Податковий кодекс: червнева оранка

Міф про команду професіоналів, які проводять економічні реформи, було зруйновано Податковим кодексом. Цей документ, яким так пишалися «реформатори», за півтора року свого існування зазнав такої кількості змін, яка не залишає сумнівів в «якості» первинної урядової нормотворчості. Два десятки законів уже внесли до кодексу сотні поправок.

Звичайно, виправляти помилки та удосконалювати чинне законодавство можна й треба. Однак варто усвідомлювати те, що за кожною помилкою і недосконалістю закону стоять тисячі податкових конфліктів, мільйони гривень фінансових санкцій і сотні розорених підприємств. Усе це спричинено низькосортною законотворчістю.

Червневі виправлення Податкового кодексу широкомасштабні - півсотні сторінок дрібного нормативного тексту. Багато положень продовжують зачистку попередніх неоковирностей законодавця, чимало регулюють раніше неурегульовані моменти, багато запроваджують нові податкові норми. Як водиться, разом із виправленням старих помилок з’являються нові проблеми. Тому платники податків не тільки позбудуться давніх неприємностей, а й отримають чергові незрозумілості. Ми звертаємо увагу читачів на кілька знакових червневих податкових новацій.

1. ПДВ-реєстрація

Усунуто обмеження на добровільну реєстрацію платниками ПДВ. У принципі, такий непрямий податок, як ПДВ, має бути тотальним, і тільки як виняток дрібний бізнес одержує право не платити ПДВ. Це пояснюється тривіальними проблемами дорожнечі податкового адміністрування.

Виходячи з цього, добровільна реєстрація ПДВ - явище цілком нормальне. Ті, на кого не поширюється обов’язковість ПДВ-реєстрації, можуть добровільно взяти на себе цю ношу, якщо того вимагають інтереси їхнього бізнесу. За ідеєю, така добровільність має всіляко заохочуватися державою, тому що вона розширює сферу непрямого оподаткування.

Однак торік Україна перетворилася на театр ПДВ-абсурду. Намагаючись хоч якось упоратися зі стрімким нарощуванням внутрішнього держборгу, що виникає внаслідок невідшкодування ПДВ, органи держподатслужби пішли шляхом масової ліквідації самих ПДВ-платників.

Безпроблемно зареєструватися платником ПДВ стало практично нереально. А ті платники ПДВ, які раніше одержали цей статус, зазнали дуже жорстоких репресій у разі виникнення держзаборгованості перед ними. Під будь-якими мислимими (а часом, і немислимими) приводами у підприємств забирали свідоцтва платників ПДВ.

Ця анекдотична ситуація не могла тривати довго, тому що просто суперечила суті самого податку. У таких умовах ПДВ переставав бути власне податком на додану вартість.

І от, нарешті, законодавець дозрів до усвідомлення проблеми і пішов на усунення перешкод для добровільної ПДВ-реєстрації. Такий крок, безумовно, є прогресивним. Утім, серед практиків він поки що сприймається швидше скептично. Недовіра до податкової держполітики серед польових бізнес-командирів нині украй велика. Усі завмерли в очікуванні реакції податківців на такий несподіваний податковий лібералізм. Чи зможуть вони відмовитися від поганих звичок, набутих після набрання чинності Податковим кодексом?

2. Податок на нерухомість

Дату набрання чинності статтею 265 Податкового кодексу перенесено з 1 липня поточного року на 1 січня 2013 року. Ця стаття кодексу регламентує порядок стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Житлова нерухомість обходитиметься без оподатковування ще півроку. У зв’язку з цим цікава доля податку на розкіш, прийняття якого було гучно ініційоване навколоурядовими колами. Чи перетинатимуться ці податки в майбутньому, або ж один із них поглине інший - поки що не зрозуміло.

Реальними мотивами відстрочки оподатковування нерухомості можуть бути як соціальні, так і суто адміністративні. Затівати перед виборами чергове фіскальне здирство- справа невдячна. Тому соціальний чинник тут напевно відіграв дуже важливу роль. Особливо якщо взяти до уваги відсутність досвіду у податківців у такій делікатній сфері, як безпосереднє спілкування з тисячами приватних власників нерухомості.

Система адміністрування таких податків складається роками і часто дуже болісно. Власники оподатковуваних квадратних метрів (для квартир - понад 120 м², для будинків - понад 250 м²), як правило, люди недурні і заможні. Таких у дурні не пошиєш, вони легко знайдуть досвідчених адвокатів і запросто можуть паралізувати машину стягнення податків.

Зважаючи на все, скарбниця всерйоз і не розраховувала на значні надходження від податку на нерухомість. Тому навряд чи перенесення термінів запровадження цього податку розбалансує бюджетні зведення.

