Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц дедалі більше демонструє розчарування Євросоюзом, пише Bloomberg.
Нещодавно, сидячи поруч із президентом США Дональдом Трампом в Овальному кабінеті, Мерц мовчки спостерігав, як американський лідер критикував Іспанію — одного з союзників Берліна в ЄС, скаржачись на те, що країна не надала допомогу в американсько-ізраїльській операції проти Ірану.
Згодом Мерц приєднався до цієї критики, повторивши тираду Трампа про те, що Іспанія також відстає від нової мети НАТО щодо витрат на оборону.
“Іспанія має дотримуватися цього”, — сказав Мерц.
Нездатність канцлера Німеччини хоч якось захистити Мадрид підкреслює як сумніви Мерца щодо цінності одностайності ЄС, так і його бажання діяти без консенсусу Брюсселя. З моменту вступу на посаду в травні минулого року Мерц висловлює дедалі більше невдоволення повільною бюрократією, яка, на його думку, гальмує розвиток Німеччини.
“Коли йдеться про екзистенційні питання, такі як Гренландія чи війна з Іраном, Мерц зберігає готовність до досягнення європейської єдності. Але коли йдеться про такі питання, як бюрократія, скорочення бюрократичних процедур, він готовий тиснути на Брюссель, щоб забезпечити успішне функціонування німецької економіки”, — каже Судха Девід-Вілп з Німецького фонду Маршалла.
Невдоволення Мерца може проявитися, зокрема, і в четвер, 19 березня, коли лідери ЄС зберуться в Брюсселі. Окрім того, що це буде перша зустріч канцлера з прем'єр-міністром Іспанії Педро Санчесом після “інциденту” в Білому домі. На саміті домінуватиме тема американсько-ізраїльської війни проти Ірану.
Хоча Мерц поділяє сумніви Європи щодо операції проти Ірану, його погляд на ЄС не надто відрізняється від елементів “діагнозу” Трампа для континенту: занадто багато вагань, занадто багато імміграції, занадто багато регулювання та занадто багато уваги до м’якої сили в небезпечному новому світі.
Європі доведеться “навчитися говорити мовою силової політики”, заявив Мерц у Бундестазі 29 січня.
Хоча канцлер Німеччини веде активну наступальну політику проти Брюсселя, “вдома” він перебуває в обороні: популярність Мерца впала, а його Християнсько-демократичний союз намагається не допустити приходу до влади ультраправої партії “Альтернатива для Німеччини” в одній зі східних земель, де цього року мають відбутися вибори.
Скептицизм Мерца відображає еволюцію його власних політичних переконань.
Мерц розпочав свою політичну кар’єру як член Європарламенту, і коли його обрали канцлером у травні, він того ж дня відвідав Париж і Варшаву, продемонструвавши прихильність до ЄС.
“Оскільки ми стикаємося з війною на нашому континенті, жорсткою глобальною конкуренцією, прискореними кліматичними й технологічними змінами, а також загрозами глобальної торговельної війни, ми домовилися про комплексну програму перезавантаження наших відносин”, — написали Мерц і президент Франції Еммануель Макрон у спільній статті для Le Figaro.
Але амбіції незабаром зазнали краху. Мерц зазнав низки “поразок” у Брюсселі — найпомітнішою з яких стала невдача у спробі використати заморожені російські активи як позику для України. Він також кілька разів вступав у суперечки з главою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Хоча Мерц і фон дер Ляєн походять з однієї консервативної партії, вони завжди належали до конкурентних фракцій.
Політика Мерца щодо ЄС дедалі більше ґрунтується на переконанні, що Європа, з Німеччиною в центрі, мусить зазнати перетворень, якщо хоче вижити в цьому ворожому світі. У розпал кризи навколо Гренландії в січні Мерц зібрав своїх головних радників на закриту нараду, щоб узгодити відповідь на зростання відчуття глобального хаосу.
Відтоді канцлер Німеччини посилив тон у відносинах із Брюсселем, чий апарат виглядає як реліквія минулої епохи. Мерц зараз просуває нове бачення Європи, яке, здається, більше не ґрунтується на усталених інституціях ЄС, а радше об’єднане спільним культурним спадком.
“У нас є шанс вижити в ці мінливі часи лише тоді, коли ми знову відкриємо для себе сильні сторони нашої європейської моделі”, — заявив Мерц 18 лютого.
Єдиний політичний плюс для Мерца: можливість зробити Брюссель цапом-відбувайлом, що вже десятиліттями є улюбленою тактикою європейських політиків, які перебувають у скрутному становищі.
“ЄС став надто регуляторним, не кажучи вже про бюрократизм. Він надто повільний”, — казав Мерц.
Також він критикував угоду про мита, укладену фон дер Ляєн з Трампом.
“Німецька економіка зазнає значних збитків від цих мит”, — сказав він.
Угода, яка встановлювала 15% мито на більшість товарів ЄС, що ввозяться до США, але дозволяла потрапляти імпорту зі Штатів до ЄС здебільшого без тарифів, була жорстко розкритикована німецькими бізнес-лідерами.
Мерц прагнув створити менші групи, які б взяли на себе лідерство у ключових питаннях, останнім часом — з Італією та Великою Британією, яка не входить до ЄС. 17 липня він відвідав Лондон, щоб зустрітися з британським прем'єром Кіром Стармером та підписати угоду про оборонну співпрацю.
Коли Мерц сьогодні говорить про Європу, він майже не згадує ЄС, на відміну від своїх попередників — Ангели Меркель та Олафа Шольца, звернув увагу міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес після того, як Мерц не став на захист Мадрида від нападок Трампа.
“Я не можу уявити, щоб Меркель чи Шольц робили такі заяви. Тоді панував інший проєвропейський дух”, — сказав Альбарес.
Напруженість у відносинах між столицями країн-членів та Європейським Союзом існує вже стільки ж, скільки й сам ЄС. Однак хронічна проблема узгодження розбіжних інтересів набуває гострого характеру, оскільки найбільша економіка Союзу наполягає на своїх національних пріоритетах. З огляду на розрив трансатлантичного альянсу, війну РФ проти України та ризик вступу у війну Трампа проти Ірану, на кону стоїть не що інше, як майбутнє ЄС як геополітичної сили, зазначають аналітики.
