Чи є у держбанків шанс стати ефективними інструментами держави?

Однією з жертв політичних катаклізмів, які відбуваються нині в країні, стали держбанки. Розгляд стратегічних питань їхнього розвитку природним чином відсунувся у розряд навіть не третьорядних для представників обох політичних таборів. І над пошуком шляхів ефективнішого використання потенціалу цих банківських установ для задоволення нагальних потреб енергетичної, транспортної або комунальної сфер зараз, схоже, ніхто у виконавчій владі не замислюється. Принаймні щось не чутно про початок реалізації масштабних інвестиційних проектів за участі держбанків. У зв’язку з цим знову і знову виникає запитання: а навіщо тоді нашій державі володіти банками, якщо вона неспроможна ними ефективно розпорядитися?

У вітчизняній політиці немає нічого неможливого. Черговим доказом цього стало несподіване подолання парламентом у січні ц.р. президентського вето на зміни до закону про банки, які зменшували квоту глави дер­жави в спостережних радах держбанків із половини до однієї третини, а також наступне скандальне звільнення Олександра Морозова з посади голови правління Ощадбанку, який почав демонструвати очевидні успіхи. Атмосфера взаємної недовіри і підозрілості, яка запанувала у самих спостережних радах, практично паралізувала роботу цих органів. Їхні засідання зриваються вже котрий місяць через відсутність кворуму.

Нелегітимність урядової п’ятірки, позбавленої повноважень президентським указом (№288/2007 ), призводить до того, що поки Конституційний суд не розгляне звернення президента, яке оскаржує зміну квот, неявка будь-кого із 10 членів СР (по п’ять — від президента і парламенту) відразу ж робить засідання неправомірним.

Представники обох груп впливу — президентської і коаліційної — найбільше бояться зростання впливу на банк їхніх опонентів. Тому шукають злий намір у будь-яких ініціативах, діях або навіть у бездіяльності іншої сторони. При цьому, як свідчить досвід, вони не можуть повністю покладатися і на номінальних партнерів по політичному табору. Адже за наявності кворуму рішення приймаються простою більшістю учасників, і щоб досягти бажаного, кожній п’ятірці достатньо заручитися підтримкою лише одного представника протилежного квінтету.

Через практично перманентний конфлікт інтересів (державні серед яких, звісно, не переважають) ситуація у держбанках постійно перебуває у полі зору ділових ЗМІ. Благо, представники обох таборів, маючи свої очі і вуха в правліннях держбанків, щедро діляться з журналістами будь-якою інформацією, яка більш-менш заслуговує на увагу (але не завжди довіру).

От, наприклад, нещодавно кілька представників призначених по президентській квоті членів СР направили запити до правління держбанків із вимогою надати дані про їхню поточну діяльність. Мотивувався такий крок нібито значним зростанням у першому кварталі проблемної заборгованості. Але оскільки частина запитаної інформації стосувалася даних про конкретних позичальників, а це — банківська таємниця, керівники обох держбанків надати її дружно відмовилися.

Не отримавши відповіді, представники президента ініціювали проведення засідань спостережних рад. До порядку ден­ного пропонувалося внести питання про внесення змін у положення про СР, які б розширювали їхні повноваження з контролю над правліннями. Зокрема, йшлося про перепідпорядкування спостережним радам ревізійних комісій.

Ну а серед журналістів тим часом уже тиражувались чутки про наближення чергових перестановок у керівних органах держбанків. Нібито Борис Колесніков і Раїса Богатирьова незадоволені надто великим одноособовим впливом на Ощадбанк їхнього колеги по партії Андрія Клюєва. Тому вони, мовляв, готові домовлятися і шукати компроміс з президентською стороною...

А частина президентського оточення нібито не задоволена незавершеністю комбінації зі зміни керівництва Укрексімбанку, прерогатива призначати яке, відповідно до нібито досягнутих ще в березні домовленостей, нині належить президентській стороні. В обмін на кураторство представників коаліції над Ощадбанком. Деякі з людей втаємничених приписують нову кадрову ініціативу Арсенію Яценюку, який, мовляв, не знайшов спільної мови з Віктором Капустіним, тому лобіює призначення на цю посаду своєї креатури — колишнього першого заступника голови Ощадбанку Андрія Пишного, який перебуває нині в СР обох держбанків. Це припущення побічно підкріплюється і тим, що співавторами вищезгаданих ініціатив щодо держбанків були і молоді «яйцеголові» співробітники президентського секретаріату — Роман Жуковський і Ян Берназюк, що перейшли туди слідом за Арсенієм Петровичем із Мінекономіки.

