Команда «Формули-1» Red Bull встановила рекорд із піт-стопів — 1,82 секунди. А державний Одеський припортовий завод 23 липня 2020 року провів тендер на поставку 600 млн кубометрів природного газу на суму 2,5 млрд грн за 50 секунд. Такої ж розмірності — понад 1,5 млрд грн — буде й прибуток щасливого власника контракту, якщо на ринках газу та міндобрив збережеться нинішня кон’юнктура. Ці космічні цифри і є причиною нескінченної боротьби за ОПЗ, у якій зазвичай перемагає адмінресурс, а не інтереси найпотужнішого держпідприємства. І згаданий тендер — це лише надводна частина цієї проблеми, але вже за нової влади. Перші жертви — національна нафтова компанія Азербайджану Soсar і найбільший гравець паливного ринку ОККО. Цих потужних претендентів на перемогу менеджмент ОПЗ збив, заявивши про брак досвіду в реалізації добрив. Обурливо, але дивним чином нейтралізували навіть Ігоря Валерійовича Коломойського!

Зате у Фонду держмайна України як акціонера ОПЗ немає запитань до нинішнього давальця — компанії «Агро Газ Трейдинг» (АГТ) з однією машиною та одним офісом, яку ще рік тому мало хто знав (та й за минулий рік небагато змінилося). Сплетена за рік павутина фактично гарантує АГТ подальшу роботу на підприємстві. Ба більше, класична «прокладочка» будує плани на приватизацію флагмана хімічної галузі країни.

Про історію Одеського припортового можна знімати серіал. Вона наповнена корупційними скандалами, боротьбою олігархів і чиновників, мільярдними прибутками наближених і збитками в держпідприємства.

2012 року єдиним постачальником газу для ОПЗ стала Ostchem Дмитра Фірташа.

Після Майдану на заводі банкував «Народний фронт» і такий собі Мартиненко. Член правління НАК «Нафтогаз України» Сергій Перелома в цей період виявився фігурантом проваджень НАБУ, одне з яких стосувалося розкрадання на ОПЗ у розмірі 205 млн грн. Приблизно в цей же час завод згенерував заборгованість перед «Нафтогазом» у розмірі 2,2 млрд грн.

У грудні 2016-го через борги завод зупинився. У березні 2017-го давальницькі поставки газу на підприємство почала група «Енергетичні Ресурси України» (ЕРУ). На цьому етапі в ефірі з’являється нікому не відома компанія «Агро Газ Трейдинг», зареєстрована наприкінці 2016 року із класичним статутним капіталом 1000 грн. Контора оскандалилася відразу ж, назвавши себе ексклюзивним постачальником продукції ОПЗ, що згодом категорично спростувала ЕРУ.

У своєму розслідуванні «Українська правда» писала, що ключовою особою АТГ вважався Андрій Гмирін, людина із найближчого оточення Ігоря Білоуса під час його перебування головою податкової служби, а потім і Фонду держмайна (саме під час останньої каденції на ринок вийшла «Агро Газ Трейдинг»).

У липні 2017 року ЕРУ була змушена зупинити поставки, нічого не було чути весь цей час і від АГТ. Знову ця загадкова структура вигулькнула влітку 2019-го, коли після перемоги Володимира Зеленського в країні йшов перерозподіл потоків, кураторів, «смотрящих». У серпні 2019-го ОПЗ підписав з АГТ давальницький договір про переробку газу.

Приборкувачі Коломойського

20 січня 2020 року Фонд державного майна, який розпоряджається акціями ОПЗ, оголосив новий конкурс на пошук давальця. Заявки на участь подали компанії IBE Trade, Soсar, Maddox, «Південь Газ», «Агро Газ Трейдинг», Basis Trade AG, «Тих Пром Газ» і «Укрнафтобуріння».

5 березня в конкурсі перемогла компанія «Укрнафтобуріння» (УНБ), яка належить Ігорю Коломойському, Віталію Хомутиннику й Павлу Фуксу. (Злі язики також називають інтересантом у цьому бізнесі очільника МВС Арсена Авакова.)

За словами першого заступника директора ОПЗ Миколи Щурикова, компанія запропонувала найвигідніші умови: 77 дол. за переробку газу в тонну карбаміду та 39,5 дол. — у тонну аміаку. Але 10 березня наглядова рада ОПЗ скасувала результати конкурсу, назвавши пропозицію УНБ економічно необґрунтованою, а ціни заниженими. У наглядовій раді додали, що ця пропозиція від самого початку нерентабельна для добувної компанії, а сама участь у конкурсі — це не що інше, як спроба одержати важелі управління заводом, щоб повернути туди старі корупційні схеми.

