Джон Сміт: «Явища, які ми спостерігали останнім часом, були екстремальними»

Сьогоднішній співрозмовник «ДТ» — Джон Джозеф Сміт, член ради Міжнародного союзу кредитування житла та голова правління Empeira Consultancy Company. Пан Сміт — професійний консультант із питань корпоративного управління з величезним досвідом роботи на ринках фінансових послуг Ірландії та Великобританії. В його послужному списку — посади виконавчого директора Першої національної будівельної компанії в Ірландії (First Active), голови правління Асоціації іпотеки та заощаджень в Ірландії, президента Інституту директорів в Ірландії, віце-президента Європейської асоціації іпотеки.

Джон Сміт — один із засновників Банківського омбудсмена в Ірландії (неофіційний орган для врегулювання суперечок між банками та клієнтами), а також незалежний директор кількох структур, серед яких такі різні, як Благодійний фонд допомоги хворим на менінгіт в Ірландії та Укргазбанк в Україні. Тож має можливість порівнювати стан справ у різних країнах, спираючись не лише на емоційні коментарі з випусків новин, а й на безсторонні показники фінансових звітів. Своїми висновками про події в світовій і українській банківських системах пан Сміт поділився з читачами «ДТ».

— Для початку хотілося б дізнатися вашу думку про події, які відбуваються нині на світових ринках. Чи справді у сьогоднішній ситуації так багато негативу?

— На мій погляд, сьогоднішні складнощі на світових ринках сильно перебільшено. Особливо в тому, що стосується стану справ у європейському фінансовому секторі. Криза на ринку американських іпотечних цінних паперів усе ж таки була родом саме зі США. Вона стала результатом занадто агресивної ринкової політики операторів іпотечного ринку, в тому числі деяких найбільших, таких як Countrywide Financial, який у результаті зазнав чималих збитків і був викуплений Bank of America.

Ця ринкова стратегія грунтувалася на видачі високоризикованих кредитів позичальникам, розгледіти низьку платоспроможність яких і можливі проблеми з поверненням боргів, за бажання, не становило б великих труднощів. Висока ризикованість таких кредитів визначала їхню високу дохідність, яка була досить привабливою та давала можливість фінансовому сектору зростати швидкими темпами.

Практика, подібна до американської, де-не-де спостерігалася й у Великобританії, проте на всьому європейському ринку поширеною не була.

Тому не можна назвати випадковістю падіння, що зрештою сталося, акцій американських банків, які були дуже серйозно залучені до операцій із сек’юритизації високоризикованих іпотечних кредитів і перекупки іпотечних облігацій. Це не лише вилилося в численні списання багатомільярдних збитків, а й призвело до фактичного банкрутства такого найбільшого інвестиційного банку, як Bear Sterns. У випадку ж із європейськими банками, які, правду кажучи, також виявилися великою мірою залучені до операцій з іпотечними цінними паперами, зниження котирувань усе ж таки більше відобра­жає загальний негативний настрій, що охопив ринки.

— Однак і деякі найбільші європейські банки, наприклад, швейцарський UBS (Union Bank Of Switzerland) і німецький Deutsche Bank, були змушені визнавати існування величезних збитків на ринку subprimes. Лише в першому кварталі нинішнього року UBS списав втрати на нерухомості та фінансових продуктах, пов’язаних із іпотекою в США, на суму близько 19 млрд. дол., а загальні збитки банку становили 12 млрд. дол.

— Так, UBS наводиться нині як один із головних прикладів, проте вони, як і у випадку з Deutsche Bank, мають все ж таки окремий, а не системний характер. Інші найбільші європейські оператори, такі як Unicredit, Royal Bank of Scotland, Banco Santander та BNP Paribas, наприклад, не були залучені до таких операцій настільки серйозно, як ключові американські гравці.

— Аналітики Merrill Lynch уже навіть підвищили рекомендації щодо акцій європейських банків, припустивши, що найгірші часи кредитної кризи для них минули. Та чи можна тепер довіряти хоча б чиїмось оцінкам, адже й сам Merrill Lynch зазнав серйозних втрат на ринку subprimes

— Мені складно оцінювати Європу в цілому. Та я можу судити за прикладом Ірландії, яка є в загальноєвропейських масштабах дуже маленьким ринком. У нас банківські акції знижувалися в основному через надмірні, на думку ринку, капіталовкладення в нерухомість та іпотечне кредитування. Хоча насправді це — цілком прийнятні, «хороші» ризики.