От і спробуйте відокремити у всьому цьому зерно від полови. Під час нещодавньої зустрічі з журналістами перший заступник голови президентського секретаріату Олександр Шлапак аргументував ініціативи щодо СР держбанків необхідністю тримати ситуацію в цих установах під більш пильним «государевим» контролем. І, природно, заперечив наявність намірів секретаріату ініціювати якісь кадрові перестановки.

Втім, хоч би якими були реальні мотиви, домогтися бажаного представникам президентського оточення не вдалося. Достатньої кількості учасників на червневих зборах СР усе одно не було, і їхнє проведення відкладене до кращих часів, які раніше 30 вересня, швидше за все, не настануть.

Проте хай там як, і «Укрексім», і Ощадбанк зараз навіть дуже ласі шматочки, покерувати якими знайдеться маса охочих.

Укрексімбанк, опинившись у ступорі через нестачу капіталу наприкінці минулого — початку нинішнього року і втративши з цієї причини в першому кварталі досягнуту в 2006-му четверту позицію в банківській системі за активами, знову наздогнав найближчого конкурента — Укрсоцбанк. І зараз вони йдуть, що називається, нога в ногу, займаючи по 5,5% ринку.

А от Ощадбанк (3,6% ринку), який утримує поки що сьому позицію в загальноукраїнському рейтингу, після зміни керівництва практично не нарощував активи як мінімум два місяці поспіль. Хоча найближчі конкуренти — ОТP Банк і «Надра» — уже дихають у потилицю (а там, дивись, і з першої десятки недовго вилетіти). У квітні і травні в «Ощаді» більше переймалися проблемою ефективного розміщення надлишкової ліквідності, яка такою дуже рідко буває.

Тож питання поповнення капіталу для Ощадбанку поки що нібито й не дуже актуальне. Дійшло навіть до того, що після суворої перевірки ревізори ГоловКРУ, за інформацією деяких ЗМІ, вважають нераціональним здійснене банком у січні ц.р. залучення субординованого боргу розміром 100 млн. дол. у голландського банку ABN AMRO.

Як відомо, такі позики банки беруть для одержання додаткового капіталу. Але Ощадбанку, який багато років просто задихався від нестачі капіталізації, через жалюгідний стан балансу доступ на зовнішні ринки колись було заказано. Тому перший свій вихід туди в банку вважали проривом, а саму операцію — дуже успішною.

Нині ж виявляється, що додатковий капітал начебто й не потрібний. Хоча ще 13 квітня під час наради, яка відбулася під головуванням віце-прем’єра з питань ПЕК Андрія Клюєва, нинішній голова правління Ощадбанку Анатолій Гулей заявив про намір у консорціумі з Укрексімбанком і Зовнішторгбанком (Україна) розпочати кредитування інвестпроектів у вітчизняній енергетиці в обсязі близько 2 млрд. грн.

На жаль, про реальні кроки в цьому напрямі поки що не чутно. Чи не тому, що гучні заяви членів уряду про наявність грандіозних планів розвитку і реформування енергетичної галузі замінилися тривожними застереженнями експертів про повернення тіньових схем приватизації енергетики?

Жоден із держбанків цього року досі так і не отримав передбачених у бюджеті вливань до статутного капіталу (по 200 млн. грн. кожному). Попри те, що міністр економіки Анатолій Кінах уже понад два місяці тому заявляв, що відповідну урядову постанову підготовлено. Як повідомляє ділова преса з посиланням на «одного з членів СР Укрексімбанку», міністр фінансів Микола Азаров із місяця на місяць переносить виділення бюджетних коштів, вимагаючи затвердженої СР (у тому числі й представниками Кабміну) стратегії розвитку держбанків. А от представників президентського оточення, виходить, поки більше цікавить пошук додаткових важелів впливу на держбанки, аніж розробка стратегічних планів...

Про розгляд урядом концепції розвитку Укрексімбанку дотепер ніякої інформації не надходило. Не було поки подано на суд громадськості і нової стратегії розвитку Ощадбанку, хоча ще у березні його новий голова правління обіцяв це зробити найближчим часом. Зате було офіційно заперечено програму, розроблену попередниками…

По достовірну інформацію про те, що відбувається в держбанках, «ДТ» звернулося до їхніх перших осіб. З головою правління Ощадбанку Анатолієм Гулеєм поспілкуватися поки не вдалося: попросили передзвонити після 2 липня. Віктор КАПУСТІН, хоч і не відразу, на інтерв’ю погодився.

