Втрата 1 млрд дол. у торговельному балансі країни плюс збиток

Запуск українських хімічних підприємств знову опинився під загрозою. Чим це загрожує макроекономічному балансу держави, і хто представляє інтереси російського хімічного лобі в Україні…

Українські хімічні підприємства, які виробляють близько 80% азотних добрив у країні, опинилися під загрозою повторної зупинки. Дорогий проект з відродження національної хімічної галузі, що генерує річний оборот в 1 млрд дол., виявився штучно заблокованим. І від цього знову виграють російські хімпідприємства, для яких липень-вересень - традиційно пік поставок продукції в Україну.

Вітчизняна хімічна галузь перебувала в анабіозі протягом чотирьох місяців. Він почався із зупинки в березні трьох ключових гравців ("Рівнеазот", черкаський "Азот" і сєверодонецький "Азот", що входять у групу Ostchem) через припинення поставок газу й до моменту, коли Мінекономіки знайшло спосіб запустити заводи знову, спрямувавши на закупівлю енергоносіїв фінансування від ПАТ "Аграрний фонд". Вибір цієї структури як партнера був зумовлений її державним статусом, наявністю в неї бази сумлінних сільгоспвиробників, сформованої за кілька сезонів успішної роботи на агроринку, і головне - тим, що, на відміну від держбюджету, "Аграрний фонд" мав вільні (відносно) кошти у розмірі 1 млрд грн, залучені для розширення власної форвардної програми. "Від цих планів довелося тимчасово відмовитися, оскільки постало питання про більш глобальний і стратегічно важливий для аграрного ринку й економіки загалом проект - запуск хімічної галузі", - пояснює голова ПАТ "Аграрний фонд" Андрій Радченко. Натомість Аграрний фонд ставав отримувачем вироблених Ostchem міндобрив, які планувалося направити сільгоспвиробникам уже в період осінньої посівної.

У свою чергу для уряду в особі Мінекономіки запуск хімічних заводів через держпосередника за державні ж кошти (оскільки йдеться про кредит, наданий державним "Укргазбанком") дозволяє зберегти контроль над проектом і гарантувати цільову витрату коштів.

У середині червня "Аграрний фонд" направив 750 млн грн на закупівлю газу для хімпідприємств новоствореної компанії "Статус трейд". У такий спосіб вдалося виключити з ланцюжка отримувачів фінансування самі заводи, обтяжені багатомільйонними боргами. Усі три підприємства Ostchem були запущені в першій декаді липня: 16 червня почало працювати ВАТ "Азот" (Черкаси), 5 липня - ПАТ "Рівнеазот", 7 липня - ВАТ "Сєверодонецьке об'єднання "Азот".

Примітно, що найбільші українські покупці міндобрив - такі як "Райз" і "Ерідон", навіть попри заборгованість перед ними, що сформувалася у період простою заводів, висловили готовність купувати продукцію Ostchem, законтрактувавши великі партії ще на етапі переговорів про запуск. "Зараз найважливіше - відновити виробництво, щоб на внутрішній ринок почала надходити продукція, а з боргами будемо розбиратися потім, - говорить керівник компанії - одного з найбільших дистриб'юторів. - Ми воліємо мати справу з українським виробником".

За його словами, річ тут не в патріотизмі, а виключно в бізнес-логіці: практика свідчить, що залежність від російських партнерів надалі завжди обходиться дорожче.

Лобісти поіменно

Зважаючи на інформаційне затишшя, що супроводжувало всі етапи реалізації проекту з перезапуску заводів, представники російського хімпрому до останнього не вірили, що він буде реалізований. І лише після того, як виробництво почало набирати обертів, російська сторона почала масовану контратаку.

Мимоволі на руку росіянам зіграли перевіряльні антикорупційні органи. У зв'язку з тим, що отримувачем коштів для оплати газу була визначена нова компанія "Статус трейд", Державна служба фінансового моніторингу почала перевірку цієї транзакції, заморозивши рух коштів на рахунках. При цьому стандартний термін перевірки в 3 дні був збільшений до місяця, що на практиці загрожує повторним блокуванням виробництва. Наскільки нам відомо, у ситуацію втрутилося Мінекономіки, звернувшись офіційним листом до Держфінмоніторингу з проханням розібратися в ситуації й активізувати перевірку, усі дані для якої були надані у перший же день отримання запиту.

Протистояння посилюється наближенням "високого сезону" для російських хіміків - традиційно в серпні, закривши контракти на ринку РФ, вони перемикаються на експорт в Україну. І навіть за наявності вітчизняної альтернативи внутрішній ринок ризикує опинитися перенасиченим російськими добривами. У разі ж надходження на вітчизняний ринок міндобрив з РФ український товар буде реалізований за залишковим принципом, оскільки стане неконкурентоспроможним. Адже російські виробники отримують газ усього по 70-80 дол./тис. кубометрів, тому що поставки природного газу на внутрішній ринок РФ здійснюються за цінами на межі рентабельності або навіть нижче собівартості видобутку.Водночас для українських хімзаводів ця ціна перевищує 330 дол./тис. кубометрів. За питомої ваги енергоносія у виробництві азотних добрив на рівні 80% це формує різкий перекіс у ціні кінцевого продукту, що й сприяє російському демпінгу на ринку України.

