Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї зустрівся в Пекіні зі своїм іранським колегою Аббасом Арагчі. Візит Арагчі відбувається на тлі переговорів між Тегераном і Вашингтоном щодо відкриття Ормузької протоки, а також за кілька днів до того, як американський президент Дональд Трамп, як очікується, обговорить війну США проти Ірану на саміті з китайським лідером Сі Цзіньпіном, повідомляє FT.
Китайські ЗМІ, не надаючи подробиць, написали в середу, 6 травня, що Арагчі та Ван провели зустріч. Міністр закордонних справ Ірану прибув до Пекіна “на запрошення китайського уряду”.
Китай дотримується стриманої позиції на тлі війни США з Іраном, підтримуючи зусилля Пакистану з посередництва. Водночас Пекін допомагає Тегерану постачанням товарів подвійного призначення.
Державний секретар США Марко Рубіо закликав Пекін скористатися візитом Арагчі до Китаю, щоб переконати Тегеран послабити контроль над Ормузькою протокою.
Аналітики припускають, що Сі може спробувати використати вплив Китаю на Іран як важіль у переговорах із Трампом.
Війна на Близькому Сході дає Китаю можливість виступити в ролі миротворця та продемонструвати свій вплив за межами Північно-Східної Азії. На думку аналітиків, Пекін міг би використати свій економічний вплив на Тегеран, щоб переконати іранський режим відкрити Ормузьку протоку. Китай є ключовим покупцем іранської нафти.
Розблокування протоки допомогло б постачальникам енергоносіїв у Перській затоці, таким як Об'єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія, а також полегшило б становище країн Південно-Східної Азії.
За словами професора Каліфорнійського університету в Сан-Дієго Віктора Ши, окрім підтримки п’ятипунктного мирного плану з Пакистаном та засудження війни, Китай зробив мало для припинення конфлікту на Близькому Сході.
“Криза на Близькому Сході дійсно є чудовою нагодою для Китаю надати світові суспільне благо”, — додав Ши.
Китай не хоче, щоб його сприймали як країну, яка підтримує Іран, зазначає професор Джорджтаунського університету Денніс Вайлдер. На думку Вайлдера, для Пекіна значно важливішою є торгівля з країнами Ради співробітництва арабських держав Перської затоки, зокрема з ОАЕ, Катаром, Кувейтом, Оманом, Бахрейном та Саудівською Аравією, обсяг якої торік становив близько $300 млрд. Обсяг торгівлі Китаю з Іраном, за оцінками, становить від $10 млрд до $40 млрд.
Експерт з питань Китаю в Інституті Брукінгса Раян Хасс вважає, що Пекін стурбований глобальним енергетичним шоком та порушенням ланцюгів постачання, але не бажає втручатися.
“Збереження непевного спокою у відносинах зі Сполученими Штатами є найвищим стратегічним пріоритетом Китаю”, — заявив Хасс.
Попри те, що Пекін є важливим партнером Тегерана, відносини між Китаєм та Іраном є більш нерівномірними та менш стратегічними, ніж зазвичай вважається. Інвестиції Пекіна в Іран значно відстають від гучних угод, військові зв’язки обмежені, а ширша стратегія Китаю щодо Близького Сходу залежить від балансу відносин з регіональними суперниками Тегерана, писало Bloomberg, зазначаючи, що китайська підтримка Ірану обмежена.
