Путін запропонував Казахстану рекордну знижку на газ лише для того, щоб побудувати трубопровід до Китаю. Як пише видання The Moscow Times, обіцяна сидка "в рази" перевищує навіть знижку Білорусі, яку Путін фактично зробив військовим плацдармом РФ.
"З європейськими цінами різниця буде "в рази"", - наголосив Путін, коментуючи переговори з "Газпромом", у яких брали участь топ-менеджери казахстанської газової корпорації QazaqGaz.
Це підтверджує й казахстанська сторона. Однак уточнює обставини, які навряд чи мають сподобатися союзнику Путіна по війні в Україні - Білорусі. У середу, 19 квітня, міністр енергетики Казахстану Алмасадам Саткалієв заявив, що газ, який Росія готова постачати для забезпечення півночі та сходу Казахстану, коштуватиме "набагато" дешевше, ніж для Білорусі.
Зазначається, що Росія готова продавати Казахстану газ із рекордною знижкою серед усіх клієнтів "Газпрому", щоб схилити президента Касима Жомарта-Токаєва на участь у проєкті нового трубопроводу до Китаю.
Китайський ринок відчайдушно потрібен "Газпрому", який минулого року втратив половину експорту, відключивши від постачань країни ЄС і скоротивши прокачування колись найбільшим клієнтам до мінімуму з кінця 1980-х.
Білорусь отримує російський газ $128,5 за тисячу кубометрів — і це найнижча експортна ціна у світі.
Вартість поставок до Китаю трубопроводом "Сила Сибіру", що офіційно не розкривається, становить $290 за тисячу кубів, згідно з оцінкою BCS Global Markets.
Нагадаємо, що тактика "підкупу" окремих країн за допомогою демпінгових цін на газ є давньою стратегією Росії. Так, наприклад, Угорщина, яка є одним з основних лобістів РФ у Європі, має корупційний газовий контракт з Росією, згідно з яким ціна на газ у рази нижча, ніж для інших європейських країн.
Напередодні вторгнення Росії в Україну, Білорусі було обіцяно ціну на газ "дешевше ніж у Сербії".
У період, коли Німеччина активно лобіювала введення в дію газопроводу "Північний потік-2", виявилося, що Газпром продає газ Німеччині втричі дешевше за європейські країни.
Проте, дешевий газ із Росії має дуже дорогу ціну.
Так, після провалу проекту "Північний потік-2" з'ясувалося, що при Меркелі німецькі НПЗ виявилися фактично "окупованими" російським бізнесом , що додатково відрізало шлях цієї країни до прийняття незалежних рішень в енергетичній сфері.
Ну, а "дешевий газ" Білорусі, обіцяний напередодні війни, фактично коштував цій країні дефолтного рейтингу внаслідок міжнародних санкцій, під якими Білорусь опинилася разом із Росією.