Воєнний стан не звільняє від виконання контрактів

26 листопада 2018 року Верховна Рада підтримала указ президента про введення воєнного стану, погодившись запровадити особливий правовий режим у десяти областях України, які межують із територією Російської Федерації, Кримського півострову, а також Молдовою.

Відверто кажучи, рішення про запровадження воєнного стану для більшості громадян було несподіваним, тому не дивно, що українці відреагували на нього по-різному. Політики, як завжди, не погребували можливістю активізувати власний електорат, звинувачуючи в усіх гріхах своїх опонентів. Частина пересічних українців, піддавшись паніці, кинулася змітати з полиць магазинів товари першої необхідності. Досить цікава ситуація склалася в бізнес-середовищі, адже деякі підприємці почали повідомляти своїх контрагентів про неможливість виконати договори через запровадження воєнного стану, а структурні підрозділи Торгово-промислової палати України зафіксували значне збільшення кількості заявок на видачу сертифікатів, що засвідчують настання форс-мажору (обставин непереборної сили), які звільняють від відповідальності за невиконання умов контракту.

Очевидно, що у більшості підприємців виникло помилкове уявлення щодо можливості невиконання будь-яких контрактів у разі запровадження воєнного стану на певній території України. Хоча не виключено, що деякі бізнесмени вирішили свідомо скористатися ситуацією, яка склалася в країні. Однак факт залишається фактом, саме тому існує нагальна необхідність надати підприємцям роз'яснення з цього приводу.

Вимоги закону

У Цивільному кодексі України передбачається звільнення боржника від відповідальності за невиконання зобов'язання, якщо воно сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), проте визначення поняття "форс-мажор" у ньому відсутнє. Відповідне поняття форс-мажору наводиться лише в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні". Зокрема, там встановлено, що форс-мажором слід вважати надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань. Більш того, у відповідному законі наводиться достатньо широкий перелік обставин, настання яких може бути визнано як форс-мажор. Так, законодавство передбачає, що боржник може отримати індульгенцію за невиконання зобов'язання в разі початку збройного конфлікту, загрози війни, диверсії, піратства, безладів, масових заворушень, запровадження комендантської години, експропріації, примусового вилучення, захоплення підприємств, дії стихійного лиха.

Якщо відбулися події, які підпадають під кваліфікацію форс-мажору, засвідчити відповідний факт може Торгово-промислова палата України, яка в кожному окремому випадку перевіряє наявність зазначених обставин та їх вплив на виконання зобов'язання і видає сертифікат, якщо вважає, що невиконання зобов'язання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили.

Цікаво, що поняття "форс-мажор" притаманне лише країнам з так званою континентальною системою права, або, як її ще називають, романо-германською, до яких належить і наша держава. В англосаксонській правовій системі (наприклад у Великій Британії) умови звільнення від відповідальності за невиконання договору узгоджуються сторонами при укладенні договору. Якщо сторони не прописали в контракті, що відповідальність за порушення зобов'язання не настає в разі стихійного лиха, виверження вулкану, цунамі, війни тощо, то вони повинні виконувати контракт за будь-яких умов. Саме тому в цих країнах при укладанні договорів необхідно перелічити всі реальні обставини непереборної сили, які можуть перешкодити виконанню договору, щоб у разі їх настання можна було розраховувати на відсутність відповідальності.

Вірне тлумачення

Однак повернемося до наших реалій. На сьогодні в Україні, окрім запровадження в деяких областях особливого правового режиму, відсутні інші обставини, які можна було б вважати форс-мажорними, такими, що унеможливлюють і перешкоджають виконувати раніше укладені договори та не залежать від сторін. Слід розуміти, що воєнний стан на певній території не звільняє автоматично від необхідності виконувати свої контрактні зобов'язання. Сьогодні нормально функціонує банківська система, не впроваджені жодні обмеження для ведення бізнесу. Зокрема, відсутні заборони на експорт/імпорт товарів, не припинено залізничне, автомобільне сполучення, не прийняте рішення про вилучення майна компаній на користь армії.

Очевидно, що для правильного розуміння ситуації необхідно навести кілька теоретичних прикладів правомірного посилання на форс-мажорні обставини як на підставу невиконання контракту. Уявіть ситуацію, що військове командування або військова адміністрація приймає рішення про вилучення вантажного автотранспорту приватних компаній для потреб армії. Всі компанії повинні передати військовим свої вантажівки. Звісно, що такі компанії не могли передбачити настання таких обставин під час укладання контрактів, вони не можуть цьому перешкодити або впливати в будь-який інший спосіб. Через відсутність транспорту транспортна компанії не змогла перевезти вантаж. Отже, за таких обставин примусове вилучення майна можуть визнати форс-мажором, яке звільнить транспортну компанію від відповідальності за невиконання зобов'язання з перевезення вантажу. Інший випадок: в умовах воєнного стану приймається рішення про припинення роботи банків. Розрахунки в більшості випадків мають здійснюватися в безготівковій формі через банківські рахунки. Отже, закриття банків у такому разі вплине на можливість виконати зобов'язання по оплаті, тож при невиконанні боржником такого зобов'язання він може посилатися на ці обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за його невиконання.

Судова перспектива

Необхідно розуміти, що, як правило, звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання внаслідок настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається на підставі рішення суду. Безумовно, наявність сертифіката ТПП суттєво підсилює позицію боржника в суді, але необхідно розуміти, що в кожному конкретному випадку суд вирішуватиме справу, враховуючи всі наявні обставини та докази неможливості виконати зобов'язання. Теоретично суд може прийняти рішення про відсутність обставин непереборної сили навіть за наявності відповідного сертифіката ТПП.

Звісно, що українським судам доводилося розглядати справи, де ключовим питанням було визначити наявність або відсутність форс-мажорних обставин, і раніше, до запровадження воєнного стану. Більш того, вже сформувалася певна судова практика. Водночас різке збільшення частки подібних спорів сталося після подій у Криму та Донбасі.

Можна з високою часткою ймовірності передбачити, що після запровадження воєнного стану кількість таких спорів зросте. Частина бізнесменів цілком щиро вважатиме, що вони можуть не виконувати своїх зобов'язань з огляду на воєнний стан, частина не дуже порядних просто прикриватиметься воєнним станом, не виконуючи своїх зобов'язань, хоча цей воєнний стан жодним чином не впливає на них, а для іншої частини існуючий воєнний стан дійсно унеможливить виконання своїх зобов'язань, а отже, буде підставою для ненастання відповідальності у разі невиконання своїх зобов'язань. Але не варто забувати, що як тільки строк дії воєнного стану закінчиться, зобов'язання за існуючими договорами слід буде виконувати незалежно від того, чи впливав він на їх виконання, і винятком можуть бути лише ті зобов'язання, які виконати вже неможливо.