Єдиний соціальний пшик

Експерти та підприємці вважають, що "зарплатна" реформа в запропонованому вигляді не здатна реально стимулювати легалізацію заробітних плат, збільшивши надходження до Пенсійного фонду, з тієї причини, що ставки фіскальних відрахувань залишаються надто високими. МВФ вважає (і в певній логіці йому не відмовиш), що знижувати ставки ЄСВ не можна через величезний дефіцит Пенсійного фонду...

Однак нарешті уряд міг зробити революційний крок і здійснити реформу, адекватну потребам суспільства та здатну вирішити низку хронічних проблем вітчизняної економіки. Але за відсутності інших дієвих заходів зі стимулювання інвестиційної та підприємницької активності перспектива детінізації ринку праці та зростання відповідних відрахувань в очах Мінфіну (теж небезпідставно) виглядає журавлем у небі. Отже, "синиці в руках" - прихильність міжнародних донорів і транші їхніх кредитів - виявилися більш привабливими і в черговий раз перемогли ситуативні інтереси. На шкоду стратегічній перспективі.

Реальних передумов виведення зарплат з "тіні" у нинішньому наборі пропонованих нововведень не спостерігається. Експерти неодноразово звертали увагу Мінфіну на те, що незначне зменшення ставок очікуваного ефекту не дасть, тому що платити в "конвертах" все одно буде вигідніше. Мінфін і Державна фіскальна служба слухали, кивали та продовжували робити по-своєму. Підсумок: система, що запрацювала, передбачає навіть не зниження ставки, а застосування понижуючого коефіцієнта.

Від початку реформа передбачала зменшення не лише єдиного соціального внеску (ЄСВ), а й податку на доходи фізичних осіб (ПДФО). У комплексі цей механізм міг би спрацювати. Але компенсаторів не знайшлося, адже скорочувати держвидатки ніхто не планував. Коли в реформі залишилося тільки зниження ЄСВ, стало зрозуміло, що очікуваного ефекту не буде. Але фінальна редакція, яка встановлює додаткові умови, просто поставила хрест на детінізації, фактично зробивши реформу неможливою.

DT.UA уже писало про те, що виконати умови застосування понижуючого коефіцієнта не зможе практично ніхто. Для цього юрособам необхідно підвищити в 2,5 разу базу нарахування ЄСВ (від середнього показника 2014 р.), середню зарплату на підприємстві збільшити мінімум на 30% порівняно з 2014-м, а середній платіж за одного застрахованого - до 700 грн. З 2015 р. запроваджується також обов'язкова сплата єдиного внеску для СПД на загальній системі, незалежно від наявності доходів. Платити єдиний соцвнесок вони мають у розмірі загальної ставки, помноженої на річний дохід. Якщо ж доходів немає, то ЄСВ платиться, як і у випадку з СПД-єдиноподатниками, у розмірі щомісячного мінімального страхового внеску. Звільнено від сплати внеску лише "єдинників", які є пенсіонерами за віком чи інвалідами. Що ж, і на тому спасибі.

Справді, великий легальний бізнес, який з урахуванням інфляції встиг підвищити зарплати співробітникам, одержав певну пільгу. Але в українських реаліях ця можливість була лише у великих компаній з іноземним капіталом, які становлять незначну частку від загальної кількості платників податків. Та й чи в пільзі полягала мета реформи?

Понижуючий коефіцієнт - це ще не зниження ставки. При цьому сам коефіцієнт застосовується не на всю виплату, а на суму перевищення двох мінімальних заробітних плат (МЗП). У таблиці видно, що, використовуючи запропоновані Кабміном умови, "сіру" зарплату платити вигідніше навіть при 15-відсоткових витратах на оготівковування. Крім того, у розрахунках використовується середня зарплата для столиці - 5494 грн, для регіонів ця цифра знижується до 3 тис. Висновки очевидні: Мінфін лише ускладнив формулу розрахунку збору, не створивши реальних можливостей для її застосування.

