ФІНАНСОВА СТАБІЛІЗАЦІЯ РАДУЄ НЕ ВСІХ

Нещодавно коаліційний уряд відзначив річницю своєї діяльності, підбивши підсумки. Ні для кого не є таємницею, що і прихильники, і критики іменують нинішній уряд реформаторським. Це й не дивно, бо за минулий рік й насправді багато що змінилося, зокрема розпочато системні перетворення у бюджетній і податковій сферах. Зрозуміло, що як взагалі в житті, так і в діяльності уряду не все ідеально, але розпочаті реформи тривають. При цьому вражають політична воля уряду та його наполегливість.

Як науковець я бачу, що цьому урядові є що виправляти і вдосконалювати. Але відрадним є той факт, що уряд і Мінфін як ключове міністерство вперше за роки незалежності України збагнули, що наука — це той нескінченний ресурс, що дає змогу зміцнити реформаторський курс уряду і державної влади в цілому, а також більш зважено і ефективно приймати стратегічні рішення в рамках здійснення державної політики у фінансовій, бюджетній і податковій сферах.

І все ж таки нинішня фінансово-економічна стабілізація радує не всіх. Поштовхом для написання цієї статті в «ДТ» для мене стало не бажання нахвалювати уряд за його фінансову політику і малювати ідеалістичну картину. Поштовхом послужило моє глибинне враження від того, як багато в мас-медіа критикується те, що безумовно відображає позитивні тенденції у фінансово-економічній сфері країни. Такі заяви часто не просто є сумнівними щодо аргументації, а й не витримують жодної критики. Невже така у нас ментальність — відшукувати у всьому негатив і безкінечно смакувати його? У зв’язку із цим варто пригадати легендарний роман Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита», в якому критик Латунський, образно кажучи, став цвяхом, забитим у руки геніального письменника Майстра, розкритикувавши його працю лише за те, що так було комусь потрібно. А вам не здається, що занадто багато в Україні розвелось латунських?

Я — постійний читач «ДТ», і не менш вражений тим, що прочитав у статті «Міністр економіки подав у відставку», опублікованій у минулому номері, де подано коментарі екс-міністра, який побудував причинно-наслідковий зв’язок між власною відставкою та нібито помилковою стратегією нинішнього уряду і Мінфіну як ключової ланки у його складі. Що тут сказати? Кожен має право на вільне висловлювання своїх думок, але думка, що претендує на епітет «авторитетна», має бути чітко аргументованою.

І в цьому, і в інших коментарях відставки пана Хорошковського йдеться про те, що він як справжній фахівець із знанням іноземних мов не став миритись із декларативним курсом уряду в рамках європейської інтеграції та створення ЄЕП. Отакої! Цікаво, а що ж вдалося зробити прогресивного панові Хорошковському на посту міністра економіки та з питань європейської інтеграції, бо саме він як профільний міністр відповідав за цей напрямок роботи уряду? На жаль, важко пригадати.

Цікаво, що однією з причин своєї відставки пан Хорошковський назвав те, що Мінекономіки, по суті, стало підпорядковуватись Мінфіну. Не можу стверджувати протилежне, бо не знаю, як воно є насправді. Але знову ж таки цікаво: невже такий поганий досвід успішних європейських країн, де Мінфін і Мінекономіки — це одне інтегроване міністерство? Прикладом цього є Франція та Італія. Скажімо, у Франції діє Міністерство економіки, фінансів і промисловості. Чому б такий досвід розвинених європейських країн не запозичити Україні? Це лише єдиний красномовний приклад безглуздості заяв про декларативність євроінтеграційного курсу уряду.

Але вважаю, що забагато честі критиканам латунським, коли науковці змушені спростовувати їхні заяви. Краще поділюся з вами своїми міркуваннями про розвиток фінансово-економічної сфери в Україні.

