Підступний долар

Усього за півтора місяця американська валюта компенсувала більшість своїх втрат відносно євро за останні 12 місяців. Почав міцнішати «зелений» і в Україні.

Ознаки зміцнення долара, що з’явилися ще наприкінці серпня на міжбанку, цього тижня почали виявлятися вже й на готівковому ринку. Якщо аж до Дня незалежності «здати» долар дорожче, ніж за 4,60 грн., можна було далеко не скрізь навіть у столиці, то починаючи з 3 вересня більшість пунктів обміну виставили котирування купівлі на рівні 4,75 грн./дол. і вище.

Багато українських ЗМІ вже опублікували прогнози аналітиків про майбутнє осіннє зміцнення долара відносно гривні. Розкид оцінок — найширший. Від більш ніж обережних, які фактично вже стали реальністю (4,7—4,9), до явно епатажних залякувань типу 7,0 грн./дол. до кінця цього року.

Чи обгрунтовані ці прогнози, якщо врахувати, що надлишок валюти на міжбанку в серпні перевищив 1,2 млрд. дол. — саме таким був обсяг інтервенцій Національного банку.

Судячи з даних НБУ, населення вже повірило в перспективи девальвації гривні. Ще минулого місяця попит на іноземну валюту на готівковому ринку перевищив пропозицію майже на 570 млн. дол., тоді як у перші літні місяці в обмінних пунктах переважав продаж валюти.

Яким же є найбільш імовірний сценарій розвитку ситуації на валютних ринках до кінця цього року?

Світові ринки

Попри те, що більшість чинників зміцнення долара в Україні слід шукати всередині неї самої, прелюдія до того, що нині відбувається, почала розвиватися на світових ринках саме посеред літа. На зміцнення долара відносно євро, що відбулося за останні півтора місяця, вже давно звернули увагу практично всі наші співгромадяни з числа тих, хто відстежує рух котирувань на вивісках обмінних пунктів. Адже через надзвичайну обмеженість альтернативних інвестиційно-ощадних ін­струментів мало не єдиним загальнодоступним способом диверсифікації заощаджень для їхніх щасливих власників є періодичні «перебіжки» у трикутнику гривня — долар — євро.

До того ж за всієї поваги до наших національних особливостей нерозумно було б недооцінювати значення глобальних тенденцій для вкрай залежної від них вітчизняної економіки. Тому свою розповідь ми почнемо з тамтешніх подій.

Ще 15 липня співвідношення між єдиною європейською валютою та американським доларом вдруге цього року перевалило за позначку в 1,60 дол./євро (при цьо­му євровалюта досягла чергового історичного максимуму її вартості — 1,6037 дол./євро). А під час азіатської сесії торгів у п’ятницю, 5 вересня, на моніторах валютних дилерів миготіли котирування поблизу позначки 1,42 дол./євро (мінімум — 1,4212 дол./євро).

Таким чином, менш як за півтора місяця євровалюта подешевшала відносно долара більш як на 11%, і в результаті підступний «зелений» із лихвою компенсував усі свої втрати першого півріччя (січневий мінімум становив 1,4365 дол./євро), повернувшись на рівень жовтня минулого року.

Більшість найбільших банків уже переглянули свої прогнози щодо курсу євро до долара. Приміром, у Goldman Sachs тепер дотримуються тримісячного прогнозу на рівні в 1,45 дол./євро, BNP Paribas знизив прогноз за цим курсом на кінець року до рівня 1,42, Morgan Stanley — до 1,40, а Lehman Brothers — до 1,43 дол./євро.

Якщо ці прогнози справдяться, то це — погана новина для тих, хто наприкінці минулого року вирішив перевести свої заощадження в євровалюту. Адже в грудні 2007-го — січні 2008-го за кожну банкноту в 100 євро доводилося в обмінних пунктах викладати приблизно по 750 грн., а нині від продажу такого ж номіналу можна одержати щонайбільше 680 грн. Таким чином, курсові втрати вже наблизилися до 10%, перекривши середню річну депозитну ставку за цією валютою (9%), що її пропонували українські банки на початку року.

Причому зміцнення долара на глобальних ринках відбулося і стосовно більшості інших основних світових валют: японської єни, англійського фунта стерлінгів, швейцарського франка і канадського долара.

