У живих залишиться...

З дня на день надбанням гласності має стати постанова НБУ, що посилює вимоги до капіталу банків. Далі на черзі — законодавчі ініціативи щодо підвищення прозорості структури власності цих фінансових інститутів.

За баланс відповіси!

Як стало відомо «ДТ», пройшла реєстрацію в Мін’юсті постанова Нацбанку, якою вносять досить серйозні зміни в Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків України (постанова НБУ №368 від 26 вересня 2001 року). Нововведення стосуватимуться порядку розрахунку та формування регулятивного капіталу банку, а також деяких економічних нормативів, якими регулюється діяльність комерційних банків в Україні.

Зокрема, регулятор банківського ринку заборонив своїм підопічним при формуванні основного капіталу враховувати в розрахунках прибуток минулих років, а також прибуток, який очікує затвердження. Відтепер ці кошти можна враховувати лише в додатковому капіталі.

Необхідність такого посилення вимог Нацбанк мотивує положеннями Закону «Про банки та банківську діяльність» (частина 2 ст.30), відповідно до яких в основний капітал банків можна включати тільки «розкриті резерви, які створені чи збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку». Якщо ж банк не розподіляє прибуток відповідним чином (у тому числі у резервні фонди чи в статутний капітал шляхом капіталізації дивідендів), то й в основний капітал такий нерозподілений прибуток включати не можна. Інакше як бути в ситуації, якщо акціонери банку на загальних зборах приймуть рішення спрямувати такий прибуток на виплату дивідендів, а він уже був зарахований у статутний капітал?

На перший погляд, особливих наслідків для банків нововведення викликати не повинно, оскільки загальна сума їх регулятивного капіталу все одно визначається за допомогою додавання основного (першого рівня) й додаткового (другого рівня) капіталу. І взагалі, яка різниця, за якими статтями враховувати? Труднощі, які можуть виникнути в окремих банків, пов’язані з тим, що в загальній сумі регулятивного капіталу додатковий капітал не може перевищувати основний. Відповідно, банки, які «балансують на межі» рівності цих двох складових, фактично будуть змушені знизити свій регулятивний капітал, подвоївши суму вирахуваного з основного капіталу прибутку минулих років, який не внесений у розкриті резерви чи статутний капітал.

На сам додатковий капітал теж накладуть істотні обмеження. По-перше, після вступу в силу нових вимог банкам дозволять враховувати в додатковому капіталі результат переоцінки лише тих основних засобів, які належать до нерухомого майна. Оцінки комп’ютерної техніки та автотранспорту, що належать банку, доведеться з цього показника виключити. Понад те, можна говорити лише про об’єкти нерухомості, «яка забезпечує технологічне виконання банківських функцій» (тобто використовується для здійснення операцій, визначених статтею 47 Закону «Про банки та банківську діяльність»).

Крім того, якщо торік Нацбанк заборонив банкам враховувати в додатковому капіталі нараховані доходи, термін одержання яких не визначений чи настає більш як через три місяці, то нині зарахування в капітал будь-яких неодержаних реально доходів стане стовідсотковим табу.

Також деякі зміни торкнуться порядку залучення так званого субординованого боргу, який банки використовують для наповнення додаткового капіталу. У визначенні, яке міститься в нинішній редакції інструкції, йдеться, що субординований борг — це «звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які згідно з договором не можуть бути взяті з банку раніше як через п’ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації банку повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів». З моменту вступу в силу постанови 2001 року регулятор заборонив банкам залучати субординований борг у вигляді депозитів фізосіб і ощадних (депозитних) сертифікатів, оскільки в таких випадках, відповідно до Цивільного кодексу, існує можливість дострокового розірвання укладених договорів із ініціативи тільки інвестора (в односторонньому порядку). А ця норма суперечить самому поняттю субординованого боргу.

Відтепер, щоб достроково погасити субординований борг, банкам, які навіть виконують усі необхідні нормативи, буде недостатньо поінформувати НБУ про відповідне збільшення основного капіталу. Для цього, як і для зміни інвестора, котрий надав банку субординований борг, потрібно буде одержати спеціальний дозвіл Національного банку.

В окремий пункт регулятор виділив зміни в порядку розрахунку так званих інсайдерських нормативів (Н9 і Н10), якими встановлюють максимальні розміри кредитів, гарантій і поручительств, виданих банком пов’язаним особам. При їх розрахунку сума операцій з інсайдерами співвідноситиметься не з регулятивним, як раніше, а зі статутним (тобто акціонерним) капіталом банку. Стали жорсткішими й самі нормативи. Максимальне співвідношення сукупної заборгованості зобов’язань усіх пов’язаних осіб перед банком (включаючи 100% суми позабалансових зобов’язань) і статутного капіталу банку (норматив Н10) не має перевищувати 30% (раніше було 40% регулятивного капіталу). При цьому НБУ посилається на те, що в багатьох європейських країнах діє ще жорсткіший норматив — 20%.