За період після набуття Україною незалежності найбільші зрушення сталися у фінансовій сфері — майже заново створено фінансову систему ринкового типу, відбулися зміни в організаційному забезпеченні діяльності фінансових органів. Однак поряд із багатьма позитивними явищами, об’єктивно спричиненими умовами економіки ринкового типу, у діяльність фінансових органів привнесено цілу низку негативних явищ, які ставали дедалі очевиднішими і перешкоджали сталому економічному розвитку держави. Серед найбільш негативних факторів — перш за все постійне відокремлення від Міністерства фінансів тих чи інших служб: контрольно-ревізійної, казначейської і перетворення самого Міністерства на певною мірою аморфну структуру, яка практично втратила вплив на стан і рівень фінансового забезпечення розвитку економіки та соціальної сфери. Став очевидним той факт, що бюджетна сфера перетворилася на синонім неефективного використання коштів, безгосподарності і різноманітних фінансових зловживань.

Ці явища спричинили нагальну потребу радикальних змін у проведенні фінансової політики, реформування організаційної структури всієї фінансової системи країни. Значні реальні кроки у напрямку вирішення цих проблем відбулися тільки з приходом до Міністерства фінансів нової команди.

Сьогодні вже можна підбити деякі підсумки, і є всі підстави заявити, що міністерство досягло відчутних зрушень як на стратегічних напрямах роботи, так і в організації поточної діяльності.

Так, важливим напрямком удосконалення організації роботи фінансової системи виявилося запровадження стратегічного планування щодо формування і використання бюджетних ресурсів, а також фінансових ресурсів держави в цілому на основі розробки фінансового балансу. Цей підхід сприяє збалансованості доходної та витратної частин бюджету.

Значним якісним зрушенням стане розробка адекватного потребам сьогодення суспільно-наукового супроводу бюджету. До наукового обґрунтування бюджетної і фінансової політики у наступні роки залучатимуться провідні наукові установи. Так, у жовтні 2003 року було проведено нараду з провідними науковцями країни, створено робочі групи для розробки пріоритетних напрямків бюджетної політики 2005—2007 років. У квітні 2004 року вчені мають надати рекомендації, які стануть основою для Бюджетної резолюції 2005 року. Такий підхід дасть змогу сформувати суспільну думку щодо принципових питань бюджету 2005—2007 років на основі їх публічного обговорення.

Міністерство фінансів відіграватиме також ключову роль у реалізації однієї з найважливіших складових соціальної політики наступних років — пенсійної реформи. Перехід на нову систему призначення трудових пенсій з урахуванням трудового внеску кожного громадянина сприятиме реалізації у пенсійній системі засад соціальної справедливості, дасть змогу покінчити із зрівнялівкою, усунути підстави для соціального конфлікту поколінь.

Незаперечним надбанням міністерства є те, що почав виконуватися державний бюджет, а це уможливлює повне фінансування передбачених ним соціальних та економічних програм. Уже на початку року керівництво міністерства відмовилося від «ручного» управління бюджетом, тобто було реалізовано поставлену мету — перейти на цивілізоване фінансування витрат усіх ланок бюджету, включаючи всі місцеві бюджети.

Стабільне виконання дохідної частини бюджету минулого року дало можливість забезпечити насамперед соціальну спрямованість бюджетних ресурсів.

Стовідсотково профінансовано зарплату працівників бюджетних установ із нарахуваннями на неї, чорнобильські соціальні програми, пенсійне забезпечення військовослужбовців. Удалося зробити серйозні кроки у здійсненні податкової реформи. Внаслідок запланованого зменшення ставок оподаткування закладено підвалини для збільшення доходів та заощаджень населення і суб’єктів господарювання, підвищення купівельної спроможності на внутрішньому ринку, посилення інвестиційного потенціалу економічного зростання, детінізації національного капіталу.

