«ЗОЛОТІ КУРОЧКИ» РЕГІОНУ ПРО СПЕЦІАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Щойно в Україні реальністю стало існування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, навколо них відразу ж розгорнулися дискусії, головна думка яких зводилася до того, що була готова посперечатися зі споконвічним гамлетівським запитанням: «Бути чи не бути?» Визнаючи й беручи до уваги накопичений світовий досвід у цьому питанні, скептики, посилаючись на українську дійсність, казали, що зовсім не факт, що він (світовий досвід) може втілитися в якісну вітчизняну практику. Оптимісти-прихильники ВЕЗ звертали увагу на позитивний досвід роботи в створених зонах і територіях і на те, що не варто міряти їх усіх однією міркою. Оскільки поряд з не зовсім удалим утіленням задуманого в життя в окремих регіонах України мають місце зовсім протилежні приклади. Приміром, у тій же Донецькій області, де вже понад півтора року діє Закон України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області», відповідно до якого встановлено два види спеціальних режимів інвестування — для ВЕЗ і територій пріоритетного розвитку.

Відповідно до нього було створено дві спеціальні економічні зони терміном на 60 років, які не входять до складу територій пріоритетного розвитку. У Донецьку, з огляду на наявність наукового потенціалу, високу професійну підготовку кадрів, розвинену інфраструктуру, під зону відвели територію площею 446 га, вільну від промислових і соціальних об’єктів. Функціональне призначення ВЕЗ «Донецьк» — технопарк — припускає створення сучасних наукомістких підприємств з виробництва товарів на експорт і постачання на внутрішній ринок.

У Маріуполі створення ВЕЗ «Азов» було обумовлено найсприятливішими умовами для роз- міщення зовнішньоторговельної зони. Під неї виділено 315 га, які включають три територіально роз’єднані частини: судноремонтний завод, окремий порт і аеродром. У цій зоні здійснюватимуться операції з обслуговування транзитних вантажів, торгівля, виробництво товарів на експорт.

На обох зонах уже створено всі умови для ефективної роботи, що дозволяє інвесторам приступити до будівництва нових об’єктів. Що вони й роблять. У технопарку ЗАТ «Група Норд» освоює нове виробництво вартістю 37,8 млн. грн. (7 млн. дол. США), яке випускатиме 300 тисяч холодильників на рік. Усі вони йтимуть на експорт до Німеччини, про що свідчить підписаний на п’ять років контракт. За планом підприємство введуть у дію в травні 2001 року... У вересні ц.р. спільне підприємство «Відродження» розпочало будівництво м’ясопереробного заводу загальною вартістю 12,3 млн. грн. (2,2 млн. дол.), продукція якого експортуватиметься до Росії. Цю подію місцеві фахівці оцінюють як радісний факт, оскільки вона дозволяє дивитися в майбутнє сільського господарства області з оптимізмом.

Відносна затримка з розвитком ВЕЗ «Азов» пов’язана з тим, що для її нормальної роботи необхідно було обладнати пункт пропускання через кордон. Нині, коли вже побудовано всю необхідну інфраструктуру, у стадії реалізації — проекти спорудження трьох терміналів. Перший з них призначено для перевалки рідкого азоту, а будівництво другого передбачає перевалку олії. Нині Україна експортує значні обсяги соняшникової олії, імпортуючи у свою чергу олії, які застосовуються в кондитерській промисловості. Крім того, на одній з територій пріоритетного розвитку підприємство «Українські промислові ресурси» налагодило виробництво мила, у виробництві якого використовують кокосову й пальмову олію.

Отже, будівництво цього термінала дозволить вирішити два питання — забезпечення українських товаровиробників високоякісною сировиною та збільшення обсягів експортних операцій. Третій термінал використовуватиметься для перевалки нафтопродуктів. Група «Рос-Укр» будує компактний нафтопереробний завод, який працюватиме за американською технологією. У перспективі це дозволить розраховувати на те, що в Донецькій області з’явиться ще одне джерело надходження нафтопродуктів, альтернативне нинішнім.