— Вікторе Володимировичу, чи можете ви прокоментувати останні події навколо спостережної ради Укрексімбанку? У чому суть конфлікту з деякими представниками президентської квоти в СР?

— Нічого екстраординарного чи такого, що виходить за рамки звичайного робочого процесу, не відбувається. Члени СР мають цілковите право отримувати оперативну інформацію про стан справ у держбанку. Питання виникли лише стосовно деяких пунктів початково надісланого нам запиту. Надаючи відповідну інформацію, ми порушили б вимоги закону про банківську таємницю, за що передбачена, до речі, кримінальна відповідальність.

Тому ми й попросили членів СР, які бажали отримати таку інформацію, або дістати допуск до банківської таємниці, зобов’язавшись не розкривати її третім особам, або вилучити із запиту відповідні пункти.

У новому запиті, який ми отримали після проведеного з членами СР наради, не містилося вимог надати відомості про конкретних позичальників, тому ми оперативно на нього відповіли. Тим більше що потрібну інформацію можна без проблем знайти на веб-сайті Укрексімбанку і без запиту.

— Тобто конфлікт уже вичерпано?

— Його як такого фактично й не було. Це — нормальні робочі процеси, йде притирання взаємин між членами СР і правлінням банку. На жаль, через надмірну заполітизованість ситуації в спостережних радах держбанків роль навіть таких досить рядових подій дуже перебільшується, а публікації ЗМІ з цього приводу грішать спекулятивними посиланнями.

У принципі, на весь цей галас можна було б загалом не зважати, коли б вона не шкодила репутації держбанків, яку заробляють кропіткою щоденною працею.

— Що вдієш, за нинішніх розкладів держбанки приречені на пильну увагу...

— Актуальність політичних чвар, які відбуваються навколо СР, спроб задоволення чиїхось особистих амбіцій іноді дуже перебільшується. Сьогоднішні держбанки дуже серйозно відрізняються від тих, якими вони були 1998-го чи 2002-го років. Процедури корпоративного управління та контролю ризиків уже досягли такого рівня, що використання банків у ролі чиєїсь годівниці чи джерела фінансування якоїсь політичної сили дуже проблематичне.

Прикрішим є те, що через певні обставини СР не можуть повноцінно і конструктивно працювати, оскільки кворум для їхніх засідань зібрати дуже нелегко.

— Стара пісня: немає кворуму — збори СР нелегітимні — не можна ухвалити жодного стратегічно важливого для банку рішення. І що казати про стратегію, коли навіть запланованого в бюджеті на цей рік збільшення «статутників» держбанків не відбувається. Міністр фінансів, здається, цілком резонно й обгрунтовано ставить умову: дайте концепцію банку, і я дам вам гроші.

— Ми абсолютно готові виконати цю вимогу — концепцію нами вже розроблено. Більше того, її вже фактично узгоджено з Національним банком і вона чекає розгляду на спеціальній нараді в Мінекономіки, після чого її можна було б погоджувати з Мінфіном і подавати на розгляд урядового комітету. Але запланована в Мінекономіки нарада, на жаль, поки відкладається. Розгляд же концепції в Мінфіні заплановано на 10—11 липня.

— Чи можете ви докладніше розповісти про концепцію розвитку Укрексімбанку?

— Грунтовно вивчивши міжнародний досвід, ми дійшли висновку, що найбільш перспективною є модель, у рамках якої нинішній Укрексімбанк, зберігаючи існуючий бренд, буде трансформовано у банк розвитку (БР) із функцією експортного кредитного агентства (ЕСА). Цей банк матиме форму ВАТ, 100% акцій у якому належать державі. При цьому банк розвитку буде власником виділеного в окрему дочірню структуру ЕСА, а також універсального комерційного банку. Також він зможе володіти будь-якими іншими установами, що в разі потреби можуть створюватися.

Запропонована модель розвитку в цілому підтримана Світовим банком. Ми постійно консультуємося з МБРР у рамках упровадження спільних Першого і Другого проектів розвитку експорту.

— Структури на кшталт банку розвитку за один день не створиш. Деякі подібні проекти в Україні вже починалися, але закінчилися фактично нічим. Чи можете ви розповісти, яким буде алгоритм дій з реалізації даної концепції?

