Поговорили — не забули

Щоб не обмежуватися останнім часом уже традиційною для більшості публічних дискусій результативністю — «поговорили і забули», «ДТ» вирішило провести анкетування учасників круглого столу «Банківська система через рік після кризи: втрати і досягнення, загрози і перспективи» на предмет того, які виклики вони вважають найбільш важливими для банківського бізнесу на сьогодні.

Оскільки учасниками заходу стали не просто перші особи різних банків (як найбільших, так і невеличких установ, як з іноземним, так і з вітчизняним капіталом), а ще й лідери банкірських думок, то, користуючись термінологією соціологів, вибірку можна вважати досить репрезентативною.

В опитувальних листах ми навели власний перелік з восьми проблем, найактуальніших на наш журналістський погляд, запропонувавши учасникам опитування оцінити їх за важливістю. Крім того, банкірам було запропоновано зазначити, за необхідності, свої пункти, які ми могли не врахувати або прогледіти.

У результаті до переліку було додано ще два переконливі пункти («Стан міжбанківського кредитного ринку» і «Проблема неплатежів у банківській системі і вплив на економічну ситуацію»). А в назву ще одного, який звучав як «Захист інтересів кредиторів і досудове вилучення застав», було внесено доповнення: «Формування культури обслуговування боргів у суспільстві».

Деякі банкіри, як, наприклад, голова правління «ВТБ Банку» Вадим Пушкарьов, вказали на очевидну «спорідненість» і прямий взаємозв’язок між деякими пунктами. Наприклад, «Накопичення «поганих» активів (NPL), зростання резервів за проблемними кредитами» і «Недосконалість процедур формування страхових резервів і оподаткування діяльності банків». Також пан Пушкарьов спеціально акцентував увагу на тому, що не бачить конфлікту інтересів усередині Національного банку, який поєднує функції грошово-кредитного регулювання і банківського нагляду. На думку екс-директора генерального департаменту банківського нагляду НБУ, органи грошово-кредитного регулювання і банківського нагляду цілком можуть існувати під одним дахом, головне, щоб усередині структури НБУ ці функції були чітко розмежовані і розділені. «Більш того, така модель, — нагадав фінансист, — застосовується та успішно працює в багатьох розвинених країнах».

Голова правління банку «Старокиївський» Юрій Яременко виділив в анкеті тільки три пункти, зазначивши, що вказав лише ті, які вважає найбільш актуальними. «При цьому мені не хотілося б, аби та проблема, що виявилася, наприклад, восьмою за ліком, була сприйнята як не дуже важлива, бо в цьому переліку немає малозначущих пунктів», — підкреслив банкір.

Голова правління «Дочернего банка Сбербанка России» Ігор Юшко, розставив пріоритети, розділивши проблеми на першу, другу і третю групи за важливістю.

Результати опитування ми узагальнили в зведеній таблиці, просумувавши проставлені кожній проблемі бали (найвищий бал «10» одержувала проблема, зазначена учасниками круглого столу як найважливіша) і визначивши в такий спосіб рейтинг сьогоднішніх банківських проблем.

Оскільки нинішні взаємовідносини банкірів як із їхніми позичальниками, так і з вкладниками складно назвати безхмарними, можна передбачати чимало скептичних посмішок і навіть гірких вигуків на кшталт «он чого захотіли, мало вони п’ють нашої крові!» Проте кожному з «причетних» читачів, чи то постраждалому вкладнику, чи то скривдженому позичальнику, не завадить замислитися: а чи не тому банкіри підвищують ставки за кредитами, що стали дорожчими і коротшими депозити? І чи не тому, що не повертаються кредити, вкладники не можуть вчасно (або на першу вимогу) одержати назад свої гроші?

Було б несправедливо стверджувати, що переліченим у нашій таблиці проблемам не приділяє уваги НБУ, хоча банківський регулятор, природно, розглядає системні інтереси в дещо іншому ракурсі. Та й пріоритети розставляє дещо інакше.

Влітку цього року Нацбанк прийняв спеціальну постанову (№466 від 06.08.2009 р.), якою було визначено «Заходи для забезпечення стабільності грошової одиниці України», і зараз на веб-сайті НБУ можна ознайомитися з перебігом виконання цього документа.

От тільки, мабуть, варто все-таки запитати себе, чи справді банківський регулятор правильно визначив ключовий фокус докладання власних зусиль, протидіючи другорядним, на думку чиновників, викликам лише формально? І чи не виконуються окремі пункти нацбанківських зобов’язань тільки для галочки, наприклад для звітності перед місією МВФ, яка гостює зараз у Києві?