не було ніколи. І в центрі цього ідеального шторму перебуває один головний конфлікт — протистояння Китаю та США.
Кремнієвий щит: нова «ядерна зброя»
У кожної епохи була своя вирішальна зброя: залізо, стремено, порох, атомна бомба. Сьогодні з'явилася нова «ядерна зброя», яка прямо не пов'язана з військовою силою, але від якої залежить усе: хайтек, наука, військова сила. Це напівпровідники, мікрочипи. І що вони менші — 2–5 нанометрів, то більша влада.
Сьогодні світове технологічне майбутнє контролюють дві критичні точки:
- Тайвань, який виробляє 90% найсучасніших мікрочипів у світі (2–5 нм), без них сучасний хайтек неможливий;
- нідерландська компанія ASML, яка є єдиним у світі виробником EUV-літографів — унікальних і неймовірно складних машин для створення передових чипів. Кожна з таких машин коштує 200–300 млн дол., а виробляється лише близько 20 штук на рік.
Хто контролює ці дві точки, той володіє світом. При цьому Китай є майже монополістом у переробці рідкісноземельних металів (92%), без яких неможливо створювати ці диво-машини літографи. Але, попри це, ситуація у Китаю набагато гірша, ніж у його противників.
Гонка озброєнь за кремній: хто попереду?
Зараз Захід володіє обома ключовими технологіями та, відповідно, суперчипами. Розуміючи неминучість зіткнення, Сполучені Штати з 2019 року почали послідовно закривати Китаю доступ до суперлітографів і суперчипів.
Китай, попри колосальні інвестиції, відстає на роки: його максимум — чипи 7–14 нм. Це як битися вітрильниками проти пароплавів — боротьба можлива, але безнадійна.
Америка та її союзники діють на випередження:
- будують нові заводи суперчипів у Японії, Південній Кореї, Європі та США, щоб знизити стратегічну важливість Тайваню;
- розвивають власну переробку рідкісноземельних металів;
- посилюють санкції, блокуючи доступ Китаю до передових технологій.
При тому США лідирують в AGI-гонці, в якій суперчипи — це кардинально важливий чинник. А виграш у цій гонці автоматично дає світове домінування.
Час працює проти Китаю. Його вікно можливостей — приблизно три-чотири роки. Після 2030 року перевага Заходу стане абсолютною, а залежність від китайської переробки зникне.
Китайська економіка перегріта, демографія дедалі гірша, Китай дуже вразливий стратегічно: йому потрібно багато імпортувати й багато експортувати, щоб жити та розвиватися. А морями править Америка, і чипова гегемонія лише посилить її позиції. І що тоді?
Диявольський вибір Китаю та сценарій «цусіми»
Діяти треба зараз. Що далі, то буде гірше і складніше. Китай має гострий вибір: діяти зараз, ризикуючи всім, або гарантовано втратити шанс на світове панування. Йому потрібна нова «цусіма» — один нищівний удар, щоб вивести Захід із гри.
Що ви робили б на місці Китаю? Якщо Пекін вирішить діяти, логіка можливого удару може бути такою.
Захоплення Тайваню: отримати контроль над заводами суперчипів, поки нові заводи Заходу не запрацювали. Це також зруйнує американську оборонну систему «перший острівний ланцюг» (Японія—Тайвань—Філіппіни), відкриваючи китайському ВМФ вихід у Тихий океан.
Знищення або серйозне пошкодження заводу ASML у Нідерландах.
Перекриття постачання рідкісноземельних елементів на Захід, зупиняючи виробництво нових EUV-літографів і чипів. Принцип: якщо не можеш наздогнати, загальмуй противника.
Однак є нюанс: не можна просто взяти й атакувати Тайвань. Острів перетворено на фортецю, американський флот недалеко, всі готові до нападу. Потрібно як мінімум обрати особливий момент, коли Штати, наприклад, будуть максимально паралізовані.
Момент для дії: хаос у США
Найімовірніший час для дій — президентські вибори в США 2028 року.
Американське суспільство зараз поляризоване сильніше, ніж будь-коли з моменту Громадянської війни. Якщо під час виборів почнеться хаос, як, наприклад, 2021 року під час штурму Капітолію, це ідеальний момент.
При цьому подібний хаос можна влаштувати штучно. І раніше. У максимально неконвенційний спосіб. Адже в Сполучених Штатах давно працюють китайські та російські мережі агентів, потужні хакерські групи (Volt Typhoon, Double Dragon та інші), а також повно «корисних ідіотів»-ліваків.
Крім спірних виборів, існують й інші способи спричинити хаос: кривавий теракт, резонансне політичне вбивство, громадянські зіткнення, інфраструктурна чи техногенна катастрофа, економічна криза тощо.
Якщо Америка буде зайнята внутрішніми проблемами, Китай може провести блискавичну операцію на Тайвані: кібератаки, диверсії, ракетно-дронові удари по командних центрах, швидка десантна операція.
Тайванська протока лише 100 миль завширшки, і щойно в США починається хаос, військово-транспортні літаки НВАК у Фуцзяні піднімаються в повітря. 20–30 хвилин — і десант уже в Тайбеї. Ще через 2–2,5 години з десантних суден на повітряній подушці на Тайвань висаджується ціла дивізія спецназу.
Звісно, Тайвань очікує китайського вторгнення й готується до нього. Але на Тайвані 10–12% населення виступають за возз'єднання з Китаєм, а одна з ключових партій — Гоміньдан (особливо після обрання її головою Чжен Лівень) має теплі відносини з КПК і веде переговори в рамках концепції «Одна країна, два шляхи». Крім того, можна бути впевненими, що на Тайвані давно існують законспіровані агентські мережі Китаю.
