Дзвонити Путіну чи ні: у Брюсселі немає спільної позиції

Ідея відновлення контактів із Кремлем у межах мирних переговорів щодо завершення війни в Україні розколола країни Європейського Союзу: одні закликають призначити спеціального посланця, інші наполягають, що Росія спершу має піти на поступки, пише Euronews.

Чи має Європейський Союз зателефонувати Владіміру Путіну? Відповідь залежить від того, кого ви запитаєте.

Пропозиція знову залучити Кремль до дипломатичного діалогу в межах зусиль із припинення війни в Україні різко розділила 27 держав-членів ЄС: частина виступає «за», частина — категорично «проти», а більшість поки що перебуває осторонь, намагаючись зрозуміти загальний настрій.

Хоча сама дискусія не є новою, нового імпульсу вона набула після того, як минулого місяця і президент Франції Емманюель Макрон, і прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні публічно підтримали ідею відновлення контактів.

Обидва лідери, які раніше не раз конфліктували між собою, зійшлися на думці, що як найбільший донор України Європейський Союз має отримати постійне місце за столом переговорів, щоб формувати майбутню архітектуру безпеки континенту без залежності від Білого дому, який нині є головним посередником у контактах із Кремлем.

Гарантії безпеки, які розробляють європейці та американці на період після війни, зокрема юридично зобов’язувальні гарантії допомоги Києву у разі нового нападу, роблять аргументи на користь відновлення діалогу ще переконливішими.

«Я вважаю, що настав час Європі також говорити з Росією», — заявила Джорджа Мелоні журналістам за кілька днів після участі в зустрічі “Коаліції охочих” у Парижі. — «Якщо Європа вирішить брати участь у цьому етапі переговорів, розмовляючи лише з однією зі сторін, я побоююся, що її позитивний внесок у підсумку буде обмеженим».

Відтоді дискусія щодо можливого контакту ЄС із Кремлем лише загострилася. Все гучніше лунають заклики призначити спеціального посланця, який представляв би всі держави-члени і запобіг би ситуації, коли «надто багато голосів говорять одночасно», як висловилася Мелоні.

Австрія, Чехія та Люксембург уже висловили підтримку такій ідеї.

«Коли обговорюється безпека Європи, Європи немає за столом», — заявила міністерка закордонних справ Австрії Беате Майнль-Райзінґер. — «Європа найсильніша тоді, коли говорить одним голосом. Нам потрібна єдина європейська лінія, а не 27 національних треків».

Але з цим погоджуються не всі.

Німеччина, Естонія, Литва та Кіпр виступили з рішучою опозицією, вказуючи на максималістські вимоги Владіміра Путіна та на триваючі російські обстріли української енергетичної інфраструктури і цивільних об’єктів у період виснажливих морозів як доказ того, що Москва не готова до жодних поступок.

«Наразі ми не бачимо потреби відкривати додаткові канали комунікації», — заявив минулого місяця канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.

«Москва має бути готова завершити війну. Якщо вона цього не зробить, ціна, яку Росія платитиме за цю війну, зокрема економічна, зростатиме тиждень за тижнем», — додав він.

Прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон визнав, що Європа «в певний момент» відновить дипломатичні канали, однак наголосив: таке рішення має ґрунтуватися на реальній готовності Росії до «серйозного процесу» завершення війни.

«Те, як закінчиться ця війна, багато скаже про можливості будь-яких довгострокових відносин», — сказав він в інтерв’ю шведській газеті Expressen.

«Ми не можемо говорити за інших. Звісно, можуть бути країни, готові відновлювати торгівлю чи інші зв’язки з Росією, але наша базова позиція — скепсис, доки не буде доведено протилежне. І це, на мою думку, цілком природно».

Гострі розбіжності не залишилися непоміченими в Брюсселі. Інституції ЄС уважно стежать за потоком публічних заяв і діють обережно, щоб не ставати на чийсь бік до того, як країни спробують знайти спільну позицію.

Додаткову плутанину створює те, що прихильники відновлення контактів не мають єдиного бачення, яким саме має бути це «повернення до діалогу».

