Розрив

05 березня, 2020, 17:55 Роздрукувати Bипуск № 1284, 28 лютого-6 березня 2020р.
Відправити
Відправити

Оподаткування зарплат і підприємницьких доходів.

Розрив
© valuta.dp.ua

Інтерес влади - не допустити падіння бюджетних надходжень.

Прихований страх влади - просте зниження податкового навантаження на працю не забезпечить достатньої легалізації зарплат і призведе до бюджетного дефіциту.

Інтерес бізнесу/роботодавців - заплатити менше податків, заощадити та отримати можливість винайняти кращий персонал за велику зарплату.

Інтерес працівників - отримати велику зарплату за рахунок менших податків.

Проміжний підсумок - 1 мільйон громадян оподатковують свої доходи як приватні підприємці, тобто за низькою ставкою.

Проблема - значний (у рази) розрив в оподаткуванні зарплат і підприємницьких доходів.

Реакція влади - перевірки дотримання трудових відносин.

Ключове запитання: що з цим робити далі?..

Зниження оподаткування зарплат є досить об'єктивною потребою для легалізації українського бізнесу. Нагадаємо, що сучасна тріада - 18% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) усередині плюс 22% єдиного соціального внеску (ЄСВ) і 1,5% військового збору (ВЗ) зверху - дає сукупне навантаження на рівні 50% (якщо додаємо податки до чистої зарплати) або 33% (якщо обчислюємо суму на руки із сукупних витрат).

Бажаний орієнтир - зниження податкового навантаження на працю до 20–25% - породжує два запитання:

1. Які інструменти для зниження навантаження доцільно використовувати - ставку, базу, об'єднання кількох податків в один та інші?

2. Які компенсатори бюджетних втрат можливі в цій ситуації?

Щодо першого питання потрібно зазначити таке. Досить приваблива ідея утворення певного єдиного збору, який об'єднав би згадані три (якщо ВЗ не скасують зовсім у зв'язку із закінченням війни). Щоправда, треба розуміти, що об'єкти та бази для ПДФО/ВЗ, з одного боку, і ЄСВ - з іншого, досить сильно різняться. Наприклад, дивіденди обкладаються ПДФО, але не обкладаються ЄСВ. Те саме стосується роялті, орендної плати або доходів від продажу інвестиційних активів та іншого майна.

Таким чином, механічне об'єднання податків/обов'язкових платежів, один із яких обслуговує всі доходи, а інший - просто працю, хоча й не є неможливим, але є важким. З погляду юридичної техніки, таке об'єднання потребувати, вочевидь, співіснування кількох баз/ставок для такого єдиного податку, а також вирішення питання, до якого з бюджетів надходить та або інша порція платежів.

Далі, якщо розглядати менш радикальні варіанти, коли спочатку ПДФО/ВЗ і ЄСВ співіснують, ми бачимо можливості, крім зменшення ставок, використовувати такі інструменти, які по суті приведуть до зниження податкового навантаження:

- для ПДФО/ВЗ - збільшення податкової соціальної пільги до 2–4 мінімальних заробітних плат, що дасть змогу знизити податкове навантаження та вивести з "тіні" низькі заробітні плати;

- для ЄСВ - зниження максимального порога для стягнення ЄСВ із доходу до 4–5 мінімальних заробітних плат, що допоможе зменшити податкове навантаження та вивести з "тіні" середньо-високі заробітні плати.

Якщо перейти до питання про компенсатори, то до них традиційно відносять:

- детінізацію, зниження частки виплат у "конвертах", які скоротяться в силу зниження навантаження на тлі зростання ризиків їхнього виявлення;

- збільшення податків на нерухомість;

- підвищення податкового навантаження на кілька відсотків на приватних підприємців - платників єдиного податку. Власне, розрив між податковим навантаженням на суб'єктів підприємницької діяльності (СПД) і податковим навантаженням на працю становить одну з причин активності контролюючих органів, спрямованої на перекваліфікацію сервісів СПД на трудові відносини.

Ставлення до підвищення податкових ставок у СПД, напевно, неоднорідне, хоча ми часто чуємо відгуки, що, мовляв, готові. IT-шники взагалі розробили законопроект для 5-ї групи єдиного податку (ЄП), де підвищують собі ставки ЄП, а заодно й базу для мінімального ЄСВ, аби тільки їх не турбували трудовими перевірками, тим паче що, судячи з характеру відносин із програмістами, ця галузь об'єктивно виростає із совдепівських трудових штанців.

Ми розуміємо, що традиційно наші політики відчувають невпевненість через перспективу збільшення ставки єдиного податку для 1 мільйона приватних підприємців, з урахуванням того, що вони представлені різними індустріями та перебувають у різних умовах. Звідси, власне, ростуть ініціативи на кшталт 5-ї групи ЄП, - розбирайтеся з іншими як хочете, а найсвідомішим платникам дозвольте платити більше.

Що ще можна придумати/впровадити, дозволивши частині платників податків рушити до нижчих податкових ставок? Ми можемо звернути увагу на загальну систему оподаткування, а також на оподаткування самозайнятих осіб, які нині майже не використовуються на практиці через неадекватно високу податкову віддачу.

А саме - для загальної системи оподаткування можна реанімувати модель умовних (тобто тих, що не потребують підтвердження первинними документами) витрат (скажімо, 90–80–70% від доходів) для певних видів підприємницької діяльності, що на тлі високих ставок ПДФО і ЄСВ приводитиме до зниженої бази оподаткування та, як наслідок, до зниження податкового навантаження. Таку систему було передбачено в декреті про прибутковий податок із громадян ще в 90-х роках минулого століття.

Що ж до самозайнятих осіб - "незалежних професіоналів" (оцінювачів, архітекторів та інших підрядників, представників "вільних професій" аж до перукарів, які поставлені на облік у податковій службі, але не зареєстровані як СПД), то вони нині є дуже малопопулярною сутністю для українського оподаткування. Напевно, єдиний успішний приклад податкової віддачі становлять нотаріуси, які не можуть займатися підприємництвом через регуляторні обмеження, однак нотаріальна система сама по собі містить жорсткі пороги для входу, а також для низки сервісів - вимоги до мінімальної (!) дохідності. Тому тут усе вибудувано в такий спосіб, що заробити можна багато, і, якщо хочеш залишатися в системі, доводиться терпіти високі податки.

Як можна оживити модель оподаткування "незалежних професіоналів"? Знизити податкові ставки для таких осіб, наприклад, установити половинну ставку ПДФО, плюс військовий збір, плюс мінімальний ЄСВ. Підсумкове податкове навантаження може становити в районі плюс-мінус 11,5%, що цілком улаштує низку індустрій.

Хочеться вірити, що радикальне зниження шкідливого навантаження на фонд оплати праці буде реалізовано хоча б із 2021 року. А в нового Кабміну та парламенту вистачить політичної волі та розуміння гострої потреби робити податкову систему більш привабливою, ніж у сусідів, щоб нарешті досягнути швидкого економічного зростання. Адже без нього нам ніяк…

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК