ЖОРСТОКІ РЕФОРМИ

Ощадний банк знову позбавили права кредитувати юридичних осіб. Національний банк України з подачі Світового банку ввів заборону на зростання його кредитного портфеля й зажадав від старого банку розпочати нову кар’єру — зайнятися кредитуванням населення. При цьому НБУ підготував для банку й іншу, небезпечну і невдячну, місію — видавати кредити під державні програми.

Запитаєте, що тут нового? Завжди держбанки кредитували уряд. Але саме тому якість їхніх активів викликає найбільші сумніви, а стан одного з них — «України» — уже ні в кого нічого не викликає...

Обмеження щодо кредитування запроваджувалися для Ощадного банку неодноразово. 1998-го Нацбанк взагалі відібрав у нього ліцензію на кредитування юросіб. У результаті в 1999 і 2000 роках Ощадбанк зазнав збитків відповідно на 32,5 млн. і 27 млн. гривень. Улітку 2000 року НБУ, правда, ці обмеження зняв, і вже в четвертому кварталі банк — уперше за два роки — одержав прибуток. І наступні роки стабільно закінчував із маленьким, але все-таки позитивним фінансовим результатом.

2002 року, за часів попереднього голови Нацбанку Володимира Стельмаха, НБУ заборонив Ощадному видавати кредити більші за кошти, що поверталися йому. Проте вже з початку 2003-го банк знову почав активно нарощувати кредитний портфель: тільки за січень—червень ц.р. він збільшив його на 44% — із 1700 до 2454 млн. гривень. При цьому обсяг проблемних кредитів залишився дуже значним. За заявою одного з членів спостережної ради банку Володимира Черняка, станом на травень 2003 року вони становили близько 238,7 млн. гривень, а кредити, безнадійні щодо повернення, — 254,5 млн. гривень, тобто в цілому 28% кредитного портфеля. Тепер НБУ затвердив постанову, якою зобов’язує Ощадбанк зменшити свій портфель кредитів до 2200 млн. гривень.

Цю постанову було ухвалено майже одночасно з меморандумом Кабміну, НБУ та Світового банку щодо регулювання Ощадбанку, підписаним напередодні розгляду Світовим банком питання виділення Україні чергового кредиту на 250 млн. дол.

Крім природного бажання влади одержати довгожданий кредит, НБУ пішов на ці заходи, стурбований ризиком банкрутства фінансової установи, збереженість вкладів у якій гарантується державою. Проте обмеження права кредитувати не врятує Ощадбанк від його проблемних активів — воно лише заморозить їхнє зростання. До того ж, обмеживши банк у комерційних проектах — ризикованих, але високодохідних, Нацбанк своєю постановою дозволив Кабміну користуватися його ресурсами, зробивши банк потенційною «дійною коровою» уряду напередодні виборів 2004 року.

Своєю постановою Нацбанк також заборонив Ощадбанку збільшувати мережу філій. Утім, останнє навряд чи вплине на бізнес: найбільша в Україні мережа відділень є також найбільшою (після державної власності) проблемою Ощадного банку. Він змушений утримувати збиткові відділення у віддалених районах для обслуговування соціальних виплат. Ці відділення практично не приносять прибутку, їм нікого кредитувати, й вони важким тягарем висять на балансі банку, і так не високодохідного.

Цим самим документом Нацбанк рекомендував менеджерам Ощадбанку домагатися в Кабміну інвестицій на 350 млн. гривень для збільшення капіталу. Проте важко повірити в реальність цього проекту, пам’ятаючи, з яким скрипом депутати погодилися виділити 2003 року в статутний фонд банку 100 млн. гривень — лише третину необхідної суми.

Нині показники регулятивного капіталу банку (розрахованого за методикою НБУ з урахуванням проблемних активів) трохи поліпшилися. Якщо на початок травня вони були негативними (-43 млн. гривень), то на середину липня зросли до 18 млн. гривень. Втім, сума незначна, з огляду на величину активів банку — понад 5 млрд. гривень.

Крім обмеження на кредитування, Нацбанк зажадав від Ощадбанку знизити відсоток за депозитами до 90% від середньої ставки по десятці найбільших банків і зобов’язав переоформити всі укладені з клієнтами договори. Якщо це й не викличе відпливу вкладників, то вже точно не сприятиме зміцненню позицій банку на ринку. Таким чином, реформи, можливо, й покликані врятувати Ощадний, навряд чи допоможуть йому вижити в жорсткій конкуренції.

