У Європейському Союзі 12 червня офіційно набув чинності новий Пакт про міграцію та притулок (PEMA) — найбільша реформа міграційної системи блоку з часів кризи 2015 року. Водночас запуск нових правил супроводжується суперечками між державами-членами та проблемами з їхньою практичною реалізацією, повідомляє El Confidencial.
Нове законодавство впроваджує прискорені процедури скринінгу мігрантів на кордонах тривалістю до 12 тижнів та механізм обов'язкової солідарності. Країни блоку мають або приймати шукачів притулку за квотами, або сплачувати фінансову компенсацію у розмірі близько 20 тис. євро за кожну людину.
Одним із перших критиків окремих положень реформи стала Іспанія. Уряд Педро Санчеса підтримав фінансові механізми допомоги країнам першої лінії прийому мігрантів, проте виступив проти створення так званих центрів повернення за межами ЄС. У Мадриді вважають, що така практика може суперечити європейським стандартам захисту прав людини.
Водночас Польща отримала тимчасове звільнення від участі у механізмі обов'язкового перерозподілу мігрантів. У Брюсселі врахували навантаження, пов'язане з прийомом українських біженців після початку повномасштабної війни, а також ситуацію на польсько-білоруському кордоні. Варшава заявила, що не планує виконувати частину інфраструктурних вимог пакту, які вважає зайвими.
Запуск пакту відбувається на тлі посилення антиміграційних настроїв у Європі. У низці країн ЄС праві політичні сили виступають за жорсткіший контроль кордонів і скорочення нелегальної міграції, тоді як уряди держав зовнішнього кордону попереджають про брак ресурсів для швидкого впровадження нових процедур.
Дискусії навколо міграційної політики останніми місяцями лише загострилися. У ЄС одночасно обговорюють майбутній статус понад 4 млн українців під тимчасовим захистом та можливі зміни до правил надання притулку новим заявникам. На цьому тлі новий пакт має стати основою спільної міграційної політики блоку, хоча суперечки щодо його реалізації не припинилися навіть після набуття ним чинності.