Заступник голови правління «БМ Банку» Тарас Кияк висловив думку більшості опитаних «ДТ» українських банкірів, пов’язавши зміцнення долара передусім із надходженням зі Сполучених Штатів на тлі активних президентських перегонів оптимістичних економічних новин. Які дають підстави сподіватися, що країні вдасться уникнути рецесії. Водночас економіки європейських країн не показують такої динаміки.

«Справді, практично одностайно прогнозована економістами рецесія у Штатах поки що не підтверджується макроекономічними показниками», — додає начальник казначейства Укрексімбанку Олег Секун. Після двох поспіль украй невпевнених кварталів наприкінці минулого і на початку цього року (у першому кварталі ВВП США зріс усього на 0,9%, а в четвертому 2007-го — найслабшому з 2001 року — усього на 0,2%), коли практично всі були впевнені в неминучості рецесії в економіці США, у минулій «чверті» вона показала несподівано непоганий результат.

— Уже перший попередній показник — 1,9% річного зростання в другому кварталі 2008 року став гарним приводом для оптимізму. А після того, як минулого тижня цю оцінку було поліпшено ще майже удвічі (до 3,3%), американські шанси уникнути повноцінної рецесії значно поліпшилися, — аргументує свою точку зору пан скарбник Укрексімбанку.

Тим більше що вже проведені агресивні списання збитків американськими фінансовими установами дають можливість сподіватися, що вони вже значною мірою очистили свої баланси від безперспективних активів. Багато інвесторів вирішили, що американські вкладення анітрохи не гірші за решту.

Цього тижня Банк міжнародних розрахунків (BIS), який експерти називають центробанком центробанків, опублікував оновлену статистику глобальних списань кредитних організацій і фінансових фірм. «Попри те, що з початку кредитної кризи банки та брокерські фірми списали активів на 503 млрд. дол., у майбутні місяці списання триватимуть, скорочуючи існуючі капітали», — повідомили в BIS.

На думку експертів, сума списань може зрости ще удвічі — до трильйона доларів. Проблеми у спонсорованих американським урядом найбільших іпотечних агенцій Fannie Mae та Freddie Mac, котрі повідомили про квартальні збитки, які перевищили очікування, а також погані звіти в страховому секторі знову розворушили сумніви ринків у якості існуючих активів. Зараз можна лише здогадуватися, якими можуть бути спровоковані ринком subprimes втрати в інших секторах.

Тому остаточно стверджувати, що справи в найбільшій світовій економіці вже пішли на лад, поки що більш ніж передчасно. Однак все-таки вона зростає, тоді як справи в Європі та Японії йдуть значно гірше. Відповідно до опублікованого 3 вересня звіту агентства статистики ЄС Eurostat, показник зростання ВВП єврозони минулого кварталу скоротився на 0,2% порівняно з першим кварталом. Це — перше зниження цього показника за всю історію спостереження за ним (статистика ведеться з початку 1995-го). Річні темпи зростання ВВП єврорегіону в другому кварталі були майже в 2,5 разу нижчими від штатівських.

Економіка Європи не меншою мірою, ніж американська, потерпає від наслідків фінансової кризи і спаду на ринку житла. При цьому дорогий євро послабив позиції тамтешніх експортерів. А Європейський центробанк, на відміну від американської ФРС, бореться з інфляцією (меншою, ніж у США) підвищенням відсоткових ставок, чим ще більше стримує економічне зростання.

Японський ВВП у другому кварталі скоротився на 0,6% порівняно з першим і на 2,4% — у річному обчисленні, що стало найбільшим падінням за останні сім років. Зростання економіки Великобританії в квітні—червні виявилося нульовим. І без того не надто райдужні настрої остаточно зіпсував міністр фінансів Сполученого королівства Алістер Дарлінг. У минулий уїк-енд він заявив, що «країна опинилася перед обличчям найбільшої економічної кризи за останні 60 років».

У вівторок у своєму звіті Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) представила доволі похмурий прогноз для найбільших із 30 країн, що входять до її складу. На думку ОЕСР, до кінця цього року в промислово розвинених країнах, як і раніше, спостерігатиметься повільне або навіть нульове економічне зростання. Організація заявила, що спад на ринку житла триває й, мабуть, торкнеться тих європейських регіонів, які ще не зачепив. Також в ОЕСР попередили, що з огляду на падіння цін на житло в США, що триває, можливі подальші збитки, пов’язані з іпотечним кредитуванням у США.

При цьому ознак завершення проблем на світових фінансових ринках поки що не видно. Зазначаючи, що більшість банків визнали збитки, зазнані в результаті кризи субстандартного іпотечного кредитування в США, в ОЕСР додали, що кредитна криза вступила в нову фазу, в якій уповільнення світової економіки саме по собі призводить до нових збитків банків. Які, своєю чергою, можуть позначитися на ринку кредитування та негативно вплинути на економічне зростання.

Практично розвіялися надії на те, що світова економічна система зможе уникнути значного спаду завдяки експансії в найбільших економіках, що розвиваються. Два з найреальніших претендентів на статус світових локомотивів — Китай та Індія — входять у число так званих азіатських економік, що розвиваються (йдеться про 44 країни, що розвиваються, в основному з Азіатсько-Тихоокеанського регіону, учасників Азіатського банку розвитку. — Ю.С.). Справді, від початку нинішнього тисячоліття азіатські країни, що розвиваються, зростали найвищими темпами на планеті. Середнє зростання їх ВВП у 2000—2007 роках становило 8%, що в 2,5 разу більше, ніж по всій світовій економіці за той же період. У результаті на частку цих країн нині припадає близько 20% світового виробництва (у перерахунку за паритетом купівельної спроможності).

Проте 45% їх ВВП становить експорт (що більш як на десять відсоткових пунктів перевищує середній рівень минулого десятиріччя). Це співвідношення не дає приводу сумніватися в безумовній залежності азіатських економік, що розвиваються, від стану справ у решті світу.

Після 12-відсоткових показників двох останніх років (2006—2007 років) річні темпи зростання економіки Китаю вже сповільнилися до 10%. Це зниження зумовлене в основному уповільненням зростання китайського експорту в США — до 8% у річному обчисленні за результатами червня ц.р. (проти показників, які перевищують 25%, за період 2003—2007 років). На частку США припадає близько однієї п’ятої всього зовнішнього попиту на китайську продукцію. До останнього часу американський чинник компенсувався значним зростанням китайських поставок у Європу (+25% у червні) та Японію (+22%). Проте вже зазначене ослаблення економік Європи та Японії, на частку яких припадає ще близько 30% китайського експорту, не дає особливих приводів для оптимізму.

У Піднебесній уже почали проявлятися й нові негативні симптоми. У липні скоротилося виробництво в китайській обробній промисловості, а обсяг продажу будинків у Пекіні в річному вираженні впав на 60%. Звичайно, про рецесію поки що не йдеться, але подальше вповільнення темпів розвитку китайської економіки практично неминуче. Особливо після того, як перестали діяти стимулюючі чинники, пов’язані з підготовкою до Олімпійських ігор.

Ну а оскільки Китай — найбільший світовий імпортер сировини, тенденція до зниження цін на товарних ринках, що вже почалася, найімовірніше, поглибиться.

Україна

Це — погана новина для українських металургів, які вже стикнулися з падінням цін на багато видів продукції, яку вони поставляють на зовнішні ринки. Хоча поки що учасники ринку схильні пов’язувати падіння з сезонною кон’юнктурою. І сподіваються на поновлення зростання цін уже в жовтні.

Та якщо події почнуть усе-таки розвиватися за гіршим сценарієм, то що буде з і без того проблемним сальдо українського зовнішньоторговельного балансу? Адже саме металурги забезпечують майже половину експортних надходжень у країну.

Відповідно до оцінки стану платіжного балансу України в січні—липні ц.р., опублікованої НБУ наприкінці серпня, від’ємне сальдо поточного рахунку сягнуло 7,7 млрд. дол. (7,2% ВВП), збільшившись порівняно з аналогічним торішнім періодом у 3,8 разу.

Проте характерною рисою липня стало перевищення темпів зростання експорту (79% — максимум в історії складання платіжного балансу) товарів над імпортом (64%), у результаті чого дефіцит поточного рахунку в цьому місяці скоротився порівняно з червнем одразу в 2,3 разу («мінус» 341 млн. дол. у липні проти «мінус» 793 млн. місяцем раніше).

За сім місяців ц.р. експорт товарів збільшився на 46,6% (імпорт — на 57,4%). «Високі темпи приросту експорту товарів у поточному році зумовлені насамперед збільшенням цін на світових товарних ринках, зокрема цін на чорні метали, хімічну й агропромислову продукцію», — йдеться в аналітичній записці НБУ.