За словами Юлії Дроговоз, експерта Української спілки промисловців і підприємців, небагато тих, хто звернувся до податкової з бажанням застосувати нові норми, зіштовхнулися з відсутністю реального механізму їхнього впровадження. "На сьогодні застосувати на практиці понижуючі коефіцієнти до ставок ЄСВ неможливо. Навіть ті, хто зважився "зробити крок назустріч" уряду, зіштовхуються з великою кількістю проблем. А от санкції вже діють, саме з ними жодних проблем немає", - пояснив експерт.

Підтверджує ці слова й Ілля Несходовський, експерт РПР групи "Податкова реформа", звертаючи увагу на те, що методика для відрахувань ЄСВ за новою схемою попросту відсутня. "У нас є і "декретники", і лікарняні (як оплачувані, так і неоплачувані), у нас є неповний робочий день, позмінна робота, та елементарна плинність кадрів. Відсутність методики, яка враховує всі ці моменти, унеможливлює застосування нової системи", - зазначає він. Ситуація, на жаль, не нова, Україна - експерт зі створення недієздатних законів і нефункціонуючих реформ.

"При цьому треба врахувати, що з 1 січня 2016 р. відбудеться підвищення коефіцієнта з 0,4 до 0,6. І вийде, що ті, хто заради легалізації сьогодні покаже свій реальний фонд заробітної плати та застосує коефіцієнт 0,4, будуть "покарані" державою. А хто сказав, що це буде 0,6? - переймається запитанням Юлія Дроговоз. - Де гарантії, що з 2016 р. не розпочнеться застосування повної ставки без будь-яких понижуючих коефіцієнтів? Просте зниження ставок, а не запровадження понижуючих коефіцієнтів, викликало б більше довіри. Навіть при створенні ідеальних умов, з врахуванням податкових змін, які не припиняються з 2014 р. , бізнесу знадобиться час, щоб переконатися в постійності законодавчих новацій. Поки що вважати так підстав немає".

Це підтверджує намір групи депутатів на чолі з Оксаною Продан внести зміни до щойно прийнятої реформи ЄСВ. Попри те, що депутатські пропозиції виглядають більш раціональними з точки зору детінізації та більш адекватними стосовно платників податків, хронічні податкові зміни вже нічого, крім роздратування, у бізнес-кіл не викликають.

Депутати, зокрема, хочуть змінити умову про обов'язкове підвищення середньої зарплати на 30%, знизивши норму хоча б до 20%. У цьому з ними принципово не згодний МВФ. На думку основного донора України, це призведе до збільшення дефіциту Пенсійного фонду ще на 20–
30 млрд грн.

Утім, на думку Олексія Геращенка, експерта ГП "Нова Країна", для виходу з кризи саме й потрібно вдаватися до радикальних заходів, установивши 10-відсоткову ставку для ПДФО і фіксовану ставку ЄСВ в обсязі 41% від МЗП.

"Зафіксувавши найнижчі в Європі податкові ставки на доходи та зробивши неможливими різночитання в трактуванні баз оподаткування, ми автоматично залучимо до себе інвесторів. Створивши квазіофшор, ми зможемо залучити в країну іноземного роботодавця, що нам так необхідно, залучити капітали, вивести з "тіні" колосальний обсяг коштів. Фіксована ставка ЄСВ, яка незалежно від розміру зарплати буде менше 500 грн, зруйнує стимули для виплати зарплат у "конвертах". Причому така модель дасть змогу державі повною мірою виконувати свої соціальні зобов'язання. Але, звичайно, грошей на соціальний популізм уже не буде", - зазначає експерт.

Однак уряд продовжує мислити локально, а той факт, що реформою соціального внеску займається фіскальна служба, призведе до очікуваних, але сумних результатів: штрафи за порушення у відрахуваннях збору посилились і підвищилися. За ненадання, несвоєчасне надання чи надання не за встановленою формою звітності по ЄСВ застосовується штраф у розмірі
10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, скромні 170 грн. За ті самі дії, здійснені платником єдиного соціального внеску, до якого впродовж року вже був застосований штраф за таке порушення, - у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, це вже 1020 грн. Теж, здавалося б, некритично. Але за несплату чи несвоєчасну сплату єдиного внеску замість 10% тепер стягуватимуть до 20% вчасно не сплачених сум. А у разі донарахування сум вчасно не нарахованого ЄСВ замість 5% - 10% від зазначеної суми за кожний повний чи неповний звітний період. А це вже цифри іншого порядку.