Величезну кількість кредитів було видано в будівельній сфері, чому сприяло тривале й упевнене зростання ірландської економіки протягом останнього десятиліття. Проте міжнародні інвестори понизили рейтинги ірландських банків, вирішивши, що вони занадто наражаються на ризики капіталовкладень у нерухомість, оскільки її вартість останнім часом знижувалася.

Втім, як ви й самі зауважили, ситуація з акціями банків останнім часом поліпшується, зростає довіра інвесторів. Наприклад, попит на привілейовані акції нового випуску Lehman Brothers, який відбувся на початку квітня, був набагато вищим, ніж хтось міг припустити…

Тому вже сьогодні можна впевнено сказати, що безліч інвесторів шукають будь-яку зручну нагоду, щоб придбати банківські акції, котирування яких знову почали зростати.

Незаперечний життєвий факт полягає в тому, що банківська система являє собою першооснову будь-якої економіки. І якщо немає банків, то немає й економіки. Без здорової банківської системи не буде й зростання економіки, процеси в якій тяжіють до циклічності. Явища, які ми спостерігали останнім часом, були екстремальними. Мій прогноз полягає в тому, що ближче до другої половини року ситуація почне повертатися до нормального стану речей.

— І все-таки ви згадали про падіння ринкової вартості банківських акцій. Як це падіння позначається на апетитах європейських гравців стосовно України та можливого придбання місцевих банків?

— Я сказав би, що багато іноземних банків зацікавлені в українському ринку. Хоча б тому, що простір для маневру і зростання на їхніх рідних ринках обмежений. Країна з населенням близько 47 млн. і економікою, яка досить впевнено розвивається, розглядається іноземними інвесторами як ринок із чудовими можливостями зростання.

З огляду на розміри економіки, а також незрілість і все ще низьку насиченість місцевого ринку, знайдеться ще досить багато великих гравців, зацікавлених прийти сюди, попри навіть їхні останні втрати в капіталізації. Здивуюся, якщо в поточному році ми не почуємо про які-небудь угоди щодо злиття та придбання українських банків.

— Ви не могли б назвати конкретні імена?

— Як незалежний директор, я не можу розголошувати таку інформацію. Однак у принципі є досить відомі імена, та й ринкові експерти відзначають високу активність на цій ниві.

— Розглянемо інший бік цієї медалі. Вам, напевно, відомо, наскільки останнім часом зросла залежність українського ринку від зовнішніх позик. Чи можете ви спрогнозувати, коли для українських банків знову відкриється доступ на міжнародні ринки для розміщення великих і довгострокових облігаційних позик, на кшталт тих, які нещодавно зробив російський «Газпром»?

— В останньому кварталі 2007 року Укргазбанк мав намір вийти на ринок євробондів, проте колапс на міжнародних ринках змусив відкласти реалізацію цих планів. Однак в цьому ми не одинокі й знаходимося далеко не в найгіршій компанії. Наприклад, найбільший ірландський банк AIB (Allied Irish Bank) також планував свого часу випуск облігацій набагато більшого обсягу, але був змушений ці наміри відкласти.

Банки перестали останнім часом активно кредитувати один одного, як і позичати один в одного гроші. Останнім часом нам доводилося чути лише про одиничні випадки залучення великого довгострокового фінансування. Проте грошове посередництво, залучення ресурсів і надання позик саме і є сутністю банківського бізнесу. Тому рано чи пізно цей процес обов’язково відновиться.

Погана новина для потенційних позичальників полягає в тому, що вартість запозичень ще не швидко повернеться до свого колишнього рівня. В Укргазбанку правління, безумовно, здійснює моніторинг ситуації на зовнішніх ринках, у тому числі залучаючи й послуги іноземних радників. Тепер наше завдання — бути напоготові, а коли ситуація поліпшиться, скористаємося зручним моментом.

— Яку ціну запозичень для фінансових установ, подібних до Укргазбанку, ви назвали б на сьогодні прийнятною? Чи яку ціну банк був би готовий прийняти?