Ще важче буде банкам, які мають статус ощадних. Відповідно до діючої класифікації, до цієї категорії належать ті фінансові установи, понад 50% пасивів яких становлять вклади фізосіб.

Норматив Н10 для них залишається колишнім — 20%. Однак тільки за умови, що обсяг негативно класифікованих активів у них не перевищує 7%. У разі ж перевищення цього показника норматив установлюється на рівні 10% (для банків, які мають від 7 до 10% негативно класифікованих активів) або банку взагалі забороняють видавати нові кредити пов’язаним особам (якщо негативно класифіковані активи перевищують 10%).

В Асоціації українських банків до цієї новини поставилися досить спокійно. Мовляв, хоча банкіри остаточного варіанта постанови наразі не бачили, але більшість її положень уже обговорювали під час палких суперечок заздалегідь. На думку представників АУБ, нововведення, звісно ж, змусять багато банків серйозно напружитися, аби привести свої баланси у відповідність. Однак якщо, як було обіцяно представниками НБУ, банки та їхні власники одержать півроку часу, щоб устигти розпочати необхідні заходи, не повинно виникнути серйозної загрози системної кризи через зміну нормативів.

Той самий «заритий собака»

Як бачимо, інсайдери чи пов’язані особи стали одним із головних об’єктів атак з боку регулятора банківського сектора. І не дивно, оскільки, як уже неодноразово стверджували експерти (зокрема, і на сторінках «ДТ»), саме «необережні» операції з цією категорією клієнтів найчастіше стають причиною того, що банки можуть розоритися, а левова частка кредитного портфеля проблемних банків у результаті виявляється зав’язаною найчастіше саме на інсайдерах. Більше того, відома практика, коли, зіштовхнувшись із проблемами, той чи інший недобросовісний банк швиденько «роздавав» залишки коштів пов’язаним особам чи структурам. А прості його вкладники, які у разі банкрутства могли б розраховувати на хоча б часткове повернення своїх заощаджень, опинялися ні з чим.

У зв’язку з цим укотре нагадує про себе проблема прозорості структури власності банків. Деякі банкіри, наприклад, голова правління Ощадбанку Олександр Морозов, вважають, що ситуація, коли регулятор банківського ринку не має прописаної в законі можливості визначити реальних власників значної частки банківської системи, несе загрозу не тільки фінансовій, а й політичній стабільності держави.

Вирішити цю проблему хоча б частково допоміг би законопроект, який був внесений Нацбанком на розгляд ВР ще торік (25 червня 2004 року №3669). Головні його нововведення стосувалися саме проблеми непрозорості структури власності банківської системи, яку запропоновані норми мали вирішити хоча б частково. Йшлося про посилення не лише штрафних санкцій за банківську діяльність без ліцензії, а й покарання за придбання або збільшення істотної участі в банку з порушенням банківського законодавства. Крім усього іншого, щоб підвищити вимоги до осіб, які володіють у банку такою істотною часткою (10% і більше), НБУ пропонував внести зміни в Кримінальний кодекс України.

Оскільки такі ініціативи не були особливо популярними серед представників банківського лобі у ВР, законопроект до сесійного залу так і не дійшов. Банкіри-депутати та окремі члени комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності мотивували свій скепсис щодо цієї законодавчої ініціативи Нацбанку її передчасністю. Мовляв, час ще не настав. А потім, після зміни керівництва НБУ, законопроект був відкликаний «на доопрацювання».

І знов починається бій

Нині регулятор уже ніби то підготував зміни до цього законопроекту й планує найближчим часом внести документ на заміну раніше поданого.

Судячи з усього, доопрацьований законопроект кардинально не відрізняється від свого попередника. Він передбачає внесення змін у цілу низку законодавчих актів: «Про банки та банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про аудиторську діяльність», «Про фінансові послуги і держрегулювання ринків фінансових послуг», «Про держреєстрацію юросіб і фізосіб — підприємців».

Та частина змін до Закону «Про банки та банківську діяльність», що стосується вдосконалення банківського нагляду, передбачає впровадження механізму визначення реальних власників і контролерів банку (осіб, які справляють чималий вплив на прийняття рішень), установлення вимог до фінансового становища, ділової репутації тощо.

Одне з найпомітніших нововведень документа — заборона на здійснення банками операцій із пов’язаними особами на сприятливіших, ніж з іншими клієнтами, умовах.

З урахуванням навіть цих кількох норм неважко дійти висновку, що прийняття законопроекту справді могло б значно полегшити ситуацію з прозорістю банківської системи. І, відповідно, убезпечити багатьох надто довірливих вкладників від непередбачених втрат у сімейних балансах. От лишень сподіватися, що це станеться в найближчому майбутньому, марно. ККД фінансово-банківського комітету Верховної Ради зовсім не вражає: у нього накопичилася найбільша в парламенті заборгованість із законопроектів — понад триста.

Отже, нелюбимий законопроект має чудові шанси загубитися в цій довжелезній черзі. Та й не до того нині народним обранцям. Як мінімум до березня.