До обох зон продовжують виявляти підвищений інтерес потенційні інвестори. У жовтні Донецьк відвідали представники китайської фірми «Хунду» з пропозицією організувати в технопарку складання мотоциклів. За попередніми розрахунками, згадане підприємство реально може запрацювати вже наступного року. Асортимент виготовлюваної продукції найрізноманітніший. Починаючи з моторолерів і закінчуючи «чоперами», які за зовнішнім виглядом дуже схожі на легендарні «Харлі Девідсон», але ціна їх привабливіша для українського покупця. Потужності нового заводу дозволять конкурувати з аналогічною продукцією на ринках країн СНД, Польщі та Туреччини. Продовжуються переговори з корпорацією «Проктер енд Гембл» з приводу спорудження заводу з виробництва побутової хімії. Корпорація робить свій вибір, враховуючи умови двох претендентів — Москви й Донецька. Якщо перевагу буде віддано українській стороні, це дозволить створити не одну тисячу нових робочих місць, а ще вдасться зберегти робочі місця на суміжних підприємствах.

Позитивним прикладом для «Проктер енд Гембл» може бути досвід компанії «Каргілл», яка побудувала в Донецьку завод з переробки насіння соняшнику за 40 млн. доларів.

Два роки компанія не могла одержати землю під його будівництво. Свого часу «порадники», з якими вона працювала, зупинили свій вибір на орній землі, і представники «Каргілла» впритул зіткнулися з українською ВР і зі ставленням депутатів до питання про приватну власність на землю. Після того, як законодавчо було закріплено умови роботи вільних економічних зон «Донецьк» і «Азов», а також територій пріоритетного розвитку, представникам компанії запропонували територію в районі Донецька, що належить міській раді. Протягом місяця ділянка землі пройшла всю необхідну процедуру оформлення, а за рік на ній вже стояв сучасний завод. Приклад виявився заразливим, і в область «зайшла» корпорація «Юнілевер», яка бере в «Каргілла» сировину. І є всі підстави сподіватися, що тенденція появи нових значних інвесторів буде довгостроковою. Тим більше, що принципи роботи з ними фахівців ради з питань ВЕЗ і спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області, до складу якого входять керівники обласних відділів і управлінь, міст і районів, на території яких запроваджено спецрежим інвестування, народні депутати України від Донецької області, а очолює губернатор Віктор Янукович, мають на увазі повну відкритість.

Це дає плоди не лише в ВЕЗ, а й на територіях пріоритетного розвитку. Такий статус терміном на тридцять років було надано 22 містам і п’яти сільськогосподарським районам, на частку яких припадає 40% території області і 36% сільськогосподарських угідь. У них виробляється 85% промислової продукції, забезпечується 93% зовнішньоторговельного обороту, мешкає 84% населення й, відповідно, найгострішою є проблема зайнятості.

Під час реалізації інвестиційних проектів уже створено 3 923 нових і збережено 5 487 робочих місць. Загалом же йдеться про створення 9 тис. нових і збереження 18 тис. уже наявних робочих місць. Це що стосується людського чинника. Водночас Донецький металургійний завод додатково виробив 168 тис. тонн сталі, концерн «АВК» — 47 тис. тонн кондитерських виробів, АТЗТ «Донбас» — 750 тис. шт. чоловічого одягу, фабрика меблів «Ерготехнології» — 26 тис. шт. корпусних меблів. На маріупольському металургійному комбінаті «Азовсталь» із введенням у дію кисневого блока собівартість металу знизилася на три-п’ять доларів залежно від сорту прокату. У рамках реалізації проектів на шахтах «Червоноармійська-Західна №1», «Комсомолець Донбасу» і ГХК «Краснолиманська» ведеться розробка нових вугільних лав і вже видобуто понад 6 млн. тонн вугілля. З 13 інвестпроектів концерну «Стірол» запрацювали вже п’ять: розпочато виробництво карбаміду, гранульованої аміачної селітри, таблетованих лікарських препаратів. Вартість додатково виробленої продукції становить 266 млн.грн.

Загалом за станом на сьогодні для реалізації в спеціальному режимі схвалено 106 інвестиційних проектів вартістю 3,9 млрд. грн. (706 млн. дол. США). З них 38 уже реалізовано. Щомісяця рада з питань спеціальних економічних зон і спеціального режиму інвестиційної діяльності розглядає від 6 до 10 інвестиційних проектів на загальну суму 80—90 млн. грн. Звісно, є й такі, що з якихось причин не «вистрілюють», хоча під час затвердження на раді давалися гарантії їхнього фінансування. Це — відсотків 30 від загального обсягу. Так, після кризи в Південно-Східній Азії з географічного лона Донецької області зникло багато російських, китайських і корейських фірм. Зараз розглядається питання про скасування ліцензії однієї з прибалтійських фірм, яка півроку жила за принципом «пацієнт скоріше мертвий, ніж живий» і, зрештою, просто розорилася...

