Гучна справа в тихому банку

У СБУ повідомили, що банкіра затримали за дорученням Генеральної прокуратури в рамках розслідування справи про легалізацію доходів, отриманих оточенням президента-втікача Януковича. За словами спікера Служби безпеки Олени Гітлянської, "зловживаючи своїм службовим становищем, затриманий вивів з-під арешту майно одного з медіа-холдингів". Як з'ясувалося пізніше, йдеться про УМХ, що його Борис Ложкін продав олігархові Курченку ще у 2013 р.

Додатковий інтерес до цих подій викликало те, що підозру особисто підписав фігурант численних журналістських розслідувань, одіозний прокурор Костянтин Кулик. Саме він кинув медіа-бомбу наступного дня після другого туру президентських виборів, підписавши підозри низці представників минулої влади - ексголові НБУ Валерії Гонтаревій, ексголові АП часів Порошенка Борису Ложкіну й колишньому заступникові голови АП Олексію Філатову.

Олександра Гриценка призначила на посаду голови Укрексімбанку тодішня голова НБУ Валерія Гонтарева у 2014 р., а 2017-го його навіть розглядали на посаду керівника Нацбанку після її рішення піти у відставку. Він другий голова банку з ТОП-5, якого затримали останнім часом. Раніше із загрозою арешту зіштовхнувся голова правління "Райффайзен Банку Аваль" Олександр Писарук, якого НАБУ затримало як одного з десяти підозрюваних у справі про виведення з "VAB Банку" Олега Бахматюка 1,2 млрд грн кредиту НБУ.

Адвокат Олександра Гриценка Денис Галанський назвав затримання "бандитським викраденням". За його словами, замість доставити Гриценка в найближчий орган досудового розслідування його "кілька годин возили містом у кайданках, піддаючи катуванням". Прокуратура вимагала максимально жорсткого запобіжного заходу для банкіра - арешту на 55 днів із правом вийти під заставу 100 млн грн. Але, як і Писарук, Гриценко поки що відбувся легким переляком: обмежилися зобов'язанням внести заставу 5 млн і 3 млн грн відповідно. На цьому всі збіги закінчуються: справа Укрексімбанку виявилася значно масштабнішою і за сумами, і за іменами фігурантів.

Олександр Гриценко став першим затриманим у справі УМХ. Більшість фігурантів перебувають не в Україні, як, наприклад, Сергій Курченко.

Додаткових штрихів події додає той факт, що 15 листопада наглядова рада Укрексімбанку прийняла рішення про конкурс на посаду голови правління (можливо, це було оформлено заднім числом), а 16-го Гриценка вже затримали. Попри те, що ще не було з'ясовано, чи винуватий перед законом Гриценко, Мінфін оголосив конкурс на заміщення посади буквально наступного дня після того, як суд випустив банкіра під заставу.

Турборежим у такій складній і неоднозначній справі не дивний, враховуючи, що з 21 листопада органи прокуратури втратили право здійснювати досудове розслідування, і всі справи було передано в Нацполіцію, ДБР, СБУ й НАБУ. Підозрілий поспіх і в першому, і в другому випадку додає ваги версіям про те, що з арештом треба було, що називається, встигнути. А це, своєю чергою, наштовхує на думку: все було ретельно підготовлено й інспіровано якоюсь зацікавленою стороною.

Справа УМХ

Продаж УМХ у 2013 р. став серйозною подією в українському медіа-бізнесі. По-перше, на той момент до портфеля УМХ входило понад 50 брендів: Forbes, Кореспондент, Аргументи і Факти, Комсомольська правда, Фокус, Vogue, Теленеделя, i.ua, bigmir.net, football.ua, Ретро FM, Наше радіо, Europa Plus, Авторадіо та інші, а місячне охоплення аудиторії становило близько 16 млн чоловік. Сума угоди з продажу 98% акцій холдингу виявилася, за українськими мірками, значною - понад 400 млн дол.

Розставання Ложкіна зі своїм творінням, яке він будував майже 20 років, тоді розцінювали по-різному: бізнес хвалив за успішну угоду, але при цьому ходили вперті чутки, що керівникові УМХ від оточення Януковича за всіма мафіозними правилами зробили пропозицію, від якої він не міг відмовитися. За версією слідства, купівля УМХ потрібна була оточенню Януковича винятково для того, щоб легалізувати корупційні кошти - 500 млн дол.