Збільшення обсягів експорту було забезпечене зростанням його вартісних обсягів:

— по металургійній продукції — на 53,8% (49,5% загального приросту);

— по машинобудівній продукції — на 44,2% (15,1% приросту);

— по продукції АПК — на 45,6% (11,8% приросту);

— по продукції хімічної промисловості — на 34% (8,2% приросту).

Як бачимо, у структурі українського експорту принципових змін немає. Як і раніше, його головними статтями є сировинні товари, що в основному падають нині в ціні на світових ринках. Котрі після досягнення піків у середині липня пішли вниз одночасно з початком зміцнення долара на світових ринках (цим насамперед і зумовлене рекордне зростання зовнішньоторговельного балансу в цьому місяці).

Тож, якщо тенденція виявиться зовсім не сезонною, то ризик зниження експортних надходжень в Україну справді існує. Та цей ризик деякою мірою нівелюється очікуваним різким збільшенням експорту українського зерна. Згідно з прогнозами МінАПК, експорт зернових з України в поточному маркетинговому році перевищить 22 млн. тонн. А виручка, за найскромнішими підрахунками, перевищить 5 млрд. дол.

Треба врахувати й очікуваний прихід більш як мільярда доларів від продажу на зовнішніх ринках уже заготовлених для цього 2—2,5 млн. тонн ріпаку. Ех, як хотілося б тут дописати й пункт про початок реалізації в Україні дієвих заходів з розвитку АПК і впровадження повноцінного ринку землі! Втомилися б від інвестицій відбиватися. Та поки землю в Україні недоділять, на цю тему можна тільки фантазувати...

На практиці перевага у бік долара в його співвідношенні з гривнею почала спостерігатися ще наприкінці серпня. Чи було це чимось більшим, ніж традиційні сезонні явища? Спровокувала ці процеси НАК «Нафтогаз України», котра, як повідомлялося, вийшла на валютний ринок для купівлі 1,5 млрд. дол., необхідних для обслуговування її боргових зобов’язань і закупівель газу на новий опалювальний сезон?

І тут саме час згадати про російський чинник як одну з ключових загроз для стабільності гривні. Можна сподіватися, що північний сусід навряд чи розгорне проти України повномасштабну торговельну війну (хоча за окремими напрямами точно завдасть кілька дуже болючих ударів). А от від уже оголошеного наміру підвищити в 2—2,5 разу закупівельні ціни на газ для України в «Газпромі» й Кремлі навряд чи так просто відмовляться.

Як уже повелося останніми роками, українська влада досі не знає, чого очікувати від ціни на газ наступного року. Тому, як прохопився днями журналістам міністр економіки України Богдан Данилишин, держбюджет на 2009 рік буде подано Кабміном до Верховної Ради без урахування ціни на імпортований газ.

За словами міністра, перейматися питанням про ціну на газ на сьогодні передчасно — необхідно дочекатися результатів українсько-російських переговорів із цього приводу...

Відомо, що від’ємне торговельне сальдо в Україні до останнього часу з лишком перекривалося надходженнями за фінансовим рахунком платіжного балансу.

За сім місяців поточного року приплив капіталу за фінансовим рахунком оцінюється в 12,6 млрд. дол., що в 1,8 разу більше, ніж за аналогічний торішній період. Завдяки цьому загальний платіжний баланс України в січні—липні залишався додатним — «плюс» 4,9 млрд. дол., а Нацбанк до 1 вересня ц.р. нагромадив уже більш як 38 млрд. дол. золотовалютних резервів. Що, за його власними оцінками, відповідає 3,9 місяця імпорту майбутніх періодів.

Для оцінки подальших перспектив припливу валюти в Україну доведеться придивитися, а які складові цього припливу. Головним його джерелом, за даними НБУ, стали середньо- та довгострокові кредити і єврооблігації, обсяг приросту яких становив 8,9 млрд. дол. З цієї суми 3,7 млрд. залучив корпоративний сектор, решта припадає на частку банкірів. Нацбанк також зазначає «значне підвищення зацікавленості нерезидентів у розміщенні коштів в українських банках». За сім місяців поточного року обсяги депозитів банків нерезидентів (здебільшого довгострокових) зросли на 1,9 млрд. дол.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) за сім місяців зросли на 6,9 млрд. дол. — майже на третину більше, ніж за аналогічний торішній період. Більш як половину (53,8%) із цих грошей було вкладено у фінансовий і банківський сектори.