— Як незалежний член наглядової ради, я не можу втручатися в сферу компетенції правління банку. Завдання полягає в тому, щоб отримати запозичення за найкращою ціною. Як відомо, наприкінці 2007 року, незважаючи на кризу, Укргазбанк зміг вийти на ринок і рефінансувати свій попередній синдикований кредит. Тому завдання полягатиме в тому, щоб знайти оптимальне співвідношення між строками, обсягами та ціною. Сподіваємося, що досвідчені зовнішні радники цьому посприяють.

— Зараз українські банки часто критикують за те, що залучені за кордоном ресурси йдуть на видачу споживчих позик, чи, як тут кажуть, на проїдання. Абстрагуючись від такої критики, запитаємо про інше: чи вважаєте ви нормальною ситуацію, коли банківські кредити населенню подвоюються вже котрий рік поспіль? Чи потрібно бити на сполох і вживати превентивних заходів?

— По-перше, можливості банків обмежуються темпами нарощування їхньої капіталізації. Багато залежить від ступеня диверсифікації активів і якості застосовуваних кредитних процедур, котрі в різних фінансових установах можуть серйозно різнитися. З досвіду Укргазбанку, на основі якого я можу робити висновки, найбільше зростання кредитного портфеля спостерігалося 2007 року. Обсяги активних операцій порівняно з попереднім роком збільшилися в 2,3 разу. Цей показник навряд чи вдасться повторити цього року, хоча зростання триватиме. Просто воно уповільниться до 50—60%.

Повертаючись до питання про якість активів, підкреслю: Україна — це конкурентоспроможний ринок, і банки сегментують свій бізнес. Наш кредитний портфель теж розбито на кілька напрямів. Наприклад, дедалі більше людей хочуть придбати автомобілі. На це можна дивитися як на бажання людей реалізувати раніше не реалізовані або не існуючі можливості.

З іншого боку, зростання кількості банківських клієнтів відображає процеси нарощування філіальних мереж банків. За останні роки наша філіальна мережа значно зросла й продовжуватиме зростати. Те ж відбувається й у багатьох інших банках. І що більшу кількість клієнтів ми охоплюємо, то більше можливостей для ведення та диверсифікації бізнесу з’являється. Я вважаю, що це нормально, і ризики, принаймні в Укргазбанку, контролюються досить адекватно. Наприклад, наскільки мені відомо, Укргазбанк не видавав незабезпечених споживчих кредитів у класичному сенсі (на телевізори, холодильники тощо), що останнім часом стало своєрідною даниною моді серед багатьох українських банків.

— Останнім часом якраз дедалі частіше звучать заяви, що роздрібна мережа багатьох банків стає неадекватною їхнім реальним потребам. Через занадто швидке й нерідко бездумне нарощування кількості відділень чимало з них так і не виходять на самоокупність, працюють собі на збиток. Можна навести дані про те, що кількість банківських точок продажів на душу населення в Україні вже вища, аніж у більшості європейських сусідів.

— Безумовно, це так. Але хвороби росту завжди і скрізь мають свої особливості і в остаточному підсумку ведуть до іноді болючої, але раціоналізації бізнесу. Коли приходять іноземні банки, вони приносять сюди свій практичний досвід і управлінські напрацювання своїх країн і ринків. Проведена ними оптимізація зрештою значно знижує витратність банку.

Наприклад, банківських службовців в Україні зараз значно більше, ніж у західних країнах. Зараз спеціалісти банківських професій у величезному дефіциті, нерідко робочі місця отримують службовці з явно недостатньою кваліфікацією. Але по закінченні фази активного зростання почнеться раціоналізація банківського бізнесу і відповідних процедур, і чимало людей залишаться без роботи.

Або такий приклад: саме існування на українському ринку відмінності в поняттях «філія» та «відділення» для мене було новиною. В Ірландії такого немає. Переважає цілісний підхід і централізована практика бухобліку, котра поширюється на всю філіальну мережу. До речі, і тут уже повним ходом відбувається консолідація грошових потоків і фінансової звітності.

— Наскільки сьогоднішня практика бухгалтерської і фінансової звітності в українських банках відповідає європейським аналогам?