В угоді з продажу УМХ Укрексімбанк виступив фінансовим партнером, позичивши компанії Курченка "СЄПЕК Медіа Інвест" 160 млн дол. на дев'ять років, ще 240 млн було сплачено з кишені самого олігарха. Як заставу перед держбанком прийняли депозитні рахунки, казначейські зобов'язання, нерухомість і обладнання компаній покупця. Без твердого забезпечення, за словами силовиків, залишалася сума в 45 млн дол.

Після Революції Гідності Курченко втік до Москви, але борги продовжував виплачувати. У 2014 р. з ініціативи Генпрокуратури депозити й казначейські зобов'язання Курченка було арештовано. А наприкінці 2017-го УМХ конфіскували на користь держави, й тепер він перебуває в управлінні Агентства з розшуку активів, отриманих корупційним шляхом (АРМА).

Станом на серпень 2014 р., коли Олександр Гриценко вже працював головою правління Укрексімбанку, кредит Курченка вже не обслуговувався. При цьому банк не міг стягнути заставу через арешт активів Генпрокуратурою в рамках закону про спецконфіскацію.

За версією, озвученою слідством, Курченко запропонував Борису Ложкіну і ще одному колишньому акціонерові УМХ Григорію Шверку посприяти в знятті арешту в обмін на "Наше радіо". Як стверджують прокурори, завдання Гриценка полягало в тому, щоб стягнути на користь банку розблоковані гроші та в такий спосіб погасити решту боргу. Арешт зняли - 100 млн виплатили за рахунок депозитних рахунків компаній Курченка в банку та грошей, отриманих від погашення у 2014 р. державних цінних паперів на 50 млн дол.

Таким чином, Укрексімбанку зовсім несподівано для того часу вдалося реально стягнути борг із олігарха-втікача. Здавалося б, перемога. Але в прокуратурі вважають, що держава зазнала збитків, оскільки активи Курченка, згідно із законом про спецконфіскацію, і так належали державі. Претензія до Гриценка по суті базується на тому, що гроші, які пішли на погашення боргу перед банком, призначалися держбюджету. І проблема не у формальному перекладанні бюджетних грошей з одного кошика в інший, а в тому, що Курченко завдяки допомозі Укрексімбанку зміг за рахунок заарештованих, "брудних", коштів закрити боргові зобов'язання, зберігши більшу частину застав і поліпшивши свої "білі" активи.

З одного боку, довести, що голова банку керувався саме цими міркуваннями, а не комерційними інтересами фінустанови, - найскладніше, адже будь-якому банку повернення кредиту вигідне перш за все. З іншого - арешт наклали на активи Курченка у двох держбанках - "Укргазі" й "Укрексімі", але після рішення суду про спецконфіскацію Укргазбанк без зволікань повернув усі гроші державі, а Укрексімбанк - ні.

Що про цю історію думають самі фігуранти? Борис Ложкін уже відреагував на ситуацію через свого прес-секретаря: "Наскільки ми розуміємо, банкіра обвинувачують у тому, що він не перешкоджав поверненню кредиту державному банку, - це революційний підхід у розумінні роботи банків і застав". А адвокат Олександра Гриценка Денис Дьомін назвав ситуацію "піаром з боку прокуратури". Втім, є й інші версії того, що відбувається.

По-перше, не варто забувати, що Укрексімбанк часів Гриценка по суті був кептивним банком Петра Порошенка. У банку обслуговувалася і вся державна "оборонка", контрольована командою Порошенка, і його комерційні проєкти. Наприклад, корпорація "Богдан моторс" (яка раніше належала експрезидентові, а тепер колишньому заступнику секретаря РНБО Олегу Гладковському) не тільки вигідно кредитувалася в "Укрексімі", а й примудрилася в найскладніші для фінансового сектору часи реструктуризувати там мільярдний кредит під 1% річних. Напевно Гриценко може розповісти правоохоронним органам багато інших цікавих історій про "співпрацю" банку й попереднього президента. Недаремно ж його після затримання "катали й залякували". Враховуючи, що країну залишили і фінансовий радник Порошенка Макар Пасенюк, і колишній голова НКРЕ Дмитро Вовк, Гриценко - цінний свідок. І він напевно зможе доповнити показання колишнього голови держкорпорації "Укрбуд" Максима Микитася, який, за даними DT.UA, уже пішов на угоду зі слідством і тепер, слинячи олівця, описує історії за участі і Порошенка, і Кононенка, і Кличка.

