Замість легалізації — неконтрольована "ігорка"

"Чому обов'язково має бути політика, яка регулює гральну сферу? Перша причина в тому, що існує багато організованої злочинності, що пов'язана з азартними іграми історично. Тому потрібні механізми, що це викорінюють. Друга причина - це відмивання кримінальних грошей. Це найбільший ризик азартної гральної індустрії, якщо вона не регулюється. А де відбувається відмивання грошей, там іде спонсорування злочинної діяльності. Крім того, за неналежної організації контролю відбувається уникнення від оподаткування, починаються підтасовки ставок, шахрайство відносно гравців чи гральних закладів тощо", - наполягає в своєму виступі провідний експерт з грального та лотерейного бізнесу з Бельгії Філіпп Влеммінк, який разом із групою міжнародних експертів провів у Києві семінар на тему: "Регулювання ринку азартних ігор в Україні: вивчення міжнародного досвіду".

У всьому світі контроль і моніторинг гральної діяльності (обов'язково в реальному часі) - головне завдання держави, що дійсно дбає про громадян, та й про себе. У нас гроші від ліцензування, схоже, вже порахували і збираються відпустити гральну індустрію у вільне плавання, без системи моніторингу, аж на два з половиною роки. А там як вийде. Принаймні про це йдеться в законопроєкті "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" №2285-д. І цей документ уже пройшов перше читання…

Коня запрягли позаду воза

"Розробляючи цей закон, ви творите історію, тому я зараз тут. Адже закон має отримати міжнародне визнання й довіру, інакше намір може закінчитися або смішно, або трагічно. Безпечне управління інформацією - це здорова база розбудови даного закону. Люди думають про гроші в автоматах, але забувають про громади, про державу, про захист гравця від самого себе (його звичок і слабкостей), а потім доводиться витрачати мільярди на лікування. Буває й так, що раптом збільшується кількість самогубств гравців, або хтось з іншої країни відмиває брудні гроші через вашу гральну індустрію… Управління інформацією - ключовий елемент такого закону", - переконує експерт з онлайн-моніторингу грального ринку Ерл Холл, що мешкає й працює у Лас-Вегасі.

"Хай собі переконує", - напевне, думають автори законопроєкту №2285-д, мовляв, ми ж розумніші, знаємо, як гроші заробити, зайве не витрачаючись. Тож навіщо Україні зараз та вартісна система контролю й моніторингу за гральним ринком. Без неї поки що можна обійтися - років зо два, два з половиною. А поки грошей за ліцензії зберемо. Для держави ж краще.

І з'являється аж там - на висілках, що офіційно називають перехідними положеннями законопроєкту, пункт 3, в якому буквально сказано:

"Положення цього Закону про онлайн систему моніторингу набувають чинності з моменту введення системи онлайн моніторингу в експлуатацію відповідним рішенням Уповноваженого органу, але не пізніше, ніж через два роки з дати набрання чинності цим Законом. Після введення системи онлайн моніторингу в експлуатацію організатори азартних ігор зобов'язані підключити гральне обладнання до такої системи онлайн моніторингу протягом 6 (шести) місяців з дати введення системи онлайн моніторингу в експлуатацію. До спливу зазначеного строку санкції, встановлені цим Законом за не підключення до системи онлайн моніторингу, до організаторів азартних ігор не застосовуються. До моменту введення в дію системи онлайн моніторингу щорічна плата за ліцензію на гральний автомат, визначена частиною 9 статті 69 та частиною 11 статті 66 цього Закону, сплачується у подвійному розмірі".

Тобто ви нам гроші за ліцензії, бажано в подвійному розмірі, а ми вам волю - робіть, що хочете, з нашими громадянами, відбивайте витрачені гроші.

Стоп. А що буде, якщо й через два роки держава не буде спроможна створити належний онлайн-моніторинг? І про рішення якого уповноваженого органу йдеться? Того, що буде створений у двомісячний строк з дня набрання чинності цим законом. Зауважимо, що закон набуває чинності відразу після його прийняття.

