МФС: початок кінця чи кінець початку

Ще рік тому нікому з акціонерів єдиного діючого в країні депозитарію — Міжрегіонального фондового союзу (МФС) — і на думку не спало б, що збори акціонерів цієї дуже респектабельної організації перетворяться на яскраве дійство на кшталт американських бойовиків. Депозитарна діяльність — узагалі заняття дуже консервативне, котре автоматично передбачає тишу.

Тим часом акціонери МФС пройшли шлях від напівнатяків на те, що одна зі структур намагається збільшити свою частку понад дозволені її статутом 10%, до публічної заяви низки найбільших акціонерів, що група «Приват» намагається перехопити контроль.

Втім, на той час конфлікт чітко вийшов на поверхню. Щоб не помітити багатошарову приватівську охорону місця проведення зборів, треба було дуже постаратися. І якщо після перших невдалих зборів ще зберігалися якісь ілюзії, спроба проведення других 25 червня ц.р. дуже чітко розставила все на свої місця. Співвідношення мети і методів вимальовувалося настільки чітко, що багато людей здригнулися...

Навіщо потрібен контроль над МФС, годі й особливо гадати. Сам по собі депозитарій прибуток не приносить і приносити ніколи не буде — він створювався не для цього. Його завдання — надавати послуги з урахування прав на цінні папери. І зараз у ньому обслуговуються акції на 6,3 млрд. дол. Те, що за останні три роки вартість акцій емітентів, яких обслуговує МФС, зросла майже вшестеро, говорить, що технічно проект виявився вдалим.

Схоже, МФС напоровся на власний успіх. Стали вимальовуватися схеми, як практично використовувати такі можливості. Тим більше що серед емітентів, яких обслуговує депозитарій, є і конфліктні, за них борються наші бізнес-групи (включаючи і «Приват»).

Поки ще спрацьовує обмеження: у жодного з акціонерів немає достатнього пакета в МФС, щоб пробити рішення, котре влаштовує його. Власне, це і передбачалося із самісінького початку — депозитарій повинен бути або нейтральним, або ніяким. Але розстановка сил може порушитися. Приватбанк і партнери викупили приблизно половину нових акцій шостої додаткової емісії. За розрахунками, у разі затвердження результатів підписки це дає «групі акціонерів, які ведуть консолідовану політику», 32—35% акцій. Однак вже оголошено про намір провести наступний випуск акцій. І, не чекаючи його, на зборах мали намір повністю переобрати всі керівні органи.

Після чого якийсь містечковий суд України бадьоро приймає рішення про те, що акції потрібного об’єкта слід списати з одного рахунку на інший, — і депозитарій проводить угоду. Все.

Родзинка схеми в тому, що вона абсолютно законна. Суди у нас за визначенням абсолютно зважені, але, звісно, й у них трапляються помилки. У крайньому разі, можна буде і скасувати рішення. Проте між першим рішенням і його скасуванням виникне тимчасовий зазор, протягом якого акції будуть кілька разів благополучно перепродані сумлінному придбавачу. І позиватися потім можна до кінця днів своїх.

Причому описана ситуація аж ніяк не теоретична: уже було кілька спроб за судовими рішеннями переписати в МФС акції низки об’єктів з одного рахунку на інший. Серед інших фігурували акції Нікопольського феросплавного і «Дніпроспецсталі». У ролі одержувача акцій фігурувала компанія, близька до ініціативної групи.

Зараз подібні рішення оскаржують і в результаті вони не проходять. Проте очевидно, що у нового керівництва позиція може й змінитися.

Звісно, за логікою, ініціативна група (що включає Приватбанк і близьку до нього компанію «Бізнес-Інвест»), маючи не більш як 20%, вирішити завдання перехоплення управління в МФС не може навіть теоретично. Проте життя значно багатше від нудних догм. Ми вже згадували про об’єктивність українських судів. А акціонери МФС переконуються в цьому просто в безперервному режимі: наше правосуддя розгорнулося в усій своїй небаченій красі. Завдяки безперервному потоку судових позовів найбільших акціонерів МФС то позбавляють права голосу, то навпаки — зобов’язують прийти на збори, де, за позовом малого акціонера, наказувалося, як і за що голосувати.

Таке юридичне ноу-хау дуже вражало. Особливо коли два акціонери — Приватбанк і «Бізнес-Інвест» — нагадують, що «невиконання цих ухвал (тобто таких, що зобов’язують «правильно» голосувати) тягне за собою кримінальну відповідальність».

Загалом суто випадково група, не маючи навіть блокуючого пакета, отримала можливість сформувати ревізійну й контрольну комісії фактично тільки зі своїх представників.

Відверто кажучи, такого рівня фарсу не очікували. Підсвідомо люди сподівалися, що до них ставитимуться не так, як до отари баранів.

І все ж це був провал: мета явно заступила розуміння того, що методи повинні бути хоч трохи адекватними. Акціонери в МФС найрізніші — і великі, і маленькі. Але серед них немає жодного юридично неграмотного. Вже що, а процедуру підготовки і проведення зборів знають усі і не з чуток. Могли точно оцінити і мотивацію судів, які штампували, мов на конвеєрі, потрібні рішення.

