П’ять порад, як заощаджувати кошти у буремні часи

Для населення України питання заощадження особистих грошей зараз непросте. Невеликі суми до двох-трьох тисяч доларів чи євро сукупно людина триматиме вдома та розпоряджатиметься ними за необхідності — конвертуватиме у гривню, витрачатиме на оплату комунальних послуг, їжу або терміновий переїзд до іншого міста. Якщо сума велика, то готівкові долари та євро варто принаймні частково зберігати вдома з тих самих причин, що й невелику суму, а частково — у фінустановах заради розподілу ризиків. Так, попри війну, зберігати гроші в банках, як і продовжувати робити заощадження, можна і треба, адже ніхто не знає, як довго триватиме війна і на скільки нам має вистачити нашої фінансової подушки безпеки.

Тож перша порада — продовжуйте відкладати. Так, інфляція безжальна. Так, бажання віддати на підтримку ЗСУ і волонтерам все, що можна, непереборне. Але принаймні десяту частину заробітків ви маєте регулярно лишати на майбутнє, бо зараз воно непередбачуване, як ніколи.

Друга порада — розподіляйте накопичення з огляду на доступність цих грошей. Якщо ваші заощадження до тисячі доларів, то тримайте їх у готівці, хай вони за будь-яких обставин будуть під рукою. Якщо це до п’яти тисяч доларів, хай третина з них буде готівковою, а решта — на банківському рахунку. Якщо ж накопичення більші, можете частину з них покласти не лише на звичайний банківський рахунок, а й на депозитний. Так, відсотки за валютними депозитами в Україні мізерні, але вони є і принаймні пригальмують знецінення ваших заощаджень із часом.

Третя порада — враховуйте ризики для накопичень у гривні. Здебільшого українці отримують доходи у гривні, тож і гривневі накопичення у них зазвичай більші за валютні. Наразі фінансовий сектор працює стабільно, держава гарантує 100% банківських депозитних вкладів, продає військові облігації із дохідністю у 10–12%. Здається, що гривня наразі є чи не найкращою валютою для збереження своїх кревних. Але ми маємо розуміти, що економічна ситуація ускладнюється щомісяця. Проблеми з інфляцією ми мали й до війни, а через війну вони лише загострилися. І ви вже не купите за 500 грн той набір товарів, який купували ще в січні. Та й при вимушеному виїзді за кордон готівкою краще мати валюту, а от на картці чи депозиті цілком може лишатися гривня. Тож і тут ви маєте розподіляти ризик: все ж конвертувати частину вашої гривні в інші валюти, не купувати держоблігацій за останні кревні та уважно слідкувати за станом справ вашого банку. Бо, з одного боку, 100-відсоткова гарантія депозиту не гарантує, що вам його не повертатимуть потім роками по тисячі гривень. З іншого — ваших грошей на звичайному, а не депозитному рахунку у разі банкрутства банку вам узагалі ніхто не поверне. Розкладайте свої кревні мудро: невеликими сумами у велику кількість різних шухляд.

Четверта порада — не намагайтеся «заробити на курсі», якщо ви не професіонал. Завжди у часи нестабільності є велика спокуса заробити на валютних коливаннях, що ходить пліч-о-пліч із хронічними розчаруваннями від буцімто втраченої вигоди: «От якби я вчора купив по 27, сьогодні вже заробив би». Насправді намагатися спекулювати на різниці курсів валют не так просто, бо щоб дійсно заробити, важливо не лише вчасно «увійти», а й вчасно «вийти». Ви ж пам’ятаєте, як гривня була і по 40, а потім відкочувалася до 27? Як, думаєте, тоді почувалися ті, хто купував її по 35? Зазвичай «заробити на курсі» вдається лише тим, хто багато років професійно займається таким видом діяльності. Бо навіть у найстабільніші часи заробіток на спекуляціях із валютою вийде лише у тих, хто поринув у ситуацію та специфіку спекуляцій.

Така людина розуміє різницю між курсами продажу та покупки доларів, розуміє причини падіння або зростання курсу долара США і причини коливання курсу всередині тижня та знайшла найправильніший час для спекуляцій. Така людина вміє проаналізувати можливість купівлі та продажу валюти у різних пунктах обміну, має контакти тих, хто готовий з огляду на обсяг суми змінювати курс у бік покупця тощо.

Порада п’ята — тримайтеся подалі від криптоактивів. Здається, час для інвестицій у крипту найкращий — ціна на неї знижується чи не щодня. Але знижується ж вона не просто так, правда? Причина розпродажу у тому, що інвестори намагаються, як і ми з вами зараз, розподілити ризики, позбувшись найменш захищених активів. І вони абсолютно праві. Криптоспекуляції насамперед небезпечні втратою всіх грошових накопичень. Інвестиції в криптосектор не захищені жодною державою, взагалі нічим не захищені. Тож наразі точно не найкращий час для подібних експериментів, зважаючи, що наше з вами майбутнє не менш непередбачуване, ніж майбутнє крипторинку.

«А де ж нерухомість?» — спитає українець, звиклий до цього квазінвестиційного інструменту і впевнений, що «тільки дорожчатиме». Азарту додає як розуміння, що чим далі від кордону з РФ, тим більше шансів, що дорожчати таки буде, так і кількість мігрантів, які їдуть і готові продавати своє майно, підживлюючи ринок, який здавалося, мав би бути мертвим. Що ж, насправді будь-хто, хто бачив карту повітряних тривог, розуміє, що нерухомість — це все ж таки ризикована інвестиція. Вона справді може бути вигідною, якщо ви знаєте ринок, знайдете хорошу пропозицію і, головне, потім вам пощастить. А як не пощастить?

Кожному українцеві наразі важливо зрозуміти, що змусити гроші працювати за нинішніх умов не найголовніше. Головне — підтримувати та нарощувати подушку безпеки, максимально розподіливши ризики, щоб не втратити своїх накопичень. Ми всі щодня ставатимемо трохи біднішими, наше завдання — розтягнути цей процес у часі та максимально пом’якшити його вплив. Не заробити всього й одразу, а зберегти і заощадити.

Більше статей Максима Орищака за посиланням.