Крім того, порушення порядку нарахування єдиного соцвнеску, несвоєчасне надання, надання не за встановленою формою звітності з ЄСВ або надання недостовірних даних тепер призводять до відповідальності за ст. 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення. І знову каратимуть карбованцем: від 30 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510–5100 грн) залежно від виду правопорушення. А до ст. 265 Кодексу законів про працю внесено зміну, що передбачає застосування штрафу в розмірі 36 тис. грн (30 мінімальних зарплат) за неоформлених співробітників.

Погодьтеся, штрафи чималі, і не виключено, що ДФС уже має план щодо обсягу їх збору, недаремно ж уряд надав фіскалам стільки різноманітних можливостей тиску на бізнес. Проте навіть стовідсоткове виконання цього плану не допоможе наповнити бюджет необхідними сумами.

Так і залишилося невирішеним головне питання, заради якого, власне, кашу й заварили, - наповнення Пенсійного фонду. "Важливо розуміти, що ЄСВ наповнює Пенсійний фонд. Його зниження спричиняє дефіцит фонду, що покривається з держбюджету, ресурси якого зараз обмежені, як ніколи. І наповнити бюджет можна тільки податками. А отже, при зниженні ЄСВ усе одно має відбутися збільшення податкового навантаження. При цьому навантаження на фонд оплати праці в Україні вже найбільше в Європі і, напевно, у світі. Саме тому бізнес іде в "тінь", - пояснив DT.UA Ілля Несходовський. Очевидне зачароване коло й абсолютне нерозуміння Мінфіном, що з цією проблемою робити. Вживаючи точкових заходів, уряд не бачить масштабу проблеми, не бачить мети, заради якої здійснює реформи.

Сьогодні, за оцінками Мінсоцполітики, на тіньовому ринку праці щороку виплачується 200 млрд грн тіньової заробітної плати, внаслідок чого Пенсійний фонд рік у рік недоодержує понад 70 млрд грн. Прозорість роботи самого Пенсійного фонду - це тема окремої статті. Але так чи інакше, його дефіцит зростає щорічно і в бюджеті року нинішнього збільшений на третину, до 28,8 млрд грн. Це не все, ще 61,9 млрд грн трансфертів піде на фінансування пенсій за спеціальними пенсійними програмами для депутатів, держслужбовців, військових, суддів та інших.

Очевидно, плануючи такі видатки, Мінфін розраховував на додаткові 40 млрд грн, отримані від детінізації. Тільки от ніякої детінізації не буде. Як і резервів для покриття дефіциту ПФ. І якщо стосовно інших сфер Кабмін хоча б анонсує реформи, то про реформу Пенсійного фонду, який вносить чималу лепту у формування квазіфіскального бюджетного дефіциту, не йдеться. На превеликий жаль, на Грушевського досі ще бояться порушувати дражливі питання, адже пенсіонерів в Україні близько 14 млн, і всі вони - потенційний електорат.

Разом з тим пенсійна реформа необхідна Україні, як повітря. З урахуванням колосального обсягу "сірих" зарплат, 20 млн працездатного населення не в змозі прогодувати зростаючу кількість пенсіонерів. У 2014 р. платники податків сплатили 166,9 млрд грн ЄСВ, ще 64,6 млрд були профінансовані державою. 2015-го ситуація з ЄСВ принципово не зміниться. А от ресурси держбюджету можуть вичерпатися, якщо врахувати нереалістичні плани надходжень з інших податків і зборів, які з величезною ймовірністю не буде виконано. Причому "схитрувати", як 2014-го, не вийде - рано чи пізно пенсіонери із зони АТО прийдуть по свої пенсії та вимагатимуть виплати не лише за 2015-й, а й за 2014 р. За оцінками експертів CASE Ukraine, ціна питання може становити ще близько 6–7 млрд грн.

