«РОСІЙСЬКИЙ КУХАР» ДЕРЖБЮДЖЕТУ

Провідні урядові чиновники й депутати, які примкнули до них, не перестають із гордістю підкреслювати свою заслугу у швидкому прийнятті закону про держбюджет. Проте споконвічна народна мудрість «Поспішиш — людей насмішиш» не дозволяє господарській практиці визнати цю «заслугу».

І йдеться наразі не про концептуальні положення на кшталт фактичного облігаційного дефолту з невідшкодованого ПДВ. Йдеться про якість згаданого законодавчого продукту. Сказати, що норми Закону невиважені й несистематизовані, — це не сказати нічого. Текст закону виглядає як солянка, у яку на ходу кидали що під руку потрапляло. В законотворчості такі рецепти російської кухні можуть призвести лише до сумних результатів — до господарської непрохідності.

Неапетитна і вкрай шкідлива страва під назвою «держбюджет-04» свідчить про неохайність і непрофесіоналізм як урядових кухарів, так і парламентських офіціантів.

Щоб уникнути обвинувачень у голослівності, наведемо кілька прикладів.

Ліки

Ситуація із фармацевтичною пільгою з ПДВ, мабуть, найяскравіша.

Стаття 80 закону про держбюджет призупинила, серед іншого, дію у 2004 році норми п.п.5.1.7. закону про ПДВ, яка пільгує продаж зареєстрованих в Україні ліків і виробів медпризначення.

Щоправда, держбюджетне призупинення не поширюється на продаж «лікарських засобів і виробів медичного призначення, допущених до застосування в Україні відповідно до переліку, визначеного Кабінетом міністрів України».

Цікаво, що високопоставлені коментатори закону мотивують зняття пільги тим, що нині, мовляв, під фармацевтичну пільгу під виглядом ліків потрапляють усілякі джакузі та косметика. Це виправдання, з погляду практиків, не витримує жодної критики.

Адже для того, щоб позбавити пільг джакузі та косметику, досить було просто денонсувати їх лікарську держреєстрацію (якщо така справді була). Кабмін же вирішив вчинити навпаки: спочатку законом про держбюджет позбавити пільг усе гамузом, потім зліпити пільговий список наново.

Постановою від 17 грудня минулого року уряд фактично підтверджує раніше чинний перелік лікарських засобів і вводить окремий пільговий перелік виробів медпризначення. Чиновники виправдовуються: мовляв, лікарсько-медичні пільги звузили дуже мало.

Чи варто було заради цього провокувати ажіотажний попит на медикаменти й вивертати з кишень злиденних пенсіонерів останні гроші, зекономлені до святкування Нового року?

Постійне оприлюднення чиновницьких запевнянь у тому, що ціни не зростуть, переконує населення у протилежному. Невже кваліфікації кабмінівських економістів, котрі ініціювали бюджетні нововведення, замало навіть для того, аби зрозуміти такі прості речі?

І якщо це не безпросвітна дурість, то що?

Кому вигідно?

Відповідь очевидна: власникам роздрібних аптечних мереж. Їхній товарообіг нині б’є всі рекорди.

Невже все це затіяно задля них?

Надто цинічно навіть як на нинішню владу.

Книжки

Закон про держбюджет-04 призупинив чинність Закону «Про державну підтримку видавничої діяльності в Україні».

А щоб книжки видавати й зовсім розхотілося, тим самим держбюджетним актом було призупинено норму Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», що пільгує прибуток, отриманий від видавничої справи.

Але автори держбюджетних новацій не зметикували, що поки вони складали свої фіскальні «призупинення», на підписанні в Президента перебував раніше прийнятий Верховною Радою Закон «Про внесення змін у деякі закони України щодо підтримки видавничої діяльності в Україні» № 1300-IV (далі — Закон №1300-IV) .

Закон №1300-IV Президент підписує відразу після прийняття й підписання закону про бюджет.

Курйоз же полягає в тому, що закон №1300-IV викладає в новій редакції призупинені видавничі пільги з ПДВ, податку на прибуток і навіть вводить одну нову — для тих, хто одночасно займається і виробництвом паперу, і видавничою діяльністю.

Тепер юристи почнуть розмірковувати про правовий статус норм, які спочатку були призупинені, а потім відразу ж викладені в новій, «пільговій», редакції.

Особливо в цьому плані цікава доля ключового «пільгового» п.п.11.38 закону про ПДВ. Цей пункт з’явився в законі про податок на додану вартість 2003 року в результаті прийняття Закону «Про державну підтримку видавничої діяльності в Україні». Нині законом про держбюджет закон про держпідтримку повністю призупинений. Чи випливає з цього автоматичне призупинення положення п.п.11.38 закону про ПДВ?