Куди так поспішають законотворці? Для чого спотворюють логіку процесу легалізації, наражаючи країну та її громадян на серйозні ризики? Чому так мало обговорень і консультацій із міжнародними експертами? (Партизанські засідання в парламентському комітеті під модераторством гостей із-за "порєбріка" не враховуються.)

От що відповів експерт Філіпп Влеммінк на запитання про адекватність підходу, коли контроль впроваджується вже після видачі дозволів на ведення грального бізнесу: "Кілька місяців тому я вже порушував це питання в парламенті (Верховній Раді. - С.С.). І чітко сказав, що немає ніякого логічного сенсу спочатку роздавати ліцензії, а потім намагатися встановити систему контролю. Тому що це конфліктує з логікою будь-якого закону в світі. Наскільки мені відомо, законопроєкт пройшов перше читання. Але в парламенту все ще є час підправити все, що треба. Якщо цього не станеться, то, думаю, наслідком буде створення хаосу. Бо як це може бути, що два з половиною роки отримувач ліцензії що хоче, те й робить. Це велика проблема для країни та її репутації, в тому числі й для її співпраці з Європейським Союзом. Логічний порядок виглядає так: спочатку з'являється регулятор, він отримує всі інструменти для ефективного контролю, а потім видаються ліцензії операторам".

Закон, який можна не виконувати

Фактично ВР збирається нашвидкуруч випустити закон, який можна буде не виконувати, бо виконати його просто неможливо. От які, приміром, завдання стоять перед регулятором грального ринку, якого автори назвали Комісією з розвитку та регулювання азартних ігор: 1) контроль за операторами, що отримали ліцензії; 2) протидія нелегальним операторам, аж до закриття нелегальних гральних домів і притягнення порушників до відповідальності; 3) проведення превентивних дій, щоб не допустити протизаконної діяльності, тощо. Доречно було б не забути й про контроль за самим регулятором.

Та як усе це виконувати без сучасної (на основі блокчейну) системи онлайн-моніторингу та контролю? Хто платитиме всі податки в ситуації, коли відсутня онлайн-система тотального моніторингу за рухом коштів? Чесність з'являється там, де є прозорість. Без прозорості ми просто провокуємо операторів до махінацій із податками, до доступу до азарту малолітніх, до підтасовок, врешті-решт. А для відмивання брудних грошей узагалі створюємо Клондайк.

Цікаво, чи відомо авторам пункту про відтермінування запровадження системи моніторингу на два роки, що лише за одну хвилину "крешу" системи моніторингу "ігорки" через неї встигають відмити мільярди доларів?

Ми згодні на роки стати всесвітнім майданчиком із відмивання кримінальних грошей? Чомуавтори законопроєкту не замислювалися над тим, як таке позначиться на репутації України та її відносинах із цивілізованим світом?

"Ваш прем'єр якраз цього тижня спілкувався з президентом Єврокомісії про те, щоб підсилити відносини з ЄС? Але тоді слід відповідати європейським стандартам, зокрема в боротьбі з відмиванням грошей, - дивується експерт Філіпп Влеммінк. - Європейський суд з прав людини підтвердив, що приймати закон лише для монетизації держбюджету - це не ідея для закону. Справжня мета закону - створити правове середовище, в якому захищені гравці і в якому є відповідальність за шахрайство".

"Утром - деньги, днем - стулья"

Гроші наперед! Звісно, якщо хочеш стати оператором грального бізнесу. Про це йдеться в законопроєкті. Хоча згідно із світовими принципам грошам передують інші вимоги. Адже за механізмом формування психічних розладів і залежності азартні ігри прирівнюють до алкоголю й наркотиків. Тому закон щодо "ігорки" не може позиціонуватися як закон про бюджет, туризм та інвестиції. Передусім він має захищати людей від небезпечної соціальної проблеми - лудоманії, а також сприяти встановленню прозорих і рівних правил на ринку.

Проте в фокусі ліцензування - не просто гроші, а шалені гроші. Причому жодних логічних обґрунтувань багатомільйонні цифри не мають. Крім, звичайно, "ми так хочемо". Схоже, що цифри просто взяли зі стелі або, що значно гірше, бо тхне корупцією, домовилися з майбутніми операторами, які в такий спосіб не тільки гарантували собі вхід на український ринок, а ще й позбулися менш заможних українських конкурентів.

