З миру по сотках — шахраям гектари

Дедалі більший хаос у неврегульованих земельних відносинах, тривала невизначеність щодо власності на сільгоспземлю не тільки призводять до рейдерства, порушення екологічних норм, а й завдають людям чимало прикрощів.

Чого лише варте розростання такого явища, яке в народі, а потім і в офіційних документах назвали "відумерлою спадщиною". Це коли або у виділених у приватну власність земель пайовиків після їхньої смерті немає спадкоємців, або ті відмовляються від права успадкування.

Обсяг такої "нічийної" сільгоспземлі, навіть попри далеко не повний облік, сягає десятків тисяч гектарів. Але далеко не від усіх цих величезних площ, які оперативно прибирають до рук спритні чиновники, спадкоємці справді відмовляються. Чималу частину земель, зведених у ступінь "відумерлої спадщини", просто відбирають. У різні способи. Найпростіший із них - замовчування. Тобто шахраюваті посадові особи, причетні до вирішення земельних питань, після смерті власників землі знаходять можливість не тільки особливо не перейматися пошуком спадкоємців, а й скористатися зручною нагодою і, так би мовити, за замовчуванням перетворити землю спадкоємців, які нічого про неї не знають, на "відумерлу спадщину". Після чого розпорядитися нею на власний розсуд. Прийоми такої трансформації власності - "було ваше - стало нашим" - у ряді місць відпрацьовані до дрібниць.

Якщо лазівки в законах і правилах дозволяють маніпулювати занесеними в різного роду реєстри земельними паями, то зовсім неконтрольовані землі під пасовищами, солончаками, лісосмугами, ставками, польовими шляхами цілком можуть виявитися абсолютно беззахисними перед організованими земельними браконьєрами. На основі зібраних із "усіх джерел" земель і створюються різного роду ТОВ.

Пропоную увазі читачів типовий приклад. Уродженка села Бердянське Мангушського району Донецької області Наталія Дубенко (дівоче прізвище Дегтяренко), поховавши своїх батьків, які пропрацювали в місцевій школі понад три десятки років, випадково від односельців дізналася, що її матері, як і іншим учителям Бердянської середньої школи, було виділено т.зв. соціальний земельний пай площею 1,99 гектара. При цьому вона допомогла матері внести належний грошовий внесок. Через чималий період часу, вже після смерті матері, вона вирішила з'ясувати, як завершилася справа з виділенням паю і що з цією землею сталося далі. Але навіть отримати інформацію про це виявилося складно. Спадкоємицю землі ніхто й не думав шукати. Навпаки, від неї намагалися приховати факти, які свідчили, що сільрада приймала рішення з такого питання. На запит із Бердянської сільради надійшла відповідь від 30.05.2018 р., що інформація про виділення земельних паїв під особисті селянські господарства для вчителів... і особисто Дегтяренко А.Я. "у сільраді відсутня". А, щоб остаточно позбавити надії спадкоємицю, далі йдеться, що "в журналі реєстрації заяв "заяви на приватизацію землі від А.Дігтяренко не зареєстровано". Але відповідь на запит ГУ Держгеокадарстру в Мангушському районі Донецької області дала цілком інші й досить чіткі відомості. Зокрема, що за А.Я. Дігтяренко "на основі рішень Бердянської сільської ради було зареєстровано і видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою" (серія Ш-ДН №006539... для ведення особистого селянського господарства)".

При цьому повідомляється, що в Бердянській сільраді має бути інформація щодо зазначеної земельної ділянки, "оскільки державний акт на право постійного користування нею видавався на основі рішення відповідної сільської ради". Проте в Бердянській сільраді для тих, хто шукає "сліди" земельних паїв своїх покійних родичів, немає ні документів, ні самих ділянок. Зате працює й незле почувається таке собі ТОВ "Титан". Історія створення і роботи цього дивного сільгосппідприємства, зібраного з розрізнених наділів для ведення особистих селянських господарств, на шкоду екології розораних схилів і балок, добре проглядається з інформаційного повідомлення прокуратури Донецької області від 6 вересня 2017 р. Там повідомляється про підозру "одному з голів сільради Мангушського району", який "самовільно зайняв земельні ділянки загальною площею понад 400 гектарів". Оскільки його у 2015 р. обрали головою сільради, на території якої розміщуються самовільно зайняті земельні ділянки, він звільнився з посади керівника сільгосппідприємства. Звільнився, але не випустив його з рук. Продовжуючи керувати через свою доньку, яка є співвласником підприємства. Насамкінець повідомляється, що при цьому державі завдано збитків на суму понад 650 тис. грн.

