Слова американського президента Дональда Трампа про те, що військові НАТО в Афганістані "трималися трохи подалі" лінії фронту стали останньою краплею для європейських лідерів. Після бурхливого тижня в Давосі, де лунали погрози щодо тарифів та Гренландії, деякі з них вирішили, що з них досить, пише Сільві Кауфманн, колумніст французької газети Le Monde у статті для Financial Times.
"Дещо трапилось: вони [європейці] протестували. Публічно. Образа пам'яті понад 1000 військовослужбовців, які були б досі живі, якби вони справді трималися "трохи подалі", зачепила за живе", — пише він.
За словами колумніста, цей епізод не лише розкриває глибину, до якої опустилися трансатлантичні відносини, але й пояснює, чому європейці нарешті дали відсіч. Європа застрягла між Росією, MAGA-Америкою та Китаєм. У ЄС бачать ці виклики по-різному. Російський президент Владімір Путін погрожує європейській безпеці, але ситуація не є незвичною, водночас загроза з боку адміністрації Трампа є більш тривожною: на ідентичність континенту нападає союзник. Послаблюючи Альянс, Трамп збільшує апетити Китаю та посилює російську загрозу.
Сучасна європейська ідентичність була побудована на руїнах континенту, спустошеного війною та тоталітаризмом, пише Кауфманн. США відіграли у новій системі вирішальну роль — вони стали основою НАТО та підтримали створення ЄС. Довіра була центральною у цій системі. Європейці їй довіряли, тому й відправили своїх військових в Афганістан для підтримки США після терактів 11 вересня. Тоді, і, ймовірно, востаннє, активували статтю 5 НАТО.
Коли Трамп погрожує Гренландії та принижує допомогу Європи Америці, він атакує основи європейської ідентичності: міжнародне право, територіальну цілісність, ліберальні цінності. Він руйнує довіру та робить перспективу справедливого миру в Україні ще більш примарною.
Згадка Афганістану відкриває ще одну рану: Штати під час першого терміну Трампа вирішили залишити країну без консультацій з союзниками. За столом переговорів між Трампом та Талібаном європейців не було, і вони були вимушені мати справу з катастрофічним виведенням військ і жахливим провалом.
Трампу не допомогло припинення погроз Гренландії та часткова зміна риторики щодо Афганістану, коли він згадав про "дуже хоробрих солдатів Сполученого Королівства". Шкода, як пише Кауфманн, вже завдана, і американський президент налаштував проти себе навіть ультраправих лідерів у Європі та зумів об'єднати проти себе фрагментований політичний спектр Франції.
"Поступово, а потім раптово минулого тижня трансатлантичний альянс, здавалося, зазнав найгіршої кризи за своє існування. За обідніми столами по цей бік океану люди ведуть сюрреалістичні розмови про те, до якої форми фашизму скочується Америка, і задаються питанням, чи може Європа, яка вже пройшла цей шлях, бути імунною до цієї зарази", — пише автор.
Під час виступу у Давосі американського міністра торгівлі Говарда Лютніка з зали вийшла навіть спокійна президентка Європейського центрального банку Крістін Лагард. Після стількох сигналів протягом останнього десятиліття європейці нарешті почали відповідати, продовжує Кауфманн. Доброзичливий гегемон тепер хуліган, але Європа може змусити його відступити. Канадському премʼєру Марку Карні довелося нагадувати Європі слова чеського президента Вацлава Гавела про "силу безсилих".
"Європа не безсила, але вона занадто довго була неприхильною до влади та самовдоволеною. Зараз час знизити ризики, бути сміливими та знайти нових друзів", — резюмує колумніст.
Раніше міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус закликав Трампа вибачитися за висловлювання про союзників Америки в Афганістані.