3. Амністія підприємців-«недоїмників»

До Податкового кодексу внесено спеціальну норму, яка говорить, що податкові органи зобов’язані у 2012 році надати свідоцтва про сплату єдиного податку тим підприємцям, яким було відмовлено у такому одержанні через податковий борг, що виник у лютому 2011 року.

Справа ця досить скандальна. Чимало підприємців у 2012 році втратили право на застосування спрощеного оподаткування саме через наявність податкового боргу за лютий 2011 року. Проте вони зовсім не недоїмники. Так званий податковий борг у них виник виключно через безлад у державних фіскальних органах.

Коли з набранням чинності Податковим кодексом почали діяти нові положення щодо єдиного податку, держоргани не встигли перебудувати систему бюджетних рахунків і на початку 2011 року продовжували розподіляти суми «нового» єдиного податку по-старому. У результаті частина єдиного податку йшла на рахунки Пенсійного фонду. Звідти гроші вже не поверталися. Тому багато підприємців, які заплатили єдиний податок строго за нормами Податкового кодексу, потрапили до числа «недоїмників». На смішні копійчані суми.

Податковий борг у цьому разі фіктивний. Люди заплатили все, що належить державі, а держава через безглуздість і нерозторопність своїх функціонерів «намалювала» підприємцям «недоїмку» і на наступний рік відмовилася видати абсолютно законослухняним громадянам свідоцтва платника єдиного податку.

І лише через півроку держава вирішила виправити свою помилку й амністувала «недоїмників». Щоправда, зовсім не зрозуміло, навіщо для цього знадобилося приймати спеціальну поправку до Податкового кодексу. Адже цю проблему легко можна було розв’язати на рівні виконавчої влади. Достатньо було лише провести звірку між різними бюджетними рахунками.

Та, очевидно, нинішня бюрократична машина настільки неповоротка, що для розв’язання простої загалом-то проблеми знадобилося втручання вищого законодавчого органу. Подивимося, як оперативно відреагує на цю амністію держподатслужба, про ефективність якої так велеречиво любить поговорити її балакучий керівник.

4. «Докодексні» збитки

Резонансна проблема збитків, завданих до набрання чинності Податковим кодексом, у червневих змінах цього документа теж знайшла своє місце. Однак розв’язання цієї проблеми, поза сумнівом, не можна назвати ефективним.

Нагадаємо, що в результаті двозначного формулювання одного з перехідних положень кодексу податківці відмовили підприємствам у можливості зменшити прибуток на суми збитків, отриманих до першого кварталу 2011 року. Оскільки йдеться про чималі суми, виникло багато гучних судових розглядів. Судова практика виявилася неоднозначною. Одні суди приймали рішення на користь податківців, інші - на користь платників податків (що саме по собі більш ніж красномовно свідчить про «якість» нормативного тексту Податкового кодексу). Однак за результатами моніторингу судових рішень фахівці констатували, що з великим відривом у цих перегонах перемагали платники податків. Попри те, що керівництво ДПС гордо проголошувало про половину виграних судових спорів.

Віддамо належне профільному комітету Верховної Ради, який у цьому протистоянні став на бік платників податків і пояснив, що кодекс не містить обмежень на визнання «докодексних» збитків. Податківці на це особливої уваги, втім, не звернули.

Мінфін публічно визнав проблему і пообіцяв виправити ситуацію шляхом внесення коригувань до кодексу.

І от поправки прийняли. Чи знято проблему? Боїмося, що ні.

Замість того, щоб виправити одне неоднозначне формулювання кодексу, яке слугувало причиною стількох лих, законодавці повністю перекроїли підхід до визнання «старих» збитків, розділивши платників податків на категорії і наказавши їм визнавати збитки частинами. При цьому в описі нового механізму заліку з усієї суми «старих» збитків згадали чомусь тільки збитки 2010 року.

Треба сказати, що нова схема виписана настільки хитромудро, що можна бути впевненим у появі багатьох проблем, пов’язаних з її практичною реалізацією. Досвід підказує, що на підзаконному рівні податківці «накрутять» таких алгоритмів розрахунків, які перетворять визнання збитків на сім кіл пекла.

А найцікавіші події, можливо, очікують ті підприємства, яким уже вдалося в судовому порядку відстояти своє право на визнання збитків. Як поведуться податківці, маючи на руках оновлену систему заліку «старих» збитків, сказати важко. Лишень не довелося б судитися з ними заново.

Зрозуміло, широкомасштабна червнева корекція податкової реформи принесла з собою ще безліч інших новацій. Як позитивних, так і не дуже. Враховуючи існуючу систему прийняття податкових рішень, сьогодні однозначно, мабуть, можна сказати тільки те, що в найближчому майбутньому платникам податків не варто сподіватися на встановлення в країні прозорої та передбачуваної системи оподаткування.