УНБ у відповідь обвинуватила наглядову раду в корупції й пообіцяла звернутися до суду і правоохоронних органів. Минуло пів року, але про позови «Укрнафтобуріння» нічого не чути. Але ж Ігор Коломойський ішов до суду навіть у дріб’язкових випадках. В УНБ питання про позови залишили без відповіді. Цікаво, хто і як заспокоїв олігарха? Повернемося до пошуку відповіді на це запитання нижче. А поки що договір із «Агро Газ Трейдингом» подовжили.

Це був дуже вдалий період для постачальника: через теплу зиму й пандемію світові ціни на природний газ упали вдвічі, тоді як ціни на добрива — лише на 15–20% (таку статистику оголосив сам менеджмент АТГ).

«Сокар»? Давай, до побачення!

19 червня ОПЗ оголосив новий конкурс. Крім АТГ, заявки подали: швейцарський трейдер з азербайджанським коріннями Maddox SA, американський торговець добривами IBE Trade Corp., «Південь Газ». Несподіванок було три. Перша — відсутність «Укрнафтобуріння». Дві інші — «дочка» Socar «Торговий дім «Сокар Україна» і профільний оператор групи ОККО Віталія Антонова компанія «ОККО Контракт», що вперше заявилися на конкурс. І тут почалося найцікавіше.

17 липня тендерний комітет не допустив до участі двох новачків. Причиною вказали брак у компаній досвіду з реалізації добрив. (Також не допустили одеситів з «Південь Газу», які не внесли конкурсного забезпечення.)

ОККО висловила обурення рішенням менеджменту ОПЗ. Компанія поставляє добрива з 2017 року, побудувала три сховища на 13 тисяч тонн добрив, сформувала автопарк.

«Ми надали тендерному комітету повний реєстр із контрагентами з реалізації міндобрив, який складається з 788 договорів на загальний обсяг понад 160 тисяч тонн добрив. Ми готові надати й інші документи, але в нас їх ніхто не запитував, хоча така можливість передбачена в порядку проведення конкурсу», — повідомив топ-менеджер ОККО, який побажав не називати свого імені.

«Ми надали всі потрібні документи, що показують досвід групи Socar на глобальному ринку міндобрив. Однак тендерна комісія їх повністю ігнорувала, в результаті нашу заявку відхилили», — говорить співрозмовник в українському підрозділі «Сокара». Попри всі реквізити відправлених документів, у протоколі засідання тендерної комісії чітко написано, що документів компанія не надала.

На бік азербайджанців став і Госпсуд Одеської області, який за їхнім позовом заблокував конкурс.

Правда, для менеджменту ОПЗ це не привід: 23 липня за 50 секунд провели другий етап конкурсу та визначили трьох переможців — Maddox SA, IBE Trade Corp. і «Агро Газ Трейдинг», які запропонували однакові фінансові умови співробітництва.

Мільйонери з нізвідки

Тепер цій трійці треба буде пройти останній етап конкурсу — переговорний. Він відбудеться за зачиненими дверима індивідуально з кожним із претендентів. Така нині відкритість за версією ФДМУ.

Мається на увазі, що під час переговорів менеджмент ОПЗ домагатиметься додаткових поступок від претендентів. Хто більше дасть, той і переможе. Проблема лише в тому, що оперативно порівняти ці умови буде неможливо. Крім того, враховуючи неприкриту ангажованість менеджменту стосовно одного з претендентів, він завжди може підіграти своєму гравцеві.

«Ми наполягатимемо, щоб за підсумками переговорів було опубліковано протоколи переговорів. Ми не виключаємо, що переможець у результаті запропонує пофарбувати на заводі паркан або поміняти вікна в їдальні», — говорить керівник одного з нерезидентів, які вийшли до фіналу.

До речі, юрисдикція компаній — ще одна непогана зачіпка.

«Це вистава. Тепер менеджменту заводу достатньо сказати, що вони вибрали українського резидента «Агро Газ Трейдинг», а не двох «нерезів», мовляв, податки платить тут і загалом зручніше працювати. Це було ще однією причиною викинути ОККО і «Сокар», які висунули свої українські компанії», — вважає колишній топ-менеджер ОПЗ, котрий побажав не називати свого імені.

Тож ніхто не сумнівається, що все йде до перемоги «Агро Газ Трейдингу». Якщо конкурс закінчиться згідно з порядком, усе буде зовсім легітимно. Якщо його заблокують і скасують, то менеджмент подовжить із нею договір, як зробив це навесні після стусана Коломойському.

Що ж такого унікального є в АТГ? Досвід? Заснована 2016 року з мінімальним «статутником», нині, пише система Youcontrol, вона має на балансі один автомобіль і один офіс. Кажуть, трудяться в цій «компанії нової генерації» (так вони себе називають на своєму сайті й у соцмережах) аж десять чоловік (точної інформації на момент публікації не було). Для довідки: в «Сокара» серед родовищ, НПЗ, заправних комплексів є в Сумгаїті свій з нуля побудований хімічний завод із випуску того ж карбаміду.

