Політична нестабільність, схоже, перетворюється на візитну картку Європейського Союзу, а його найбільші країни борються з внутрішнім безладом. Вотум недовіри лівоцентристському уряду Олафа Шольца свідчить про глибші приховані проблеми в Німеччині.
Наближення вакууму влади може занурити Німеччину в той самий політичний застій, що вже зачепив Францію, створюючи лідерську порожнечу, яку ЄС не може собі дозволити.
Напередодні 2025 року перспективи для двох центральних держав Європи виглядають похмуро: як Німеччина, так і Франція наближаються до нового року без дієздатних урядів, затверджених бюджетів чи чітких політичних стратегій, натомість публічний дискурс формується під впливом екстремістської риторики, яка дедалі більше загрожує їхнім інституціям, зазначає Імран Халід, автор думок у газеті The Hill.
Автор вважає, що спільна нестабільність у Франції та Німеччині загрожує звести нанівець здатність ЄС до дій. Він досягає критичного моменту, оскільки виклики — як зсередини, так і ззовні європейських кордонів — продовжують зростати.
У Берліні Шольц намагається врятувати свій авторитет після трьох років суперечливого лідерства в непростій коаліції. Лідер консервативної опозиції Фрідріх Мерц уважно спостерігає за цим збоку. Але навіть з Мерцом на чолі Німеччина зіткнеться з тими ж проблемами — високі ціни на енергоносії, промисловий тиск з боку Китаю і нестабільний світовий порядок, пише автор.
Натомість у Франції президентство Макрона перебуває в облозі. Невблаганні крайні праві та обурені крайні ліві виявляють мало інтересу до практичного управління, зосереджуючись на демонтажі і без того крихкого порядку денного Макрона. Крім того, пенсійна реформа залишається невирішеною.
"Якщо Берлін і Париж не зможуть відновити стабільність і віру у своє керівництво найближчим часом, наслідки можуть бути руйнівними — не лише для ЄС, але й для ширшого демократичного ідеалу, який Європа вже давно відстоює", — вважає Халід.
Нагадаємо, що позачергові федеральні вибори у Німеччині відбудуться 23 лютого. Німецькі соціал-демократи, зелені та консерватори досягли компромісу щодо термінів.