Минулого тижня Емманюель Макрон направив свого головного дипломатичного радника Емманюеля Бонна до Москви. Про цю поїздку, здійснену непублічно, французька преса повідомила вже постфактум. Її метою була підготовка телефонної розмови між Макроном і Путіним, які востаннє спілкувалися у липні 2025 року.

Ця ініціатива зазнала провалу. Бонн, за повідомленнями, повернувся без результатів, а Міністерство закордонних справ Росії назвало поїздку «різновидом жалюгідної дипломатії».

Згодом Макрон заявив, що відновлення діалогу має відбуватися без «надмірної кількості посередників» і «з чітким мандатом».

«Я хочу обговорити це з європейськими партнерами й вибудувати добре організований європейський підхід», — сказав Макрон в інтерв’ю кільком європейським виданням. — «Подобається нам Росія чи ні, вона залишиться і завтра».

Якщо Франція бачить відновлення діалогу як прямі контакти між главами держав, то інші країни-члени мають інше уявлення.

На думку прем’єр-міністерки Латвії Евіки Сіліні спеціальний посланець ЄС мав би брати участь у тристоронніх переговорах за посередництва США між Росією та Україною, а не вести окремий діалог із Москвою. При цьому економічні санкції мають залишатися чинними.

«Ми маємо бути за столом переговорів, адже самі українці вже почали вести переговори. То чому європейці не повинні цього робити?» — сказала Сіліня в коментарі Euronews.

Водночас висока представниця ЄС Кая Каллас запропонувала спочатку чітко визначити політичні цілі, яких має досягти будь-який посланець чи телефонний контакт, перш ніж робити подальші кроки. Вона також поставила під сумнів доцільність нинішніх ініціатив з огляду на схильність Росії вимагати «абсолютного максимуму».

«Зараз питання не в тому, хто саме це робитиме, а в тому — як і чого ми хочемо досягти», — сказала Кая Каллас. — «Якщо росіяни вважають, що отримують свої максимальні цілі від американців, то навіщо їм говорити з європейцями?»

Неофіційно посадовці та дипломати ЄС визнають, що дискусія стала серйозною, однак попереджають: вона все ще перебуває на абстрактному рівні, без чіткої структури та напрямку. Глибокий розкол між столицями суттєво ускладнює внутрішні обговорення.

Наразі немає жодних ознак того, коли це чутливе питання може бути винесене на повноцінне обговорення усіма 27 лідерами. Наступний формальний саміт ЄС запланований на 19 березня.

Тим часом у кулуарах уже обережно називають можливих кандидатів на посаду спеціального посланця: серед них — президент Фінляндії Александр Стубб та колишня єврокомісарка з питань конкуренції Маргрете Вестагер.

Ще одне північне ім’я, яке з’являється в обговореннях, — Саулі Нііністьо, колишній президент Фінляндії та автор звіту ЄС щодо цивільної та військової готовності. Нііністьо володіє російською мовою і неодноразово зустрічався з Путіним під час свого президентства.

Для частини політиків відновлення контактів уже виглядає неминучим. Кадри тристоронніх переговорів США, України та Росії в Абу-Дабі без участі європейців лише підкреслили масштаби ставок. Кредит у 90 мільярдів євро, погоджений лідерами ЄС для підтримки Києва і пов’язаний із випуском спільного боргу, також розглядають як аргумент на користь активнішої дипломатії.

Інші ж закликають до обережності, побоюючись, що поспішне зближення може відбутися за спиною України та зруйнувати єдиний європейський фронт, вибудуваний за останні чотири роки, який Угорщина та Словаччина вже не раз підривали, поглиблюючи контакти з Москвою.

«Ми підтримуємо будь-які дипломатичні зусилля, спрямовані на досягнення справедливого і тривалого миру в Україні, заснованого на міжнародному праві та Статуті ООН», — заявили в Міністерстві закордонних справ Словенії.

«З боку ЄС політичний діалог із Росією має вестися на основі єдиної позиції Євросоюзу, узгодженої всіма 27 державами-членами».