В ОККО за спиною стоять ЄБРР, ЧБРР, Світовий банк, IFC, прямі контракти з найбільшими виробниками нафтопродуктів Європи й СНД.

А які контракти є в АТГ? У це складно повірити, але оператор найбільшого хімічного підприємства України навіть не має прямих поставок природного газу за імпортом. База імпортерів газу такого імені не знає.

«Донедавна в них навіть не було спеціального софту з європейськими газовими котируваннями. Не було поняття, як закупається газ по імпорту, як резервуються потужності», — згадує один з учасників ринку газу.

Газ АТГ скуповує на внутрішньому ринку в прямих імпортерів, при цьому, говорять трейдери, найчастіше з переплатою за відстрочку платежу — не вистачає обігових коштів.

Може, АТГ уміє спритно продавати на експорт?

«Давальцю ОПЗ зовсім не потрібен досвід продажу на експорт, на підприємстві найпотужніший комерційний департамент, цих фахівців знають по всьому світу», — говорить колишній співробітник заводу, стверджуючи, що спочатку експортні продажі давальницької продукції вів комерційний департамент заводу за невелику комісію.

Заводчани говорять, що згаданий вище пункт про наявність досвіду реалізації міндобрив було внесено винятково з метою технічної дискримінації учасників, адже в цивілізованих міжнародних і українських холдингах напрями закупівлі газу, нафти й реалізації нафтопродуктів, нафтохімії, добрив та іншого, як правило, відокремлено. І тільки в АТГ, яка не має інших проєктів, крім ОПЗ (у всякому разі, на офіційному сайті компанії про них немає інформації), закупівля газу й реалізація добрив об’єднані.

І справді, як показує список «експортних» контрагентів АТГ, левова частка карбаміду йде всесвітньо відомим трейдерам — Dreymoor, Ameropa, Nitron group, Interore, Rudway, Vertiqal. Це найпримітивніша та, звичайно, найбільш низьколіквідна реалізація. До продажу глобальним гравцям вдаються, коли інших варіантів більше немає.

Під «криШею»

У чому ж секрет такого непересічного гравця? І як вдається захистити АТГ від конкуренції з Ігорем Коломойським, азербайджанським «Сокаром» і ОККО? Відповідь для наших широт традиційна — адміністративний ресурс, який завжди йде пліч-о-пліч із корупцією. Ниточка, яка веде наверх, простежується досить просто.

Правління ОПЗ очолює якийсь Микола Синиця, власник мережі закладів громадського харчування «Два гусаки», кав’ярні «Сіті», «Суші-кафе» і піцерії Felicita. (І ця людина вимагає від давальців підтвердити досвід із реалізації добрив…) Його призначив Кабмін своєю постановою 24 січня без конкурсу, а отже, якщо за законом, на три місяці. Але наглядова рада ОПЗ цього не помітила й затвердила з ним безстроковий трудовий контракт. Якщо за законом, то Синиця нелегітимний, є й відповідний позов у Госпсуді Одеської області.

А хто ж формує наглядову раду ОПЗ? Акціонер, власник 100% акцій — Фонд держмайна України на чолі з Дмитром Сенниченком. Як же такий борець із корупцією, котрий здав у НАБУ вже двох охочих сунути йому хабара за право попрацювати на ОПЗ, не помічає таких речей на довіреному йому підприємстві? Це людина, яка має продати Одеський припортовий і зацікавлена в його максимально ефективній роботі, в залученні українських і міжнародних покупців. І тут же обвинувачення нафтохімічного гіганта «Сокар» у відсутності досвіду… Це ж «Сокар»! Той самий, якого зовсім недавно інвестняня Андрій Богдан возив на ОПЗ для знайомства з підприємством як потенційного покупця!

А Коломойському відмовили, бо той дав підозріло хорошу пропозицію.

Припустимо, Богдана вже немає, хоча «Сокар» є і будує під егідою президента Зеленського пропускний пункт у Чонгарі. Але все-таки головне запитання: чи міг Сенниченко заспокоїти Ігоря Валерійовича? Навряд. Якби був конфлікт, голову ФДМУ давно б розмазали на «плюсах» разом із його готелем «Дніпро» і всім його нескінченним піаром.

Хто ж міг так плавно «заземлити» олігарха? Може, хтось вище? Хто в нас Фонд держмайна курирує? За Конституцією, Кабмін! Ха-ха! Треба «Кварталу 95» цей жарт підказати…

«Усі питання по ОПЗ вирішує в адміністрації людина з прізвищем на букву Ш», — заявили відразу кілька моїх співрозмовників у ФДМУ, на ОПЗ і на ринку газу.

Я зайшов на офіційний сайт офісу президента й прізвища на Ш серед керівництва не знайшов. Про кого мова? Скажіть, як його звуть?