Підтримати
Перша половина другої воєнної зими минула набагато краще, ніж очікувалося. Накопичені на зиму дизель-генератори здебільшого простоюють, але продавати їх точно не варто. Нинішні морози — не останні. А зима в енергетиці взагалі-то триває до середини квітня.
Обстріли енергосистеми є, але відчутно слабші за торішні, а підготовка до усунення їх наслідків — очевидно сильніша. Все-таки досвід минулої зими дався взнаки. У результаті (й на щастя) масових відключень споживачів від енергопостачання вдається уникати. Дається це нелегко, але енергетики стараються.
Система сильно постраждала торік. Теплові електростанції побиті ракетними ударами, — немає жодної великої ТЕС, куди не прилетіло, причому кілька разів поспіль. Дісталося й гідроелектростанціям. А торішня війна з трансформаторами «Укренерго», що вибила з ладу близько половини обладнання, взагалі не має прецедентів із часів Другої світової. До того ж якщо бомби не літають біля вашого будинку, це не означає, що вони ніде не літають, а енергосистема одна, для неї не має значення, в якому саме місці виник дефіцит.
Курахівську ТЕС під Донецьком, наприклад, нещодавно обстріляли вдванадцяте за два місяці. В мережі є відео, як на станції рвуться снаряди, та вона й далі працює двома блоками. Напевно, багатьох вразили й наслідки влучення дрона у вітроагрегат.
Безумовно, торішні обстріли та ушкодження теж безслідно не минулися. Аварійність відновленого обладнання висока (люди традиційно виявилися міцнішими). А в цьому сезоні, щоб уникнути дефіциту, в роботу вводили навіть раніше законсервовані (читай — майже списані) блоки ТЕС.
Утім, струму споживачам більш-менш вистачає, хоча періодично дефіцит доводиться покривати не тільки імпортом, а й аварійною допомогою.
Гарантувати ж відсутність нових хвиль ударів не може ніхто, радше навпаки — вони рано чи пізно будуть… Обіцяти, що ППО зіб’є все та всіх, теж неможливо... Вона й так практично творить дива. Але казок не буває. Особливо коли із зовнішньою підтримкою — очевидні перебої.
Основне навантаження в енергосистемі, як і раніше, несуть атомні станції — їх частка у виробленні електроенергії коливається від 55 до 60%. Працюють усі дев’ять блоків, розташовані на неокупованій території. Режим гранично напружений, і пізніше такий графік створить проблеми, але нині головне — пройти зиму.
Однак спроможність АЕС гасити пікові навантаження дуже обмежена, тому їх покривають гідростанції й ТЕС. Із водою для гідроенергетики цього року більш-менш нормально, але на всі потреби її вироблення, звісно, бракує. Отже, «зелений перехід» — переходом, а маневрувати доводиться тепловими станціями на вугіллі та газі.
Нині на складах ТЕС залишилося менш як 750 тисяч тонн вугілля. Цього запасу до кінця зими мало — держшахти традиційно завалюють і без того скромні плани з видобутку. Втішає, що ціни на імпортне вугілля зараз упали, але питання логістики не знято — везти вугілля складно, довго й дорого.
Епіцентр проблем із вугіллям — державне «Центренерго». Змїївська ТЕС на Харківщині — в зоні обстрілу навіть зенітними ракетами, й туди ж найдовше везти вугілля від кордону. Звісно, обидва факти не мали стати для «Центренерго» новиною цієї зими, але стали…
Зрештою, як завжди, надії покладають на газ. У згаданому «Центренерго» на ньому збиралися працювати до чотирьох блоків із шести. А можуть і всі шість — вони однаково за цей газ платити не планують.
Нині в ПСГ — близько 11,7 млрд кубометрів газу. Це навіть трохи більше за торішній запас. У морози нагору підіймають близько 100–120 млн кубів щодня, під час потепління — 60–70 млн. Але є нюанс… Далеко не весь він належить «Нафтогазу України».
Близько 1,3 млрд кубів — це газ нерезидентів, які просто зберігають його в наших ПСГ і поступово вивозять до себе. На початку сезону такого газу було близько 2,5 млрд кубометрів, тобто половину вже вивезли. Особливо розраховувати на нього не варто, хоча за нагальної потреби можна спробувати щось викупити. В Європі нині газ подешевшав, і ціни на європейських біржах коливаються в районі 360 баксів. Це не такий уже й гігантський розрив із нашими.
А ще близько 2 млрд кубометрів — це газ приватних компаній (включно з «Укрнафтобурінням»), який на потреби населення й компобуту раніше не залучався. Споживання ж промисловості після повномасштабного вторгнення значно впало, частина газу втратила споживачів і «зависає» в підземках. «Світлі ідеї» вилучити його за «соціальними цінами», які періодично виникають, — вірний спосіб створити дуже поганий прецедент і надовго підірвати перспективи газовидобутку в країні.
Сам НАК це розуміє і газ викуповує за цінами Української енергетичної біржі, але зазвичай у дуже скромних обсягах.
Загалом кінець опалювального сезону, крім усього іншого, традиційно сильно залежатиме від погоди. Поки що вона була помітно теплішою за норму. Теплу зиму ми пройдемо нормально, середню — з проблемами… Ймовірність суворої — дедалі менша. Однак і її із запасами, що залишилися, пройдемо, просто буде важче.
До речі, нещодавно нам анонсували надходження п’яти газових турбін для вироблення електроенергії. Раніше в межах цього проєкту анонсували 47 мегаватт… Річ корисна, і не хотілося б, аби з нею повторилася торішня історія, коли скромну, на 1 МВт, турбінку спочатку екстрено, з промовами та помпою, привезли літаком, а потім місяцями перебирали варіанти, кому б увіпхнути її на баланс. Із тим самим успіхом її могли б везти вітрильниками та верблюдами — на термінах уведення в експлуатацію це ніяк не позначилося б.
Узагалі треба починати думати, що буде далі. Те, як нині ламаються теплові блоки, означає, що до наступної зими їм буде потрібен ремонт, інакше просто не витягнуть. Ремонт — це чималі гроші, які потрібно десь брати. Час подумати й про графік виведення АЕС на перезавантаження. Вирішити питання з організацією імпорту електроенергії, а коли є можливість, то й експорту.
А ще розбиратися з тим, аби будівництво укриттів для трансформаторів не перетворилося остаточно на суцільний розпил виділених коштів (а тенденція до цього є). Десятки мільярдів гривень вартості цієї програми для багатьох — просто ресурс для відкатів потрібним людям на постачанні бетону, арматури тощо. Строки ж уведення самих укриттів благополучно зірвали, ой, вибачте, «зсунули» вправо. Хто винен? А ніхто.
Є питання і щодо децентралізації енергетики. Нині теплова енергетика тримається на 26–28 теплових блоках, які працюють. Виведення з ладу кожного — проблема. Для маневреності потрібні сотні дрібніших. На щастя, технології вже є. На місцях уже закуповують невеликі блоки, як газові, так і на місцевій сировині. Це відбуватиметься нешвидко, але ці проєкти потрібно стимулювати, не перетворивши на нескінченну балаканину.
І коли вже нас оминають наразі масовані обстріли енергосистеми, та й із погодою щастить, вивільненим часом варто розпорядитися з користю, підготувавшись до майбутніх можливих авралів. Проблем у нас насправді — з головою й вище попри те, що весна дедалі ближче.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google