Яблуко від яблоні недалеко падає: Луї Саркозі, син колишнього президента Франції Ніколя Саркозі, планує йти в політику. Досі він був відомий як консервативний телекоментатор. Однак замість того, щоб просто наслідувати свого батька, Саркозі, який більшу частину свого дитинства провів у США, планує взяти приклад з ще більш видатного політика: Дональда Трампа, пише POLITICO.
Упродовж останніх тижнів 27-річний Саркозі дав зрозуміти, що стратегія, подібна до стратегії Трампа, яка поєднує кампанію, зосереджену на безапеляційному підході до імміграції, зі сміливою риторикою, може знайти сприйнятливу аудиторію у Франції, враховуючи успіх республіканського кандидата, який переманив від Демократичної партії темношкірих, латиноамериканських та жінок-виборців.
Він розраховує, зокрема, на підтримку мусульманських виборців, адже вони часто є більш консервативнимм, і, як написав Саркозі-молодший у колонці на бельгійському новинному сайті, “не підтримують вокізм лівих”.
У суботу Саркозі запланував щось на кшталт вечірки з нагоди свого камінг-ауту. Він буде почесним гостем на різдвяній вечірці Jeunes Républicains – молодіжного крила політичної партії його батька Les Républicains. Організатори широко рекламують його появу.
Але в той час як Саркозі привернув увагу правої молодої інтелігенції, йому ще належить довести старій гвардії, що він є природженим лідером.
За лаштунками Саркозі вже налагоджує зв'язки з ключовими фігурами французьких правих, в тому числі з міністром внутрішніх справ Бруно Ретайо, який йде у відставку, що свідчить про його амбіції щодо майбутнього в політиці, розповіли POLITICO кілька політичних діячів, знайомих з його планами.
Минулого місяця, за даними джерел, він зустрівся з Ретайо в міністерстві внутрішніх справ, де йому влаштували екскурсію приватними квартирами будівлі, в якій він жив у дитинстві, коли його батько був міністром внутрішніх справ.
Саркозі вважає, що жорсткий, але дещо менш підбурливий підхід Ретайо до питань міграції дозволить правим повернутися до влади на противагу більш агресивній стратегії лідера ультраправих Джордана Барделли.
Не можна сказати, що Саркозі втратив батьківський смак до провокацій.
Нещодавно у приватній розмові він сказав, що «Мохаммед має стати французьким ім'ям. Якщо через чотири століття французи будуть одного кольору з моєю кавою, мені байдуже... Якщо вони питимуть вино і платитимуть податки, ми досягнемо успіху».
Молодий філософ нещодавно зробив собі ім'я завдяки кільком гучним, хоча й дещо крінжовим появам у ЗМІ.
Сьогодні коментатор, завтра кандидат?
Саркозі з'явився на публіці ще у дитинстві, підтримуючи свого батька на зустрічах напередодні президентських виборів 2007 року і позуючи для сімейних фотографій на сходах Єлисейського палацу. Після гучного розлучення батьків і повторного одруження його матері Сесілії Аттіас з нью-йоркським менеджером зі зв'язків з громадськістю, він провів близько 15 років у Сполучених Штатах. Ніколя Саркозі одружився вдруге на моделі та художниці Карлі Бруні.
Саркозі-молодший є постійним коментатором американської політики на телеканалі LCI відтоді, як вперше з'явився там у квітні на запрошення Даріуса Рошебена, відомого телеведучого, з яким він поділяє пристрасть до французького письменника Шатобріана.
Саркозі також захоплюється Наполеоном. Його книга про французького імператора вже у квітні вийде у Франції.
Наразі Луї є неоднозначною фігурою: критики ставлять під сумнів його авторитет і говорять про зв'язки із TF1, материнською компанією LCI, головним акціонером якої є його хрещений батько, Мартін Буйг.
Однак Саркозі не збирається відступати, а навпаки, збільшує гучність.
У вересні він викликав певний резонанс, прокоментувавши у прямому ефірі атаки Ізраїлю на ХАМАС і Хезболлу: «Нехай вони всі помруть! Ізраїль робить тут справу людства».
Пізніше він зателефонував своєму хрещеному батькові, щоб вибачитися за негативний вплив на репутацію його телевізійної мережі, повідомила людина, поінформована про цей дзвінок.
Луї завдячує своєму батькові політичною мудрістю, яку він часто цитує: «Щоб досягти успіху, ти мусиш діяти на межі із глузуванням, але ніколи не повинен сам ставати посміховиськом».
Наразі він балансує між амбіціями і провокацією, тож залишається невідомим, чи перетвориться він з коментатора на кандидата.