— Якщо судити по Укргазбанку, звітність якого я добре знаю, то його фінансова звітність ведеться в цілковитій відповідності з міжнародними стандартами. У цій діяльності банку допомагає така велика аудиторська компанія, як Delloitte&Touche. Також банк готує звітність за національними українськими стандартами, і в цьому йому допомагає інша фірма — Grant Thornton.

Хочу зазначити, що банк останнім часом помітно поліпшив підготовку внутрішньої звітності, у тому сенсі, що раніше компанія Delloitte не лише підтверджувала свій аудит, а ще й безпосередньо його готувала, тобто займалася збиранням інформації, аналізом тощо. Тепер усім цим займаються працівники підрозділів банку, а Delloitte уже тільки перевіряє і підтверджує звіти.

Такий процес доводиться пройти будь-якій українській фінансовій установі, що планує залучити стратегічного інвестора чи фінансування шляхом випуску євробондів. Будь-який нормальний інвестор, безумовно, захоче бачити звітність банку на такому ж рівні, як звик бачити у себе, у своєму банку. Для мене особисто незвично бачити двох аудиторів, які з різних боків аналізують звітність банку, але така вимога законодавства. Це — ще один приклад суворішого законодавства.

— Наскільки критичним для подальшого підвищення стабільності української банківської системи є створення тут кредитних бюро для контролю ризиків?

— Повноцінне функціонування кредитних бюро є життєво необхідним. Але створення такого бюро потребує взаємодії всіх кредитних установ, усіх банків.

В Ірландії кредитне бюро перебуває в спільному володінні всіх ірландських банків. Будь-який кредит, будь-яка угода проходить через його базу даних. Це дуже ефективна система, яка допомагає знизити банківські ризики. Функціонування такої чи подібної системи вже абсолютно необхідне і для українського ринку. Наскільки мені відомо, це питання — одне з перших на порядку денному Асоціації українських банків.

— Нещодавно агентство Standard&Poors охарактеризувало ситуацію в українській банківській системі в досить песимістичному ключі, заявивши, що за якістю кредитного портфеля фінансового сектора Україна (разом із Грузією) посідає останнє місце в СНД і Європі, що розвивається. Чи поділяєте ви цю точку зору як експерт, в обов’язки котрого входить безпосереднє вивчення та аналіз балансу одного з великих українських банків? Ризики справді такі великі чи, навпаки, можна вже казати, що українські банки — принаймні найкращі — вже вийшли на якісно новий рівень контролю якості активів?

— Наявність іноземних інвестицій змінює вигляд ринку. І, безумовно, ті структурні зміни, які вони приносять на ринок із собою, є позитивними. На мій погляд, даючи свої оцінки, рейтингові агентства приділяють забагато уваги політичним ризикам. Коли вони дивляться на Україну збоку, об’єктивності їхніх оцінок заважає політичне підгрунтя процесів, що відбуваються в цій країні.

У цього агентства є своя думка, але хто сказав, що інше агентство не займе іншої позиції? Здається, одне з них оголосило про можливий перегляд у кращий бік рейтингів 22 українських банків. Крім того, міжнародні інвестори, котрі вже прийшли на тутешній ринок, уклавши ті чи інші угоди, продемонстрували, що оцінюють українські ризики дещо інакше. Адже економіка продовжує рухатися і рости, попри всю гостроту протистояння влади та опозиції.

Крім того, стосовно регуляторних вимог і наглядових процедур Нацбанку України, то, на мою думку, застосовувані ним стандарти дуже високі. Наскільки я вже міг відчути, і рівень відповідності місцевих банків вимогам регулятора теж досить високий.

Наприклад, що стосується деяких країн-сусідів із вищими рейтингами, то Україна може їх обігнати як за темпами економічного зростання, так і, можливо, за стабільністю банківської системи. Зокрема, я маю на увазі Угорщину, оскільки маю стосунок до тамтешніх компаній.

Нинішнє динамічне зростання банківського сектора України я розцінюю як нехай і не позбавлений ризиків, але дуже здоровий процес. У міру збільшення доходів населення зростатиме і споживання, котре, у свою чергу, потребуватиме додаткових банківських ресурсів. З іншого боку, зростання доходів означає і зростання заощаджень, що також стимулює зростання банківського бізнесу в Україні.