А з огляду на те, що термін зберігання і, відповідно, реалізації добрив кінцевий і становить усього 180 днів, то нереалізований восени, весь вироблений у рамках перезапуску обсяг до весняної посівної втратить товарні якості. Таким чином замість відновлення одного із секторів економіки держава матиме чистий збиток у розмірі 1 млрд грн, витрачених на запуск заводів, плюс недоотриманий прибуток.

Обсяг поставок російських добрив неухильно зростає. З 2012-го по 2015 р. російський імпорт азотних добрив зріс на 70% у вазі й на 30% - у вартості. При цьому його ціна знизилася на 23,4%. А різниця між обсягом імпортних закупівель за шість місяців 2015 р. і, відповідно, 2016-го вже стала вищою до 1,5 разу при зниженні ціни лише за один рік на 21,8%. Тільки за перший кв. 2017 р. приріст поставок аміачної селітри становив 17%, а частка російського карбаміду в загальному імпорті цього продукту в Україну перевищила 94%.

Усього на російські азотні добрива нині припадає практично 80% імпорту. І для принципової зміни цієї ситуації самого лише введення загороджувального мита в 34% на імпорт добрив з РФ уже недостатньо. Та й сама цифра не викликає довіри в учасників ринку. Так, Спілка хіміків не втомлюється доводити, що економічно обґрунтований рівень мита, здатний відітнути приплив бодай легального російського продукту, - не менше 43%.

Але процес боротьби з російською експансією на вітчизняному ринку навряд чи буде легким - хоч як це дивно, союзником російських імпортерів азотних добрив виступають деякі аграрні асоціації в Україні.

У центр системи підтримки інтересів російських виробників міндобрив, що діє в Україні, можна поставити Михайла Соколова, заступника голови Всеукраїнської аграрної ради - постійного учасника експертних обговорень і одного з найактивніших спікерів з цієї теми не тільки в українських, але й у російських ЗМІ. Він є активним прибічником обнуління мит на імпорт російського товару, без чого запуск українського виробництва практично неможливий за наявного перекосу цін на газ. "Якщо запровадять нове мито й російський "Єврохім" піде з нашого ринку, то конкуренції не буде", - стверджує п. Соколов.

Фактично це означає, що на цей час він проти надання будь-якої підтримки підприємствам Ostchem, а отже, і проти запуску української індустрії з виробництва азотних добрив.

Також на організованому ним засіданні Міжфракційного депутатського об'єднання була запущена інформація про можливий штраф, накладений Антимонопольним комітетом у розмірі 10% від річного доходу групи Ostchem. Хоча на сьогодні немає жодних офіційних рішень АМКУ щодо порушення групою антимонопольного законодавства, це повідомлення ще більш ускладнило й без того важкий процес запуску підприємств. "Ми вважаємо, що поширення неправдивих заяв про плани застосування санкцій з боку АМКУ щодо підприємств Ostchem є частиною інформаційної кампанії, спрямованої, з одного боку, на лобіювання інтересів російських виробників мінеральних добрив, які прагнуть зупинити українські заводи, що почали працювати, і скасувати введені антидемпінгові мита, а з іншого - на руйнування репутації групи Ostchem як надійного вітчизняного постачальника мінеральних добрив", - йдеться в повідомленні Групи в соціальній мережі Facebook.

У Спілці хіміків оцінюють таку позицію як антиукраїнську: адже питання сьогодні не в тому, запускати чи не запускати українські заводи. Воно формулюється так: чи буде в Україні національна хімічна галузь - а чи ми приймаємо стратегічне рішення про використання імпортного продукту й закриваємо питання?

Нарешті, навіть якщо відмовитися від підтримки хімпідприємств і автоматично винести за дужки інтереси всієї галузі й 40 тис. зайнятих у ній (з суміжними галузями) працівників, рішення про орієнтацію на імпорт несе високі ризики на національному рівні. Адже хімпром - сателіт українського сільського господарства. А зростаюча роль АПК в економіці (12% ВВП і 30% валютної виручки) не дозволяє нехтувати суміжною галуззю, що забезпечує флагмана економіки ключовим ресурсом. Заморожування внутрішнього виробництва ставить аграрну галузь у пряму залежність від зовнішніх поставок, а з огляду на безальтернативність імпорту з країни-агресора, ці ризики набувають характеру фатальних.

Економічна диверсія

Окрім стратегічних наслідків колапсу української хімічної промисловості, які можуть проявитися в середньо- і довгостроковій перспективі, є й економічні, на які бюджет неминуче наразиться вже навесні наступного року.

Осіння посівна генерує відносно невисокий обсяг закупівель аграріями матеріальних ресурсів, зокрема добрив. За винятком категорії невеликих агровиробників, які можуть сформувати партії міндобрив на весь сезон через невеликий обсяг, обсяг закупівель розподіляється в пропорції 30/70 на користь весняної посівної на загальну суму 1 млрд дол. Цей обсяг, якщо буде акумульований усередині країни, окрім позитивного ефекту для ринку праці й економіки загалом, сприяв би втриманню торговельного балансу в позитивних для України межах.

У разі ж зупинки внутрішнього виробництва цей обсяг буде на 100% покритий російським продуктом - цілком легальним, а це - додаткові 1 млрд дол. імпорту, що збільшить мінус у торговельному балансі країни.