Фінанси й політроманси

Вибори затьмарили все — зокрема й бюджетний процес. Потихеньку, без помпи минулих років, Кабмін зареєстрував 14 вересня ц.р. у Верховній Раді документ за №4000 — проект закону про Державний бюджет України на 2008 рік. Трохи більше ста депутатів (при 260 тих, хто прибув офіційно) зібралися 20 вересня на процедуру подання документа, а перший віце-прем’єр, міністр фінансів Микола Азаров його представив. Під час доповіді він хвилин зо п’ять, із численними статистичними викладками, «полоскав» діяльність екс-прем’єра Юлії Тимошенко. Не дивно, що в результаті не вклався у регламент бюджетного подання...

Для уряду Януковича бюджетний процес 2008 року стартував ще 22 січня, але чиновники встигли до болю мало. За логікою, після політичної бійки під час прийняття закону про Кабмін, яка принесла чимало додаткових повноважень трудівникам із вулиці Грушевського, 12/2, слід було негайно прийняти зміни та доповнення до Бюджетного кодексу, щоб ці повноваження закріпити. Ще 17 лютого ц.р. «ДТ» порушувало проблему змін і доповнень до БК у контексті створення дієвих противаг у бюджетному процесі, але в Мінфіні з підготовкою документа вочевидь не поспішали. А там приспіла політична криза, коли законопроект у ВР не можна ні нормально прийняти, ні в президента підписати...

Тепер низка статей із чорнового, ще зимового проекту змін до Бюджетного кодексу перекочувала до проекту бюджету-08. Наприклад, легко впізнати норму про право Мінфіну брати від імені України зобов’язання, які передбачають відмову від суверенного імунітету в можливих судових спорах. Або про право Мінфіну здійснювати правочини з коштами єдиного казначейського рахунку...

Другий рік поспіль на етапі внесення у ВР ми знаходимо в бюджетному проекті цілий розділ змін до Земельного кодексу (ст. 17-1, 84, 128, 129, 134, п. 12 Перехідних положень), які вмикають «зелене світло» приватизації об’єктів разом із земельними ділянками. Що підтверджує сумну думку про те, що понад півроку коаліція витрачала свій ресурс голосів у ВР на що завгодно, але тільки не на системне вирішення економічних проблем.

Але навіть попри сторонні новели, бюджетний проект порівняно з торішнім дуже схуднув. Якщо у вересні 2006-го текстова частина аналогічного документа складалася з 91 сторінки, то тепер — лише з 64. Жодного урізання пільг, жодних «нововведень» щодо податків!

Коли пригадуєте, у минулому бюджетному сезоні хітом була стаття 76, яка містила 78 пунктів і багато в чому перекроювала законодавчу базу, насамперед соціальної сфери. Її «наступниця» — ст. 69 нинішнього проекту — набагато стрункіша й витонченіша. У ній лише 13 позицій — наприклад, щодо дозволів на користування надрами, реструктуризації боргів перед НБУ тощо. Про наступ на соціалку — ні пари з вуст! І це ще один аргумент на користь того, щоб зробити дострокові вибори в країні щорічним осіннім заходом, на кшталт свята врожаю. Жартую…

Ну а якщо серйозно, то з пільгами, що їх, як ми пам’ятаємо, від­новив своїм липневим рішенням Конституційний суд, кабінет Януковича вчинив не мудруючи. Ст. 65, ч. 2 проекту встановлює, що «витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають пра­во окремі категорії працівників... а також у частині медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення — члени сімей військовослужбовців і осіб рядового і начальницького складу, пенсіонери з числа військовослужбовців і осіб рядового і начальницького складу та члени їх сімей, здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих бюджетних установ (виділено нами. — Н.Я.)». Виняток зробили лише для трьох професійних груп: медиків та фармацевтів (у частині пільгового надання житла й забезпечення телефоном), працівників культури, а також педагогічних працівників і педагогів-пенсіонерів із сільської місцевості (безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням).

Що буде із суддями, прокуро­рами та іншими військовими — Кабмін мовчить. І реальних грошей на фінансування поновлених пільг, обсяг яких сам Віктор Федорович у липні оцінював у 67 млрд. грн., ніхто, природно, не виділяє. (Через що навіть складається враження, що «гвардія Януковича» відчуває, що вибори їй не виграти, а гранату в окоп своїм супротивникам підкласти вона зовсім не проти.)

А от що робитимуть судді, про­курори та інші військовослужбовці, ми бачимо на прикладі Чернівецької області, де розгорнув активну роботу Блок Юлії Ти­мошенко. Лише за місяць роз’яс­нення трудящим пільговикам їхніх прав обсяг відшкодування пільг через суди сягнув у регіоні 20 млн. грн. Із відповідними наслідками у вигляді заморожування рахунків бюджетних організацій та неможливості купити найпотрібніше. Причому дехто з постраждалих зумів знайти такі переконливі для судів аргументи, що ті винесли рішення не тільки про компенсацію пільги, а й про індексацію відсудженої суми з урахуванням інфляції...

Чи допоможе за цих умов норма ст. 31 про те, що «списання коштів... на користь працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу бюджетного установи, які мають право на безоплатне або пільгове матеріальне забезпечення, здійснюється Державним казначейством України з єдиного казначейського рахунку за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, встановлених на утримання цієї установи»? Жартуєте! Судячи з усього, ми консервуємо ситуацію, реального виходу з якої не знає в країні ніхто.

Однак облишмо сумну пісню про пільги. Прогляньмо текстові статті бюджету, які видалися нам найбільш примітними. Навпроти ст. 40 я зробила собі позначку «дуже корисна». Нею затверджується субвенція з державного бюджету бюджетам місцевим на стимулювання розвитку регіонів, зокрема депресивних територій, у сумі 150 млн. грн. А порядок витрачання коштів визначатиме Кабінет міністрів за погодженням із бюджетним комітетом ВР.

Сума, звичайно, не героїчна, у цьо­му я згодна з Миколою Азаровим, який у четвер пояснював журналістам, що 150—200 млн. грн. — це дрібниця на тлі нинішніх обсягів держбюджету: 191,1 млрд. грн. за доходами і 211,9 — за витратами. Та коли ці гроші надійдуть у три регіони, як сталося цього року із субвенцією на розвиток системи водопостачання, то допомога виявиться супервагомою.

А от узгодження рішення з профільним комітетом парламенту — швидше нетипове явище, ніж правило. Бо святу справу розпорядження державними фінансами Кабмін, звісно ж, не віддасть у жодні загребущі руки.

Якщо гарненько простудіювати текст законопроекту, то з’ясується, що право хазяйнувати на державній фінансовій «кухні» — вже після прийняття бюджету! — уряд залишає за собою як мінімум у 24 випадках. Як мінімум — бо ми могли щось і прогавити. Природно, «соус» буває різним, адже Кабмін може все: і встановлювати порядок витрачання коштів, і визначати розміри плати за одержання держгарантій, навіть купувати за фінансовим лізингом медичне обладнання на 7 млрд. грн.!

Мабуть, найнеприємніша з відсилочних норм (я її позначила як «бомбу») міститься в ст. 68. Вона стосується інсуліну та інших ліків для діабетиків, які, окрім того, що закуповуватимуться через Міністерство охорони здоров’я із застосуванням наших неквапливих тендерних процедур, то ще й у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України. Бідні-нещасні діабетики! А раптом уряд візьметься готувати порядок так само старанно й повільно, як і зміни до Бюджетного кодексу?

А от сім’ї з новонародженими, як і обіцяла Партія регіонів, не бідні. Та, на жаль, і не такі багаті, як рекламувалося у передвиборних роликах. Бо одна справа — обіцяти, і зовсім інша — «відповідати за базар».

Я чудово пам’ятаю прес-конференцію лідерів ПР, на якій Раїса Бога­тирьова із Борисом Калашниковим урочисто презентували небачену досі цифру — 50 тис. грн. допомоги після народження третьої і кожної наступної дитини. Справді, 50 тис. гривень фігурують у ст. 51 проекту держбюджету, проте їх виплачуватимуть три роки: одноразово при народженні — 5 тис. гривень, решту суми — впродовж 36 місяців рівними частинами в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Схоже, говорити, але не договорювати — «фірмовий» знак регіоналів. І під час доповіді у Верховній Раді, і пізно ввечері, в інтерв’ю на УТ-1 Микола Азаров казав про значні капіталовкладення, які уряд готовий асигнувати в 2008 році у стратегічно важливі сфери. Пам’ятаю, там згадувалися і 4,3 млрд. на житлово-комунальне господарство та соціально-економічний розвиток регіонів, і 765 млн. грн. держпідтримки літакобудування та космічної галузі...

Це ж скільки літаків чи супутників можна побудувати, розмріялися ми. Правильна відповідь — аніскільки. Бо в ст. 76 проекту бюджету чорним по білому записано, що ці та ще два десятки найважливіших статей фінансуватимуться з 9,035 млрд. грн., які наступного року планують одержати від приватизації!

У «немилість» потрапили, зокрема, й такі бюджетні програми, як першочергове забезпечення сільських населених пунктів централізованим водопостачанням (38 млн. грн.), субвенція міському бюджету Києва на виконання функцій столиці (696 млн.), загальнодержавна програма реформування та розвитку житлово-комунального господарства (700 млн.), субвенція місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів, заходів із попередження аварій та запобігання техногенним катастрофам у ЖКГ і на інших аварійних об’єктах комунальної власності (1 млрд. грн.), часткова компенсація вартості складної сільгосптехніки вітчизняного виробництва (100 млн.), будівництво службового житла (373 млн.), субвенція місцевим бюджетам на будівництво та придбання житла для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку (100 млн. грн.), утилізація твердого ракетного палива (100 млн. грн.). І т. ін.

Можливо, уряд свято вірить, що Фонд держмайна на чолі із соціалісткою Валентиною Семенюк впорається з наміченим планом і продасть у наступному році об’єктів держвласності на більш як дев’ять мільярдів гривень — за фактичного продажу протягом січня—липня ц.р. на 1,5 млрд. (або близько 10% річного плану). Проте більше схоже на те, що з країною та її стратегічними галузями граються у дуже негарні ігри...

Досить показова в цьому сенсі таблиця витрат і надання кредитів із бюджету (додаток №3). Зверстано її так, що той самий «споживач» бюджетних коштів може фінансуватися за різними бюджетними програмами, отже, скласти уявлення про реальний обсяг виділених йому коштів практично неможливо.

Наприклад, скільки грошей передбачається витратити в нашій країні на елітну медичну допомогу? Судячи з коштів, виділених по лінії Державного управління справами, — сущі копійки: 296,1 млн. гривень. Та якщо копнути глибше, то з’ясуємо, що фінансування розширення клінічної лікарні «Феофанія», куди не ступає нога простого смертного, повністю здійснюється за рахунок коштів Міністерства охорони здоров’я у розмірі 218 млн. грн.

А яку суму з бюджету одержить 2008 року Пенсійний фонд України? Правильна відповідь — 18,7 млрд. грн., що значно менше, ніж у 2007-му. Причому на підвищення пенсій за «різними пенсійними програмами» уряд від щедрот своїх відстібне аж 6,1 млрд. грн. Хоча, за оцінками експертів (див. «ДТ» №31 за 24 серпня ц.р.), тільки за однією програмою, записаною в ст. 90 бюджету, — підвищення з 1 до 2% коефіцієнта трудового стажу за кожний рік, відпрацьований понад необхідні 20/25 років, — треба 6,0 млрд. грн. у розрахунку на рік. Якщо ми правильно розуміємо ситуацію, на решту залишається аж... 0,1 млрд.

Можливо, ми не повинні надавати цим цифрам надто великого значення. Тому що сам факт подання держбюджету в умовах надзвичайно жорст­кого політичного протистояння, та ще й за десять днів до виборів, видається швидше PR-акцією, ніж кроком на шляху конструктиву. Попіарилися — і гайда на передвиборні зустрічі? Розповідати виборцям про чергові соціальні міражі...

З проханням прокоментувати урядовий проект держбюджету на 2008 рік «ДТ» звернулося до першого заступника голови секретаріату президента Олександра ШЛАПАКА

— Чи збережено в проекті бюджету, представленому Миколою Азаровим, депутатські й чиновницькі пільги, про скасування яких коаліція рапортувала два тижні тому?

— На жаль, прямої відповіді на це запитання в бюджеті ніколи не було й немає. Тому що фінансування депутатів приховане в загальному блоці фінансування Верховної Ради. Хоча я переконаний, що всі розрахунки роблять, виходячи зі старого мінфінівського правила: закон у силу не вступив — рахуй, як раніше.

— Які, з вашої точки зору, розпорядники коштів постраждали або виграли від цього проекту бюджету?

— Ми не оцінювали проект бюджету з цього погляду. Гадаю, що незадоволені, як звичайно, всі розпорядники бюджетних коштів. Тому скоріше слід говорити про системні вади бюджету.