— Якщо запропоновану нами концепцію буде затверджено урядом, то наступним етапом стане розробка потрібної нормативно-правової бази. Це забере кілька місяців, оскільки знадобиться спеціальний закон про державну підтримку національного розвитку та зовнішньої торгівлі. Він міститиме розділи, що регулюють діяльність БР і ЕСА, і на підставі його перехідних положень буде визначено послідовність заходів щодо інституціонального розвитку нинішнього Укрексімбанку.

Хотів би акцентувати увагу на терміні «інституціональний розвиток». Я вже кілька разів просив журналістів уникати таких визначень, як «поділ», «відділення» і тому подібних, оскільки їхнє використання стосовно банку негативно позначається на настроях наших закордонних партнерів.

Також будуть потрібні зміни до цілого ряду інших законів — про банки та банківську діяльність, про страхування, а також до Бюджетного кодексу, податкового законодавства...

— Процес якщо не підготовки, то затвердження всієї потрібної нормативно-правової бази в наших умовах може затягтися на довгі роки...

— Перший практичний крок після затвердження концепції — створення експортно-страхової агенції як дочірньої структури Укрексімбанку — ми можемо зробити вже нинішнього року. Для цього слід затвердити статут агентства, пройти його держреєстрацію, розробити стратегію і продуктовий ряд. Усі ці процедури можна завершити в грудні нинішнього року.

Капітал агентства спочатку може бути порівняно невеликим — досить буде 100 млн. грн. Але знадобляться також і держгарантії по його операціях — близько 500 млн. грн. на рік, які треба передбачити в держбюджеті на 2008 рік.

Більшість необхідних законодавчих змін можна буде ухвалити дещо пізніше. На наш погляд, навіть з урахуванням усіх нюансів нинішньої політичної ситуації в країні, яка регулює діяльність банку розвитку та експортно-страхового агентства, профільний закон може бути ухвалений уже в березні наступного року. У такому разі агентство зможе почати повноцінно та ефективно функціонувати вже з другої половини 2008-го.

Необхідні передумови для цього вже є. Укрексімбанк налагодив співробітництво майже з 30 експортно-кредитними агентствами, які представляють усі провідні економіки світу, Західної Європи, а також більшість держав — наших сусідів, у котрих такі структури функціонують.

— Які конкретно функції заплановано закріпити за експортно-страховим агентством?

— До його функцій входитиме страхування політичних і довгострокових комерційних ризиків з експортних операцій, страхування українських зовнішніх інвестицій, а також операції з перестрахування цих ризиків.

— З агентством усе більш-менше зрозуміло. Повернімося до банку розвитку, забезпечення повноцінного функціонування якого — набагато складніше завдання.

— Запропонована нами концепція передбачає, що відразу після її затвердження проводиться своєрідна «інвентаризація» продуктів і операцій нинішнього Укрексімбанку. Виділимо ті з них, які властиві банкам розвитку. Після цього, ще до ухвалення необхідних законів, розпочнеться спочатку їх віртуальне виділення всередині загального балансу банку (на першому етапі — тільки в управлінському обліку). Цей процес теж можна завершити ще до кінця нинішнього року.

Паралельно в банку відбудеться зміна структури, а також почнуть упроваджуватися і розширюватися нові продукти й послуги, необхідні для виконання функцій БР. І тільки після завершення і налагодження всіх процедур відбудеться реальний поділ балансу, із передачею всіх не властивих банку розвитку комерційних операцій банку універсальному.

— Наскільки довго це відбуватиметься?

— Цей процес займе кілька років. Що аж ніяк не завадить у рамках нинішньої структури Укрексімбанку активізувати операції з розвитку та підтримки експорту — ми нарощуватимемо їх у будь-якому разі. Але якісний ривок можливий лише за умови ухвалення відповідного закону й затвердження державних програм розвитку економіки, в яких чітко визначатимуться пріоритети та критерії ефективності, а також передбачені держгарантії для залучення необхідних ресурсів.

Крім того, щоб вирішувати досить серйозні завдання, необхідне поступове, але неухильне нарощування капіталу. БР має бути добре капіталізований і фінансово стійкий.

— Про які суми йдеться?

— Статутний капітал банку розвитку необхідно буде поетапно, впродовж п’яти років, збільшити до 5 млрд. грн., а держгарантії за активними та пасивними операціями банку мають бути еквівалентні 10 млрд. грн. на рік. Капітал установи формуватиметься за рахунок традиційних джерел: вкладів власника, тобто держави, і прибутку.