При цьому пенсійні видатки в структурі держбюджету зростають невблаганно: з 14% у 2004 р. до 26% - 2014-го. Держвидатки на охорону здоров'я торік становили близько 9 млрд грн, оборону - 16 млрд, освіту - 32 млрд. А от на виплату пенсій пішло понад 82 млрд грн. Україна - світовий лідер за питомою вагою пенсійних видатків, які у нас становлять 17% ВВП. Ми обійшли Німеччину, Францію, Японію, Іспанію, Швецію, США, Нідерланди, Польщу й багато інших країн. От тільки при цьому середня пенсія в Україні не перевищує 1,5 тис грн, що менше 84 євро, а в Німеччині вона становить 970 євро, Іспанії - 850, Польщі - 195 євро.

Стає зрозуміло, що пенсійна система себе давно вичерпала, тож її реформа - це лише справа часу. Та кожен новий уряд це питання відкладає на потім, щоб не забруднити себе непопулярними новаціями. Зроблені на сьогодні кроки виглядають смішними. Ні зменшення пенсій суддям і нардепам із 70 до 60% від заробітної плати, ні скасування дострокового виходу на пенсію, ні скасування 13-гривневої доплати пенсіонерам, що проживають у Чорнобильській зоні, проблеми не вирішують.

Вітчизняне законодавство передбачає впровадження трирівневої пенсійної системи. Досі її так і не створили, застрягши на етапі солідарного пенсійного страхування. Перехід на накопичувальний рівень (був запланований на 2013 р.) і вже тим більше на недержавне пенсійне забезпечення неможливий через хронічний дефіцит Пенсійного фонду. Ухопившись за цю причину, чиновники роками не роблять нічого, щоб зрушити питання з мертвої точки.

Враховуючи масштаби зловживань з держфінансами, вирішити питання дефіциту фонду і здійснити реформу можна було давно. Наприклад, саме лиш закриття діючих "податкових ям", за оцінками експертів, дасть можливість країні щороку залучати до 70 млрд грн, от вам і покриття дефіциту ПФ. Але закривати "ями" ніхто не поспішає, немає й охочих реформувати "болото" соціальної політики. І от уже новий міністр Розенко заявляє, що головне його завдання - це соціальна рівність усіх пенсіонерів (пенсії в розмірі 45% від зарплати для звичайних громадян і 60% - для нардепів, очевидно, і є та сама рівність). А нещодавно призначений голова Пенсійного фонду упевнений, що має сконцентруватися на поліпшенні якості послуг, що надаються його відомством.

Пріоритети знову розставлено з точністю до навпаки. На сьогодні у Мінсоцполітики немає ні законодавчо визначеної моделі накопичувальної системи, ні тим більше технічної бази для її запровадження. Усе в роботі. Про темпи робіт судіть самі. Але акцент саме на реформуванні пенсійної системи міг би покласти край усім чварам навколо єдиного соцвнеску. А перехід на накопичувальну систему був би найкращим стимулом для виведення зарплат із "тіні". Оскільки в такому разі саме співробітник зацікавлений в одержанні легальної зарплати і просто не погоджуватиметься на "конверт", розуміючи, що прирікає себе на мінімальні пенсійні виплати. І сама по собі необхідність реформи ЄСВ втратить свою актуальність.

Для того, щоб розірвати зачароване коло, Кабміну не завадило б визначитися з цілями та чесно сказати, для чого, власне, він проводить реформи. Заради легалізації доходів чи заради підвищення штрафів? Заради вирішення проблем Пенсійного фонду чи як реверанс перед МВФ? Але уряд короткозорий і відмовляється дивитися на проблеми масштабно. У результаті останніх змін статус-кво не змінився: зарплати залишилися в "тіні", Пенсійний фонд - дефіцитним, переговори з МВФ - складними. Але дещо справді змінилося - ставлення бізнесу до того, що відбувається. Довіру зведено нанівець, як і бажання працювати легально, а скепсис відносно реформ змінився відвертим роздратуванням. Чи цих результатів очікує країна, яка вже так дорого заплатила за зміну влади?