Правда, у четвер перший заступник голови НБУ Арсеній Яценюк заявив, що Нацбанк планує трохи пом’якшити ці вимоги й готує нову постанову, яка регламентуватиме роботу протягом наступних шести-восьми місяців — до ухвалення нової програми оздоровлення Ощадбанку.

Нині Ощадбанк готує програму своєї стабілізації і, на вимогу Світового банку, повинен буде залучити до цього міжнародних експертів, які, зокрема, оцінять його активи. Як сказав автору один із причетних до реформ Ощадбанку чиновників, його менеджери вже обрали собі «варягів» — це буде компанія з «великої п’ятірки» аудиторів.

Ще навесні Кабмін, готуючи разом із Нацбанком ці рішення, замінив усю верхівку менеджменту банку, відправивши у відставку голову правління — дуже досвідченого Анатолія Шаповалова, колишнього першого заступника голови НБУ і заступника голови Промінвестбанку, і призначив замість нього Миколу Суганяку з Дніпропетровського управління Ощадбанку. Також Кабмін замінив на посаді голови спостережної ради Олега Дубину Едуардом Прутником, який став четвертим за останні три роки головою ради банку.

До речі, спостережна рада завжди викликала безсилу злобу Нацбанку, який звинувачував її представників у тиску на менеджмент для видачі пільгових кредитів «своїм». Свого часу Стельмах навіть запропонував погоджувати з ним кандидатури членів ради, щоб убезпечити «ворону» від «лисиці». Нове керівництво Нацбанку, правда, намагається оминати цю тему...

Прутник, що обіймає в Кабміні Януковича посаду радника прем’єр-міністра, прийшов туди з посади заступника голови Донецької обладміністрації, де займався проблемами вільних економічних зон. Одночасно майбутній глава ради Ощадбанку очолював Донецьку обласну організацію «Спілки молоді регіонів» (молодіжне крило Партії регіонів), займаючись агітацією на виборах 2002 року.

В Ощадбанку неохоче говорять про майбутнє. Всі пам’ятають заборону 1998 року та збитки наступних років. Проте менеджери налаштовані оптимістично: будемо кредитувати фізосіб, це, мовляв, чудовий бізнес. Із таким твердженням важко не погодитися — бізнес справді чудовий. Ставки за кредитами населенню не нижчі відсотка за кредитами корпоративним позичальникам, при цьому обсяг неповернень тут набагато нижчий. Слід відзначити, що Ощадбанк, хоч як це парадоксально, досі дуже мало займався кредитуванням фізосіб: на початок січня 2003 року обсяг виданих ним кредитів населенню становив 210 млн. гривень, або 12% від загального кредитного портфеля. Проте банк активно входить у новий для нього бізнес, починає кредитувати придбання машин, розмірковує над іпотекою.

«Ми нині розгортаємо програми з кредитування фізосіб. Нарощуємо кредитні портфелі. Майже щотижня даємо новий банківський продукт. Дуже добре йде нині кредитування автомобілів — щодня від п’яти до семи договорів...», — розповідає один із менеджерів Ощадбанку.

Тим часом НБУ настійливо рекомендує банку активно інвестувати в державні цінні папери. Але Ощадбанк, навчений досвідом 1998 року, коли обвалився ринок ОВДП, не збирається стрімголов кидатися на аукціони Мінфіну з продажу держпаперів: «Вони кажуть — купуйте все, що хочете. Ми не збираємося все загнати в ОВДП й сидіти на них. Не дай Боже почне щось хитатися й ми повернемося в 1998 рік, коли Ощадбанк втратив 800 млн. (гривень) капіталу. Ми вже це проходили й дурниць не робитимемо».

Нині, поки менеджмент середньої ланки намагається потрапити «у струмінь», розробляючи плани роботи, а вищий орган влади — спостережна рада — відпочиває на морях до вересня, Ощадбанк скидається на тяжкого, але не безнадійного хворого.

Проте слова «держпрограми», «кредити», «вибори» складаються в химерну мозаїку, і буде цікаво подивитися, як саме її викладе час.