Світова ж практика розглядає вартість ліцензії як суму, необхідну лише для покриття адміністративних витрат регулятора ринку. А законним доходом держави традиційно залишаються податки. От що з цього приводу стверджує Філіпп Влеммінк: "Принцип такий: щоб отримати ліцензію, оператор має заплатити за неї суму, що покриває адміністративні витрати регулятора. Це документ, що підтверджує право проводити певні ігри. Ще існує податок на гральну діяльність - концесія. Це часто стосується ринку казино. Казино дійсно роблять внесок на розвиток туризму, муніципалітету. Часто виплачують його у вигляді щорічного або вступного внеску".

На запитання, чи вдасться ліцензіями наповнити держбюджет, експерт відповів так: "Забудьте про свої мрії щодо великих надходжень до бюджету, коли ви відкриваєте ринок. Реальність прозаїчніша. Будьте обережні, бо захмарне оподаткування здатне випхнути будь-яку галузь із країни. Ліцензування треба базувати не на захмарних мріях, а на фінансових реаліях".

Хтось має заплатити

Скільки ж доведеться грати і програвати українцям у гральних закладах, щоб держава отримала тільки від ліцензування буквально мільярди гривень? А ще ж передбачаються податки від операційної діяльності операторів, та й немалий їхній власний прибуток за організацію ігор. Приміром, лише одне казино в столичному готелі з 150–200 номерами повинне сплатити за п'ятирічну ліцензію понад пів мільярда гривень - 567 мільйонів. Стільки ж доведеться спрямувати до держбюджету лише за одну букмекерську офлайн-ліцензію. Причому кількість таких ліцензій не обмежена. Точніше, вона обмежується тільки кількістю готелів (тризіркові також підходять).

Однак і це ще не все, бо ліцензується додатково кожен гральний стіл і гральний автомат, за які стягується окрема плата.

Лотерейників також записали до організаторів азартних ігор, авторам байдуже до світової класифікації - потрібні гроші. За кожну з трьох передбачених лотерейних ліцензій плата становить майже 360 мільйонів гривень, тобто разом понад мільярд. І це тільки стартова ціна, адже законопроєктом передбачено продаж ліцензій на електронних аукціонах.

Додайте до цього армію з 40 тисяч гральних автоматів (тобто одна слот-машина в розрахунку на менш як тисячу чоловік, включаючи дітей і пенсіонерів), яку для початку (далі можна буде більше) дозволяють розмістити в Україні, щоб стригти овечок, і повну відсутність моніторингу за всім тим, що відбувається, і ви зрозумієте, з якою швидкістю відбиватимуть свої гроші організатори азартних ігор. Причому, судячи з того, що кажуть світові експерти, оператори з європейських чи інших цивілізованих країн, які цінують свою репутацію, до нас навряд чи прийдуть. Адже правові умови (зокрема відсутність моніторингу, короткий термін ліцензії) не відповідають загальноприйнятим світовим принципам і нормам.

Тому, найімовірніше, якщо все залишиться без суттєвих змін, нам слід чекати інвесторів з півночі. Якихось обмежень для цього в законопроєкті ми не знайшли, хоча в базовому законопроєкті №2285, який готував уряд, обмеження для компаній, асоційованих з РФ, таки були…

P.S. Дуже не хотілося б також, щоб Україна повторила долю на перший погляд благополучної Австралії, яка свого часу також легалізувала гральний бізнес, роздала ліцензії та… судячи з фільму "Нація ігроманів", потрапила в залежність від ліцензіатів. Місцевий уряд уже нічого з цим не може зробити, - йому не дозволили навіть скоригувати інтенсивність гри. За 12 мільярдів доларів бюджетних надходжень на рік гральну індустрію там захищають навіть чиновники, що тоді говорити про армію залежних гравців, які вже з 9-ї ранку чекають на відкриття залів із гральними автоматами. Показово, що найбільше коштів до держбюджету від "ігорки" надходить із найбідніших регіонів Австралії.