Коли ж проаналізувати присутність у ВЕЗ і ТПР вітчизняного й іноземного капіталу, то співвідношення буде 50х50. Стосовно українських бізнес-структур, то працюють фірми не лише з самого регіону, а й з Києва, Дніпропетровська й т.д. Іноземні інвестиції, які торік у 5,3 разу перевищили середньорічні рівні надходжень за попередні роки, надходять з 23 країн світу. Серед них США, Великобританія, Голландія, Ізраїль, Німеччина, Греція та ін. Але в Донецькій облдержадміністрації не збираються зупинятися на досягнутому, і заступник губернатора Андрій Клюєв, котрий курирує ВЕЗ, говорить про те, що за планом, який лежить у нього на столі, в область необхідно залучати 1,5 млрд. грн. щорічно, але всі думають про те, як «дорости» до показника в 1 млрд. доларів.

Для досягнення наміченого проведено паспортизацію всіх міст на територіях пріоритетного розвитку, визначено вільні ділянки землі й виробничі площі, де можуть працювати потенційні інвестори.

На обласному рівні й на місцях створено структури управління інвестиційною діяльністю, підготовлено нормативно-правову базу, проводиться рекламно-інформаційна компанія з використанням ЗМІ й Internet, спрямована на пошук капіталу. З метою залучення інвесторів розширюються міжнародні та міжрегіональні зв’язки; область бере участь у міжнародних інвестиційних форумах, виставках і проводить свої аналогічні заходи. Підготовлено й випущено Каталог інвестиційних проектів і пропозицій підприємств Донеччини; видається спеціальний часопис «Донбасс-инвест»; підготовлено диск «Можливості інвестування в Україну. Донецька область». Є свій сайт і в Internet...

Не секрет, що ВЕЗ особливо вигідна тим, хто працює на імпортній сировині й 100% продукції відправляє на експорт. Для опонентів, котрі можуть висунути претензії з приводу того, що, мовляв, нічого не залишається українським споживачам, є гідна відповідь: в Україні вже давно зник дефіцит продукції. У наявності лише дефіцит нових робочих місць і гідної заробітної плати. До речі, середній рівень зарплати на підприємствах, які працюють за інвестпроектами, становить понад 500 грн. на місяць. Це майже удвічі більше, ніж у середньому по області. А проблеми завезення продукції ВЕЗ на територію України немає ніякої. Тільки заплати податки — й торгуй на здоров’я.

До речі, про податки. На територіях пріоритетного розвитку й у ВЕЗ податок з прибутку не сплачують три роки, другі три — 50% базової ставки, податок на дивіденди становить 10%, немає ввізного ПДВ на устаткування й мита та зборів на сировину. У цілому за останні два роки сума пільг, наданих суб’єктам ВЕЗ і ТПР за всіма обов’язковими платежами, дорівнювала 220 млн. грн., а додаткова сума їхніх платежів у бюджет — 147 млн. До кінця першого кварталу 2001 року сума одержуваних державою податків перевищить суми наданих пільг.

Поки ж сума пільг більша від суми платежів до бюджету, і це природно: на перших етапах реалізації проектів на підприємства завозиться імпортне устаткування, а випуску продукції ще немає. Водночас майже половина інвестиційних проектів, за якими передбачалося придбання устаткування в Україні, на перших етапах узагалі позбавлені будь-яких пільг, і лише з початком випуску продукції такі підприємства мають пільгу на податок з прибутку, яка значно менша від загальної суми платежів у бюджет.

При цьому варто враховувати, якби не було пільг, не було б і реконструкції підприємств. Почали оживати й будівельні організації, які завдяки ВЕЗ одержали підряди на проведення робіт, зарплату й почали сплачувати податки.

Отож пільги — це тимчасові поступки держави, які в перспективі окупляться багаторазово. Хотілося б, щоб усвідомлення цього остудило гарячі голови окремих державних чиновників. Тих, приміром, що у проект Податкового кодексу України внесли пропозицію, відповідно до якої режим територій пріоритетного розвитку й вільних економічних зон поширюватиметься тільки на ті інвестиційні проекти, що були захищені до прийняття Податкового кодексу. Лише підтримка Президента Леоніда Кучми, голови ДПА України Миколи Азарова й депутатів Верховної Ради дозволяє сподіватися на те, що інвестиції як приходили, так і приходитимуть у вільні економічні зони, що дасть змогу підняти економіку Донецької області. Не варто бігати з податковим «ножем» за «золотими курочками» регіону...