По-друге, те, що відбувається, може бути дрібною капостю Ігоря Коломойського Борису Ложкіну, який є опосередкованим фігурантом цієї справи, а в момент націоналізації Приватбанку очолював АП і, на думку ексвласників "Привату", не захотів упасти на амбразуру,захищаючи банк від націоналізації. Коломойський свого часу розраховував, що Ложкін як давній друг його бізнес-партнера й колишній співвласник банку Боголюбова, допомагатиме всіма силами, але надії не справдалися. Крім Гриценка, саме Борис Ложкін і Григорій Шверк як акціонери УМХ і колишній заступник голови АП Олексій Філатов, за версією обвинувачення, були людьми, які безпосередньо допомогли Курченку легалізувати незаконні гроші. Нагадаємо, що веде справу прокурор, який частенько відвідував Ізраїль, поки там жив Ігор Коломойський, і втратив інтерес до землі обітованої, коли Коломойський повернувся в Україну.

Дембельський акорд Кулика

Справа Олександра Гриценка - це випадок, коли персона прокурора привертає не меншу увагу, ніж фігуранти. Костянтин Кулик - особистість, поза сумнівом, скандальна й багатогранна. З одного боку, похвали за те, що довів до суду у 2017 р. спецконфіскацію оточення Януковича. З іншого - підозри в корупції, тісних зв'язках з Ігорем Коломойським і роботі в інтересах олігарха. Після того, як цей прокурор виписав підозри людям з оточення Петра Порошенка наступного дня після виборів, телеканалу 1+1 протягом тижня впору було випускати нову програму за назвою "Марафон із Куликом". Утім, у квітні історія з підозрами закінчилася нічим. Кулика обвинуватили в самоуправстві та перевищенні повноважень, і незабаром слідчі дії було скасовано.

Свій скандальний статус Костянтин Кулик укотре підтвердив, не з'явившись на переатестацію, що дало привід генпрокуророві Руслану Рябошапці заявити про звільнення прокурора з ГПУ. Таким чином, дні Кулика в Генпрокуратурі добігають кінця - у новому році його вже не буде на цій роботі. У зв'язку з цим виникає запитання: кому й навіщо знадобився такий дивний дембельський акорд?

Більшість висунутих експертами версій так чи інакше вказують на вплив Коломойського. Не виключено, що таким чином, використовуючи свій вплив у владі, олігарх просто намагається мотати нерви своїм старим недругам - у цьому разі Ложкіну й Порошенку. А УМХ усе ще цікавий і як потужний медіа-ресурс.

Приміром, Борис Кушнірук з Українського аналітичного центру зазначає, що на слід Коломойського вказує особа прокурора ГПУ, який ініціював арешт банкіра, - Костянтина Кулика. А політолог Олексій Голобуцький пов'язує затримання Гриценка й поспішне оголошення нового конкурсу на посаду з тим, що в держбанках планується глобальний переділ сфер впливу. "В Україні чотири великі держбанки. Разом держбанки контролюють 54,2% усіх чистих активів і 62,6% усіх депозитів населення в країні. Найбільший, звичайно, "Приват", - його поверненням Коломойський займається окремо як у судах, так і менш чистими методами на кшталт масок-шоу в головному офісі та пікетів співробітників. Залишаються Укргазбанк, Укрексімбанк і Ощадбанк", - сказав він.

Справді, правління Укргазбанку, зокрема, колишній керівник установи Олексій Омельяненко, з минулого року ходить під обвинуваченням у розкраданні. В Ощадбанку, попри переобрання в крісло голови правління Андрія Пишного, теж не все просто. Оскільки конкурс не відбувся, НБУ вимагає скасувати його переобрання. Можливо, Укрексімбанк - наступний у цьому ланцюжку.

Поки що ми спостерігаємо ситуацію в розвитку. ГПУ замахнулася від плеча, але щоб завдати удару, їй потрібно передусім довести змови на рівнях Янукович-Порошенко й Курченко-Ложкін-Гриценко. А тут м'язи може зсудомити. Справа йде шість років, але суду не надали прямих доказів змови, лише непрямі, що ґрунтуються на показаннях свідків. Навіть опис "організованої злочинної групи" прокуратурі поки що дався з трудом, бо роль багатьох її фігурантів незрозуміла. Тому не виключено, що замахнулася прокуратура не для того, щоб ударити, а щоб гарненько налякати й самого Гриценка, й інших фігурантів справи.