Номінальний обсяг ВВП, зафіксований у проекті бюджету, занижено. За найбільш консервативними підрахунками, можна говорити, що за підсумками 2007 року цей показник становитиме 700 млрд. грн. А в проекті уряду ця цифра становить 594 млрд. грн. Такого в історії України ще не було...

За нашими оцінками, доходи бюджету слід збільшити приблизно на 15 млрд. грн. і за рахунок цього профінансувати низку ініціатив, зокрема президентських.

Уряд неправильно прорахував фонд оплати праці й, відповідно, дохідну частину місцевих бюджетів. За розрахунками Кабміну, фонд оплати праці в наступному році зросте до 270 млрд. грн., тобто на 18,5%. Тоді як за період 2005—2007 років зростання становило до 30%. Таким чином, уряд або планує гальмувати темпи зростання оплати праці, або щось неправильно підрахував.

Занижено також показник прожиткового мінімуму, що свідчить про заниження розмірів соціальної допомоги, пенсій.

Спостерігаються спроби протягнути ручне управління окремими програмами, не розподіляти ресурси між регіонами з тим, щоб потім їхні керівники їздили в Київ на уклін до чиновника. У міжбюджетних відносинах нічого не змінилося. Більш того, вилучення з місцевих бюджетів зростають швидшими темпами, ніж ресурс, що залишається в їхньому розпорядженні.

— Чи реальні, з вашого погляду, заплановані урядом доходи від приватизації? І чи згодні ви з тим, як уряд має намір витратити ці кошти?

— Запланований обсяг — 9 млрд. — абсолютно реальний. Головне, щоб приватизація проводилася прозоро, законно і зрозуміло. Продаж тільки одного «Укртелекому» дасть нам ці гроші. Проте цей продаж не повинен бути таким, як цього року, коли «зціджували» по одному відсотку й не могли знайти гідного інвестора. Досвід Польщі й Хорватії може бути для нас непоганим прикладом.

Гроші від приватизації повинні йти на покриття дефіциту бюджету. Не можуть ці гроші прив’язуватися до конкретних статей витрат! Торік таку практику зупинив президент. Цього року її знову намагаються протягнути. Наприклад, 1,2 млрд. грн. із програм соціально-економічного розвитку прив’язані до приватизації. Іншими словами, продамо «Укртелеком» — будуть у вас гроші, не продамо — не буде їх. Абсурд! Конкретні програми не повинні залежати від приватизаційних грошей.

— Ігор Бураковський зі своїм Інститутом економічних досліджень і політичних консультацій прорахував вартість основних обіцянок, даних виборцям під час кампанії п’ятьма найпопулярнішими партіями. Менше ста мільярдів немає. Гонка обіцянок розбудила гонку очікувань. Ви цього не побоюєтеся?

— Побоююся. Але це практично неминучі втрати передвиборного процесу. Насправді все визначатиметься розміром нашого бюджету. Хоча, ви знаєте, я був присутній на досить конфліктній розмові президента з жителями Черкаської області, які категорично вимагали фінансування всіх пільг дітям війни. Президент намагається пояснити, що закон аномальний, але люди налаштовані категорично: «Дай і все!» До речі, у цьому сенсі поданий бюджет абсолютно не збалансовано.

— Але виплати по пільгах, відроджених Конституційним судом, уряд Януковича поклав на місцеву владу...

— Не всі — тільки частину. Про іншу наче «забули». Насправді ж вона не може її профінансувати, виходить, їй треба звертатися в парламент і вносити законопроекти про скасування низки чинних законів. Адже на місцеву владу покладено виплату 20 млрд. грн., а загальний обсяг — 80 млрд.

Проблема в тому, що ми є свідками соціального популізму й патерналізму, що не відповідає стратегічному плану розвитку країни.

— Олександр Пасхавер стверджує, що не такий страшний популізм, як можливість реалізації обіцяного...

— Згоден. Але ключовим моментом буде обсяг доходів бюджету, який реально можна буде підняти. Безвідповідально друкувати гроші ніхто не почне, а президент не підпише бюджету із дефіцитом, який перевищує 2,5, максимум 2,7%.

Олександр Пасхавер правий: треба боятися реалізації висунутих позахмарних обіцянок, тож варто ставитися до них, як до говорильні, не більше того. Серйозні люди у всіх трьох головних політичних силах це чудово розуміють. До речі, ініціативи президента ми старанно прорахували. Їхній обсяг — 51 млрд., при тому що дохідна частина бюджету збільшиться на 65—70 млрд. Їх можна профінансувати.