Все це чудовий фундамент для «п'ятої колони» та диверсій у тилу тайванців, що полегшує Китаю швидке захоплення острова. До моменту, коли Вашингтон наведе різкість, усе має бути закінчено. «Китай єдиний», і вибити китайців із Тайваню без повномасштабного зіткнення неможливо.
Разом із Тайванем США втратять ключову ланку свого оборонного «першого острівного ланцюга», і китайський ВМФ зможе вийти на оперативний простір.
Та навіть якщо все складеться, це лише частина рішення: Захід буде у змозі відновити випуск суперчипів, якщо й далі матиме суперлітографи.
Глобальна синхронізація хаосу
У той самий час, коли Китай атакує Тайвань, може відбутися масована атака дронів (тисячі російських чи китайських Shahed/Wing-Lung), яка знищить завод ASML у Велдговені (Нідерланди). Європейська ППО вже показала свою вразливість. Від Бреста до Велдговена лише 1200 кілометрів.
Сучасні дрони без проблем долають цю відстань. Російсько-іранський «Шахед-Герань» літає на 2,5 тисячі, а китайський «Вінг-Лунг» — на 4 тисячі кілометрів. У вересні 19 російських дронів залетіли до Польщі. Європейська ППО збила лише чотири з 19. Негусто, еге ж?
А наприкінці листопада цього року неупізнані дрони навели страху на аеропорт Ейндговена, а це лише 5 км від заводу ASML у Велдговені. Чи можна сказати, що ті неідентифіковані дрони з’явилися там випадково?
Уявіть собі: невдовзі після початку китайської атаки на Тайвань не 19, а тисяча, дві-три тисячі російських дронів атакують завод ASML у Нідерландах. Єдиний у світі. І перетворюють його на купу металобрухту.
У цей самий момент Росія наступає в Польщі, одночасно відсікаючи країни Балтії та завдаючи удару по Жешуву (через який іде 90% західної військової допомоги Україні). Мільйони польських біженців і хвилі паніки котяться далі в Європу, а Україна опиняється без зброї та боєприпасів.
У цей самий час Іран, хусити, ХАМАС, Хезболла концентровано б'ють по Ізраїлю, Північна Корея — по Південній Кореї та Японії, а терористи здійснюють кілька великих терактів у містах Європи.
Американська глобальна система оборони поринає в хаос, розриваючись між чотирма військовими конфліктами.
Чому Америка не зможе повернути Тайвань?
Коли США оговтаються, вони виявлять, що Тайвань втрачено, перевагу в чиповій гонці обнулено, а у світі одночасно палають чотири військові конфлікти (Європа, Україна, Близький Схід, Далекий Схід), і неможливо встежити за всіма чотирма. А падіння хоча б одного американського союзника запускає ланцюгову реакцію з украй неприємними наслідками.
Найприкріше — Америка не зможе повернути Тайвань. Тому що для цього потрібна або ядерна війна (якої ніхто не хоче), або повномасштабна неядерна війна. Але для подібної війни необхідні дві речі: величезні маси військ і потужна промисловість, щоб виробляти танки, гармати, літаки, боєприпаси, дрони та все інше.
Британія створила найбільшу імперію на планеті, тому що була тоді «фабрикою світу». США виграли Другу світову, тому що були тоді «фабрикою світу». Сьогодні «фабрика світу» — це Китай. Китайська промисловість потужніша за американську та європейську, разом узяті. Плюс у Китаю колосальна перевага в живій силі.
Захід не може вести повномасштабну війну проти Китаю. Через кілька місяців вичерпаються ресурси. Будь-які. Крім того, в Заходу вже не буде ні EUV-літографів, ні суперчипів, ні рідкісноземельних елементів. Тобто в підсумку жодного хайтек-озброєння.
Окремо відзначу, що країни з поганою демографією та старіючим населенням зазвичай украй неохоче воюють (Росія не показник, для неї війна — природний стан). Так от, і в Америки, і в Китаю демографія не дуже, і воювати вони не хочуть, особливо коли їм у потилицю дихають енергійні регіональні лідери — Індія, Туреччина, Бразилія, Індонезія та інші (у яких, до речі, з демографією все гаразд).
Найшвидше, американо-китайське зіткнення буде схоже на конфлікт між Індією та Пакистаном: дві ядерні держави періодично обмінюються неядерними ударами, рахують втрати, потім сідають за стіл переговорів.
Імовірно, в цьому разі буде щось подібне. Обмінялися ракетними ударами й нальотами авіації та дронів — і сіли розмовляти про новий світовий порядок. Але у ситуації, коли в Китаю на руках практично всі сильні карти.
Це якщо США встигнуть сісти за стіл переговорів. Тому що настільки нищівна воєнна поразка може запустити всередині країни нову кризу, набагато більш комплексну та довгограючу, ніж «передтайванська».
Як би там не було, схоже, що саме в найближчі три роки вирішиться, яким буде світовий порядок на десятиліття наперед. І тому саме зараз перед Китаєм стоїть диявольський вибір:
- діяти зараз — є шанс зірвати джек-пот, але існує і великий ризик катастрофи;
- не діяти — гарантовано втратити шанс на світове панування;
- діяти зараз і програти — це кінець режиму та китайської мрії.
Америка при цьому, усвідомлено чи ні, провокує Китай, — так само, як провокувала Японію перед Перл-Гарбором. Санкції, ембарго, тиск — усе це посилює позиції «яструбів» у Пекіні.
Питання не в тому, чи буде конфлікт. Питання в тому, коли і хто вийде переможцем з цієї нової глобальної війни за контроль над майбутнім. Буде це нова «цусіма» чи черговий «перл-гарбор».
І так, важливо розуміти, що можлива поразка Америки — це й наша поразка теж.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google