Однак значна частина цього показника припадає на угоди, які укладали ще минулого або на початку поточного року, зазначають скептики. А якщо повідомлень про нові угоди нині не надходить, то результати другого півріччя щодо ПІІ виявляться значно скромнішими.

«Настрої світових інвесторів щодо України останнім часом значно погіршилися. Про це свідчить як продовження падіння фондового ринку (що побило цього року всі світові рекорди), так і значне підвищення дохідності уже випущених в обіг євробондів, — розповів «ДТ» начальник казначейства Укрсоцбанку Фелікс Інденбаум. — Чинниками розчарування стали як дуже висока інфляція, так і спровоковане її існуванням зниження нашого суверенного кредитного рейтингу агентством Standard & Poor’s. Становище погіршили й зовнішньополітичні загрози для України, які проявилися в результаті грузинсько-російського конфлікту, і загострення внутрішньої політичної нестабільності в нашій країні».

У четвер, 4 вересня, індекс EMBI+Україна спред (враховує премію в дохідності випущених українським урядом євробондів стосовно аналогічних за строками американських держоблігацій) досяг 578 пунктів — максимуму за останні п’ять років. У результаті експерти засумнівалися в здійсненності планів Мінфіну та київської мерії вийти на зовнішні ринки нинішньої осені.

На думку Тараса Кияка з «БМ Банку», вартість ресурсів для українських позичальників на зовнішніх ринках нинішнього року залишатиметься високою, а можливість залучення на світових ринках — ускладненою. Він очікує, що вартість ресурсів істотно знизиться тільки десь у середині наступного року, коли кризові явища на світовому ринку зменшаться.

Представник Укрексімбанку Олег Секун загалом хоча й погоджується зі своїм колегою, але сподівається, що позитивні корективи в ситуацію на ринку можуть внести сприятливі чинники, які все-таки мають шанси проявитися ще до кінця поточного року. І якщо події як поза, так і всередині України почнуть розвиватися за сприятливим сценарієм, то для позичальників, які вже освоїлися на зовнішніх ринках та мають хорошу кредитну історію, вікна можливостей можуть відкритися і значно раніше — вже в жовтні-листопаді.

Якщо відкинути екстремальні варіанти, то найбільш часто прогнози щодо курсу долар/гривня на кінець року називаються в діапазоні 4,85—5,1. Так, Фелікс Інденбаум з Укрсоцбанку вважає, що поступовий перехід котирувань долара в цей діапазон був би нині для ринку найоптимальнішим. Значніші коливання банкір вважає малоймовірними, оскільки в такому разі в ринкову ситуацію напевно втрутиться Національний банк, щоб не допустити надто різких курсових стрибків.

Поки ж котирування долара, підскочивши в середу на міжбанку до рівня 4,76—4,79 грн./дол., уже в четвер зменшили свій запал, знизившись до рівня 4,70—4,73, причому без участі регулятора — Національного банку. Для якого підвищення вартості долара, до речі, навіть плюс, оскільки воно дещо нівелює непристойний факт існування чималої різниці між ринковим і офіційним курсом, який на 5 вересня ц.р. був установлений на рівні 4,8503 грн./дол.

Тут і не хотілося б, а доведеться згадати, що надто «сміливі» прогнози щодо валютних курсів могли б і не з’являтися, якби Національний банк здійснював більш прозору та зрозумілу валютно-курсову політику. Адже очікуваних після травневої ревальвації встановлення та конкретизації нових правил функціонування міжбанківського валютного ринку так і не відбулося. Отже, ринок про ці правила може лише здогадуватися. Як населення може тільки гадати, чи будуть — і якими — дії регулятора при таких-то й таких коливаннях курсу.

Глибоко помиляється той, хто вважає, що внесений у відкориговані Основи грошово-кредитної політики на 2008 рік прогнозний діапазон «4,85 грн./дол. +/-4%» є за своїм юридичним чи якимось іншим статусом чимось більшим, ніж його попередник — 4,95—5,25 грн./дол.

Однак загалом панікувати поки що рано — надто серйозні катаклізми вітчизняній фінансовій системі не загрожують. Якщо, звичайно, наші горе-політики не заведуть країну в глухий кут.