І чи означає прийняття законом №1300-IV нової редакції «призупиненої» норми, що її дію знову відновлено? Адже закон №1300-IV має пріоритет перед законом про держбюджет як більш пізній законодавчий акт. Тоді виходить, що «призупинення», не встигнувши подіяти, було перекреслене підписом Президента на законі №1300-IV.

Втім, існують й інші, не настільки райдужні варіанти правових тлумачень описаної колізії.

Юридичні ребуси — це, звісно, чудово. Особливо як привід для написання юридичних дисертацій. Проте уявіть, як почуваються книговидавці! Як можна працювати, взагалі не розуміючи, чи треба у принципі платити в казну основні податки?

Періодика

З мас-медіа, що розповсюджуються за передплатою, держбюджетний закон обійшовся не менш по-варварському.

Наприкінці передплатної кампанії в преси раптом відібрали пільгу з ПДВ, призупинивши на 2004 рік дію п.п.5.1.2 закону про ПДВ.

Не очікуючи такої «підстави», вітчизняні друковані ЗМІ, зрозуміло, не закладали підвищених ПДВ-зобов’язань у вартість своєї передплати. А оскільки багато редакцій отримають кошти від річної передплати вже у січні 2004-го, держава просто відріже від таких надходжень на свою користь купон розміром у 1/6 частину.

І що ж таким виданням накажете робити? Не станеш же вмовляти передплатників доплатити 20% від вартості.

Вихід, власне кажучи, один: заощаджувати за рахунок якості та кількості передплатної періодики.

А це означає, що початкові очікування передплатників не справдяться. Адже, укладаючи з редакцією передплатний договір, читач розраховує на певний рівень друкованого продукту.

З погляду бізнес-етики, позбавлення української періодики пільги фактично по завершенні передплати виглядає, щонайменше, як виклик. А з погляду професіоналізму — просто гнітюче, оскільки засвідчує, що урядове чиновництво не може засвоїти навіть передплатної специфіки роботи періодичних видань.

Якщо ж це рішення ухвалене свідомо, постає запитання: кому вигідне обвальне зубожіння вітчизняної преси?

Житло

Держбюджетний закон не залишився осторонь ще однієї соціальної проблеми. Його жертвою стало нове житло: пільгу, яка звільняє від ПДВ операції з продажу новопобудованого житла, призупинено.

Цікаві коментарі мінфінівського походження. Викриваючи домисли зловмисників про грядуще зростання цін на житло, управління взаємодії з громадськістю та ЗМІ Мінфіну заявило, що покупці житла сплачувати ПДВ не повинні. Через це пересічним громадянам нічого, мовляв, турбуватися. Адже вони не є платниками ПДВ апріорі.

Сумно, що така псевдоекономічна софістика започатковується з головного фінансового органу держави.

Зрозуміло, безпосередньо сплачувати в бюджет ПДВ будуть не покупці, а будівельники. Але за чий рахунок? Хто, зрештою, оплатить будівельникам ПДВ, що звалився на них? Звісно ж, громадяни, які фінансують будівництво житла: кошторисну вартість нового житла просто буде збільшено на 20%.

Безумовно, це стосується безпосередньо лише первинного ринку. Та невже хтось серйозно вважає, що тотальне підвищення цін на ньому не торкнеться цін вторинного ринку?

Мабуть, щоб так вважати, треба працювати у Мінфіні.

P.S. Дуже характерно, що закон про держбюджет приділив особливу увагу так званій прогнозній мобілізації коштів.

Практика встановлення планів зі збирання податків, що спускаються по вертикалі податкової служби, давно стала притчею во язицех і об’єктом тихої ненависті простих податкових інспекторів.

Приймаючи новий закон про податок на доходи фізичних осіб, що набере чинності з 2004 року, парламент намагався хоча б на рік уберегти низові податкові ланки від «планового» деспотизму столичних начальників. Для цього в п.п.22.11 прикінцевих положень Закону «Про податок на доходи фізичних осіб» спеціально передбачили таке положення:

«Звільнити до 1 січня 2005 року податкові органи від виконання прогнозних показників або інших директив (включаючи показники з мобілізації) щодо збору доходів бюджету з цього податку».

Кабмінівські промоутери держбюджету не пожаліли навіть цього безневинного послаблення. Пунктом 54 статті 80 Закону «Про Державний бюджет України на 2004 рік» велено призупинити на 2004 рік вищезазначену норму.

Очевидно, що таке «призупинення» «звільнення», даного лише на один рік, фактично умертвляє саме це «звільнення».

Таким чином, директивної самоправності не уникнути ні пересічним податківцям, ні громадянам — платникам податку на доходи фізичних осіб.