І, хоча прізвищ фігурантів у повідомленні прокуратури не зазначено, схожість із ситуацією в Бердянському ніхто з місцевих не вважає простим збігом. Дивує те, що після наведення таких резонансних фактів тут за весь рік змін сталося небагато. Хіба що конфлікт інтересів у діяльності голови Бердянської сільради набув, внаслідок безкарності, ще ширшого розмаху. Вийшов, так би мовити, із сільського на обласний рівень. Річ у тому, що представники місцевої громади давно хочуть у рамках децентралізації та створення об'єднаних територіальних громад приєднатися до Маріуполя. Уже й відповідне звернення написали. Але навіть обговорення цього питання гальмується головою сільради та рядом слухняних йому депутатів. Справді: навіщо І.Білозерцеву, який представляє одночасно голову місцевої влади й господаря-розпорядника землі та майна, втрачати перше і ставити під загрозу друге?

Відверто протистояти оброслому потрібними зв'язками І.Білозерцеву в Бердянському наважується мало хто, - надто велика влада в нього, та й підтримка РДА. Депутат сільради Г.Соколова-Василишина (яка особливо різко виступає проти свавілля, що коїться в селі, й відома своїми принциповими зверненнями до органів влади, котрі захищають сільську громаду) відчула це на собі. Щоб вона менше знала про зловживання, які кояться з землею та майном сільської громади, її вивели зі складу постійної земельної комісії ради. Причому процедуру відсторонення активістки та зменшення можливостей для її дій провели за її відсутності. Дійшло навіть до того, що у відповідь на принципову позицію депутата сільради були спроби ущемити інтереси її дитини, яка відвідує місцевий дитячий садок. Справедливість відновили тільки після рішення суду.

- Білозерцеву все сходить із рук: довільне оформлення документів сесії, що межує з їх підробкою, привласнення та роздача потрібним людям земель і будівель. Він не діяв би так напористо, якби не підтримка РДА та інертність інших інстанцій, - гірко констатує Г.Соколова-Василишина.

Тим часом спотворення земельних відносин стало негативно позначатися на соціально-культурному вигляді села. Виділення землі під забудову в селі, розміщеному неподалік великого міста, стає дедалі прибутковішою справою. Навколо чого теж виникають суперечності. Сільська громада давно виношувала задум перетворити територію біля навчального закладу на парк і назвати його ім'ям покійного Василя Костянтиновича Дегтяренка - фронтовика-орденоносця, незмінного впродовж багатьох років директора школи, який багато зробив для її будівництва та організації навчання. Звернення з пропозицією виділити знакове місце біля школи для облаштування парку підписали вчителі школи, більше чотирьох сотень жителів. Але в керівників сільради - свої пріоритети, що відрізняються від громадських. Тут вирішили територію в центрі села віддати індивідуальним забудовникам. Місцеві активісти вважають, що затівається підприємство з корупційною складовою ще більшою, ніж ТОВ "Титан", яке продовжує міцно тримати в руках зібрані землі.

А як справи в Наталії Дубенко, яка зайнялася пошуком спадщини у вигляді земельного паю своєї матері - А.Я.Дігтяренко? Вона сподівається, що громаді, всупереч усьому, вдасться відстояти свій задум - створити парк, зберігши пам'ять про її батька, родину педагогів Дегтяренків. Що ж стосується 1,99 га землі, які невідомо куди запропастилися, - то прикро їх втратити як спадщину і пам'ять про батьків, що гідно прожили життя, заслужили вдячність земляків.

Наталія Василівна, як і інші пайовики та їхні спадкоємці, сподівається, що, оскільки земельні зловживання в Бердянській сільській раді мають системний характер, виявити їх можна завдяки такому самому системному аудитові. Особливої уваги потребує вияснення ситуації, пов'язаної із включенням особистих селянських господарств (ОСГ) до складу "Титана" і "завислих" паїв у його складі. Рано чи пізно справедливість має восторжествувати.