У людей був вибір, і вони його зробили. Влаштоване за двісті метрів від Майдану Незалежності шоу вражаюче нагадувало силове захоплення в глибинці якогось ГЗК чи піщаного кар’єру. Однак акціонери виявилися помітно стійкішими й розумнішими, аніж передбачалося. Створеним комісіям на зборах рахувати виявилося майже нікого. Причому саме численні власники однієї-двох акцій і зірвали всю свистопляску з судами й іншим. Навіть за приватівською версією явка становила 30% (існує й нижча цифра). До кворуму явно недотягували (треба було удвічі більше), і вдавати, що збори правомочні, не вийшло.

Весело звучала заява приватівської ініціативної групи, що «головою правління АКБ «Укрсоцбанк» Борисом Тимонькіним, керівником компанії «Комекс-Брок» Дмитром Сапуновим, генеральним директором інвестиційної компанії «ТЕКТ» Вадимом Грибом, головою правління ВАТ «МФС» Миколою Швецовим було здійснено ряд провокаційних дій, які перешкоджали нормальному проведенню зборів, допуску на них акціонерів». Напевно, «провокатори» силою змушували бідолах нікуди не йти, прямо під об’єктивами телекамер і на очах у численної приватівської охорони.

До речі, після квітневих зборів акціонерів представник давнього партнера Приватбанку — компанії «Славутич-Капітал» — заявив, що «хоч би якими були мотиви тих, хто зривав збори, вони не вправі були так цинічно порушувати права інших акціонерів МФС». Золоті слова! Особливо добре в них вписувалася заборона цим акціонерам голосувати. Просто суцільне торжество закону! До речі, саме представники «Славутич-Капітал» і керували проведенням червневих зборів.

Взагалі схоже, що активна частина подій завершилася. Влаштувати балаган по третьому колу 3 вересня, на яке намічаються треті збори, звісно, можна (суди здатні прийняти рівно стільки рішень, скільки треба). Але все-таки загнати акціонерів на збори судовими рішеннями не вдасться. За всієї поваги до чудес вітчизняного правосуддя масовий вилов власників акцій і їхнє конвоювання на збори буде занадто вже свіжим струменем навіть для української корпоративної практики.

На жаль, це не означає, що все закінчилося. Те, що відбувається, вже завдало МФС збитку, який цілком може виявитися непоправним. Сама технічна можливість перехоплення управління показало вразливість системи. Проблема ж не в тому, що наші бізнес-групи не допустять посилення Приватбанку. Для учасників ринку буде настільки ж погано, якщо контрольний пакет у МФС отримають Ахметов, Пінчук, Ярославський, та хто завгодно. У цьому разі народ теж однозначно побіжить із депозитарію в рідні «кишенькові реєстратори», автоматично відкинувши і так не дуже прозорий ринок в абсолютну темряву.

Структуру депозитарію доведеться змінювати. Вже висувалися пропозиції перетворити його на асоціацію за принципом один член — один голос, незалежно від пакета. Як зразок можна прийняти структуру асоціації ПФТС.

До речі, у даному разі можна використати і російський досвід. У найбільшому російському депозитарії — ЗАТ «Депозитарна-клірингова компанія» — свого часу було щось подібне. Структури російського олігарха Володимира Потаніна скупили 28% акцій. Років зо два точилася війна. Зрештою «непотанінські» акціонери (два десятки компаній) створили некомерційне партнерство, консолідувавши в ньому контрольний пакет акцій. На чому конфлікт загалом і згаснув. Такий варіант теж можливий. І вирішувати треба швидко.

Річ зовсім не в тім, хто кого переможе, — програє країна. Та сама, ім’ям якої виносяться всі рішення судів.

Створення і налагодження МФС коштувало 5,3 млн. дол. Гроші були американські й надходили за програмою техдопомоги Агентства міжнародного розвитку США (USAID). Якщо депозитарій завалять (а війна «до переможного кінця» цілком може до цього призвести), створення альтернативного зажадає, напевно, менших, але цілком порівнянних витрат.

За підсумками останніх акціонерних зборів, президент «Бізнес-Інвесту» Сергій Леонов сказав: «Ще раз хочу нагадати — МФС є унікальною структурою, і сьогодні вкрай небезпечно ставити на догоду своїм приватним інтересам благополуччя всього ринку». Він, щоправда, мав на увазі не себе, а ті 70%, які на збори за розіграним сценарієм не прийшли, але сказано все одно вірно. Як і те, що сьогодні акціонерам треба знайти вихід із тупикової ситуації, котра склалася після 25 червня. І виходити доведеться всім разом. Гри в одні ворота не буде — доведеться навчитися поважати інших учасників.

До речі, біля витоків МФС стояв Приватбанк, а ключові документи підписував від імені України один із засновників банку Сергій Тігіпко. Ще рік тому проект вважався найбільш успішним на фондовому ринку. Було б непогано, щоб про це не забували.