Бюджетна політика 2004 року закріплює позитивні тенденції попереднього року і передбачає подальше перетворення бюджету на реальний механізм стимулювання економічного зростання й регулювання економічного та соціального розвитку країни. Такими тенденціями є:

— прискорення економічного зростання, орієнтованого на поліпшення життєвого рівня людей;

— накопичення ресурсів для підвищення рівня соціального захисту населення;

— неухильне підвищення суверенного кредитного рейтингу України на міжнародних ринках;

— підвищення прозорості бюджетного процесу.

Водночас у бюджеті 2004 року мають місце значні структурні зміни, які поряд із подальшим удосконаленням адміністрування дохідної частини бюджету зумовили застосування нових підходів до адміністрування видатків. Зараз триває копітка, напружена робота із створення принципово нової системи адміністрування соціальних виплат, що ґрунтується на запровадженні сучасної реєстраційної автоматизованої системи на базі Міністерства праці та соціальної політики України. Ці заходи сприятимуть успішному виконанню прийнятих соціальних програм, що відбивають посилення соціальної спрямованості бюджету 2004 року.

Так, обсяги ресурсів, які цьогоріч буде спрямовано на розв’язання важливих соціальних проблем, становитимуть:

— для запобігання та розв’язання проблем у житлово-комунальному господарстві — 400 млн. гривень;

— на продовження будівництва розпочатих об’єктів соціально-культурної сфери в регіонах — 400 млн. грн.;

— для підтримки вугільної галузі — на погашення заборгованості із заробітної плати працівникам, зайнятим на підземних роботах — 278 млн. грн.; на забезпечення колишніх працівників і пенсіонерів галузі вугіллям — 200 млн. грн.

Для забезпечення успіху ключової соціальної програми — пенсійної реформи — Державний бюджет України бере на себе вирішення важливої фінансової проблеми — виплати пенсій, надбавок, компенсацій певним категоріям пенсіонерів (ветеранам війни, особам, потерпілим від чорнобильської катастрофи, багатодітним матерям, інвалідам, особам, які мають особливі заслуги перед Україною).

Найбільша увага з боку держави в наданні допомоги приділятиметься вразливим верствам населення. Розміри державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям у середньому буде підвищено на 20—30 % і, таким чином, по суті буде компенсовано підвищення цін на хліб і медикаменти.

Масштабне збільшення соціальних програм, а також необхідність адаптації вітчизняного податкового законодавства до стандартів Європейського Союзу потребують адекватних змін фіскального навантаження на платників податків із одночасним компенсуванням доходів, що втрачаються через зміни в оподаткуванні. З цієї точки зору суттєво опрацьовано позицію по місцевих бюджетах. Зокрема, у зв’язку із зниженням податкового навантаження на пересічного громадянина і для недопущення посилення тиску на підприємців.

Забезпечення сталого розвитку пріоритетних галузей економіки: легкої, харчової промисловості, сільського господарства — відбуватиметься на основі підвищення інвестиційної складової економічного зростання за рахунок подальшої мобілізації заощаджень громадян, створення привабливого інвестиційного клімату для прямих іноземних інвестицій. Цьому сприятиме адекватна фінансова і бюджетна політика держави.

Реформування фінансової сфери національної економіки не завжди знаходить підтримку певних суспільно-політичних сил, окремих посадових осіб, народних депутатів. Така позиція засвідчує, що пріоритет надається їхнім власним амбіціям, а не державним інтересам. Тому в пресі часто з’являються необґрунтовані спроби компрометації керівництва Міністерства фінансів України і його курсу. Наприклад, акцентується на недоцільності суміщення посад першого віце-прем’єр-міністра і міністра фінансів. Хочемо зауважити, що така практика має місце в цілому ряді європейських країн і спрямована на підвищення ефективності використання державних фінансів, оскільки через цю систему перерозподіляється значна частина валового внутрішнього продукту.

Насамкінець сподіваюся, що ті, хто постійно аналізує події у фінансово-економічній сфері, керуються відомим твердженням, що розум усе ж таки візьме гору. І тоді переведуться в нашій країні горе-критикани латунські.