Тому хоча прибуток і не буде основною метою діяльності, операції БР мають здійснюватися за традиційними для банківського бізнесу принципами: бути фінансово-економічно обґрунтованими, мати надійне забезпечення, чіткі терміни та джерела надходжень для обслуговування і повернення кредитів.

— Якщо діяльність банку розвитку будуватиметься за традиційними для банківського бізнесу принципами, то чи не простіше створити передумови для того, щоб покладені на нього функції виконували вже існуючі комерційні банки?

— Банк розвитку не конкуруватиме з комерційними банками, а доповнюватиме їхні можливості з фінансування реального сектора економіки. Він діятиме як банк другого рівня, надаючи позики кредитним установам. Діяльність БР як банку першого рівня — кредитування кінцевих позичальників-юросіб — здійснюватиметься за певних умов і під держгарантії. Зокрема, якщо в комерційних банків не виникне економічного інтересу через недостатню рентабельність. Або уряд оголосить відповідний напрям пріоритетним.

Узагалі, один тільки найзагальніший перелік завдань банку розвитку займає більш як сторінку машинописного тексту. Але найголовніша з них — фінансово-гарантійна підтримка експортно-орієнтованих, імпортозамісних та інших пріоритетних для держави галузей. Саме банк розвитку має взяти на себе місію забезпечення фінансування проектів будівництва або модернізації об’єктів інфраструктури, цільових державних програм, у тому числі розвиток середнього та малого бізнесу.

— Планів безліч... Звідки гроші брати?

— Йдеться про створення концептуально нової структури державних запозичень. Якщо нині «Нафтогаз», «Автодор» або якась інша організація самостійно залучає ресурси для реалізації тих чи інших проектів, то в нашому випадку створюється інша система. Банк розвитку за наявності державних гарантій зможе запозичати як на зовнішньому, так і внутрішньому ринку значно більші обсяги довгострокових ресурсів за більш низькою ціною.

Як показує наш останній досвід, сьогодні економічно ефективними є запозичення на зовнішніх ринках. Грошей там досить, і залучити їх — уже не проблема. Коло потенційних інвесторів може бути надзвичайно широким.

Досить важливим елементом тут є залучення до співробітництва міжнародних фінансових донорів, головним чином Світового банку та ЄБРР, оскільки їхня участь дасть можливість не тільки додатково знизити вартість ресурсів, а й підвищити рейтинг банку розвитку та довіру кредиторів до банківської системи загалом. Такий позитивний досвід співробітництва в Укрексімбанку теж є.

Інша складник — внутрішні ресурси. Ними можуть бути, наприклад, кошти державних бюджетних програм. Однак можуть використовуватися й ресурси місцевих бюджетів або асоціацій експортерів і підприємців, особливо в так званих проектах державно-приватного партнерства, в яких держава в особі банку розвитку ділить кредитні ризики з іншими кредитними установами (комерційними банками, приватними інвесторами, міжнародними фінансовими організаціями).

— Спроможність згадуваного вами «Автодора» «закатати в асфальт» будь-які гроші стала вже притчею во язицех. Де гарантія, що й нині не буде безконтрольного витрачання коштів?

— За останні півтора десятка років банкіри багато чого навчилися: у більшості серйозних банків кредитні процедури налагоджені таким чином, щоб виключити можливість ухвалення сумнівного одноосібного рішення.

Банк розвитку, як і будь-який інший, має будуватися за принципами прозорості і незалежності його корпоративного управління. Повноваження і принципи взаємодії його наглядової ради і правління мають чітко визначатися профільним законом. Такий банк проходитиме регулярний зовнішній і внутрішній аудит.

Одна з головних переваг Укрексімбанку як базової структури для створення банку розвитку саме й полягає в тому, що він має чудовий практичний досвід довгострокового інвестиційного та проектного фінансування, ефективне та прозоре корпоративне управління, яке відповідає міжнародним стандартам, найвищий рівень підготовки менеджменту та персоналу. Тобто нічого нового вигадувати й не треба. Слід лише затвердити необхідні рішення та почати працювати.

— Ви впевнені, що все, про що ви зараз кажете, можна реалізувати на практиці? Адже, як показує досвід, у процесі погоджень доводиться враховувати стільки подеколи протилежних вимог та інтересів, що і структура, і принципи функціонування, і нормативно-правова база переробляються до невпізнанності.

— Така загроза справді існує. Але, як мені здається, за наявності достатньої політичної волі, її можна уникнути. Просто необхідно керуватися загальнодержавними, а не внутрішньопартійними чи вузькоклановими інтересами.