Удар по транзиту, або "Танці" екологів навколо Одеського припортового

Удару по Одеському припортовому заводу (ОПЗ), який недавно відновив свою роботу після тривалого простою, цього разу завдала Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря. Борючись за безпеку довкілля, чиновники своїми діями не тільки поставили підніжку транзитові, а й наразили на небезпеку весь регіон - від Южного до Одеси. Їхні дії, незрозуміло чим продиктовані (але здогадатися неважко), призвели до скупчення на рейді порту "Южний" (наприкінці січня - на початку лютого нинішнього року) танкерів з аміаком. А також до їх тривалого простою. Збитки обчислюються сотнями тисяч доларів, які бумерангом ударять по державній кишені.

Про підготовку матеріальних претензій морські агенти вже інформували чиновників у Києві. Але адекватної реакції не надійшло. Міністерство екології та природних ресурсів України умило руки, раніше заявивши, що вини його підлеглих у цьому немає. Хоча сама екологічна інспекція не заперечує своїх дій. Ба більше, не має наміру відступати. Правда, після виходу конфлікту в публічну площину вона змінила свою тактику. Але суті того, що відбувається, це не змінює.

В Адміністрації морських портів України, керівник якої долучився до вирішення конфлікту, нинішні дії екологічних інспекторів вважають сваволею. Про відновлення в портах колишньої практики наїздів з метою здирництва відкрито й недвозначно говорили весь минулий рік представники портового бізнесу. Нинішній, на жаль, не став винятком.

На рейді без змін

Починаючи з кінця січня, Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря несподівано для всіх учасників транспортного процесу стала відмовляти експедиторським компаніям у проведенні екологічного контролю та оформленні вантажних документів на відхід іноземних суден, завантажених транзитним аміаком. А без її штампа на коносаменті - "вивезення дозволено" або "вивезення заборонено" - митниця не може дати добро на відправку вантажу.

Перше судно, яке потрапило таким чином у пастку, стало під навантаження 26 січня нинішнього року. Це був аміаковоз під норвезьким прапором Clipper Mars. Із повними танками він був виведений на рейд і в очікуванні оформлення документів простояв там шість із половиною діб. Другим бранцем виявився танкер Clipper Venus, що став під навантаження 31 січня. Він простояв понад дві з половиною доби. Наступному танкеру, Clipper Odin, що завантажився 2 лютого, трохи пощастило - він чекав тільки 15 із половиною годин. Іншим же чотирьом суднам, які застрягли в сітях екологів з вантажем вищого ступеня небезпеки, довелося томитися в українських водах від півтори до двох діб. Хоча після навантаження вони мали негайно залишити порт і його рейд.

ЗМІ тим часом рясніли заголовками про дві "хімічні бомби" уповільненої дії та лячними коментарями про можливі наслідки для прибережної зони. ОПЗ дозволено зберігати суворо обмежену кількість небезпечного вантажу. А тут стояли відразу два навантажені судна, і в кожному приблизно по 40 тис. тонн рідкого аміаку.

Експедиторські компанії, що представляють інтереси вантажовласників, стали "бомбити" Міністерство екології та природних ресурсів, а також Держекоінспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря своїми скаргами, протестами та зверненнями. Послали лист і на адресу прем'єр-міністра Володимира Гройсмана. Причому одного з перших. Але, на жаль, офіційної відповіді від київських чиновників так і не надійшло.

Пізніше з листа Мінекології на адресу одного з інтернет-видань стало відомо, що міністерство підтримує дії своїх підлеглих і заперечує їхню вину в затримці суден. "Ніяких дій із затримки суден Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря не проводилося". "Інформація про відмову оформити документи на вихід суден із порту недостовірна". Так стверджували міністерські чиновники.

Треба сказати, на той час інспекторам уже скомандували оформляти вантажні документи, щоб судна змогли залишити межі порту "Южний". Однак ті продовжували оформляти судна з великою затримкою. Вони стали складати протоколи про адміністративні порушення, допущені ОПЗ, і виносити постанови про накладення адмінпокарання після того, як судна вже були завантажені.

Судячи з листа Мінекології та природних ресурсів, проблема в тому, що в Одеського припортового заводу немає погодженої з Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря робочої технологічної карти на перевантаження аміаку. Цю причину вкаже й сама інспекція в листі на адресу ОПЗ після того, як скандал зі штучною затримкою танкерів з аміаком вийде назовні.

Але яким чином порушення природоохоронного законодавства з боку ОПЗ, якщо, звичайно, такі були, стали причиною відмови у проходженні екологічного контролю суден, уже завантажених аміаком? Це запитання так і залишилося без відповіді. Адже до самого вантажу, що є власністю іноземних компаній, і до іноземних суден жодних питань в екологів не було. І чому свої претензії заводу вони не заявили заздалегідь? Чому стали складати протоколи про порушення тільки після навантаження судна, а не перед початком, свідомо прирікаючи його на простій? Адже збитки від простою танкерів лягали на плечі відправника вантажу і фрахтувальника судна, а не ОПЗ, якому (точніше - посадовій особі підприємства) екологи виписували штраф на 600 із гаком гривень. Можливо, працівники екологічної інспекції не уявляли собі величини збитків від простою суден такого класу? Чи, навпаки, чудово були інформовані, а тому й зволікали, розраховуючи на "манну небесну"?

Держінспектори у разі виявлення порушень зобов'язані скласти акт і поставити штамп: "вивезення заборонено" або "вивезення дозволено". Все. Але замість цих простих кроків вони з самого початку взагалі відмовлялися приймати від морських агентів документи для проведення екологічного контролю, про що свідчать акти, складені експедиторами. Причому не пояснюючи причин. А пізніше почали посилатися на порушення технології з перевантаження аміаку, точніше - на відсутність в ОПЗ погодженої з держінспекцією робочої технологічної карти.

Сорок років мак не родив, і голоду не було

Одеський припортовий завод перевантажує аміак упродовж сорока років. За цей час, як зазначає керівництво заводу, екологічна інспекція жодного разу не вимагала робочої технологічної карти, і жодних приписів або інших документів щодо цього підприємству не надсилала. Крім того, 21.06.2016 г. Державна екологічна експертиза дала позитивну оцінку прийнятим ОПЗ рішенням у частині природоохоронної діяльності за матеріалами оцінки впливу на довкілля виробництва, зберігання та перевантаження аміаку. А в грудні 2017 р. Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря проводила перевірку ОПЗ. Було складено акт, у якому не зафіксовано порушень у відвантаженні аміаку на судна. Ба більше, у ньому зазначалося, що ця робота ведеться на основі чинного Постійного технологічного регламенту цеху перевантаження аміаку ПАТ "Одеський припортовий завод" №2200-00-09. Цей документ розроблений відповідно до положення (затвердженого наказом Мінпромполітики України від 18.06.2008 р. № 394) про технологічні регламенти на виробництво продукції на підприємствах хімічної промисловості, затверджений 12.06.2009 р. і діє до 2019 р.

Річ у тому, що екологи посилаються на постанову Державної екологічної інспекції від 29.02.1996 р. "Про затвердження Правил охорони внутрішніх вод і територіального моря від забруднення та засмічення", яка зобов'язує погоджувати технологію перевалки вантажів із морською інспекцією. Але в цій же постанові йдеться, що зазначена норма поширюється на підприємства морської галузі. А припортовий завод належить до підприємств хімічної промисловості. Хоча має у своєму складі перевантажувальний комплекс.

Чому було прийнято таке рішення, і чому його не змінили - запитання до уряду, який сьогодні не хоче помічати проблему, що склалася навколо транзиту аміаку. Принаймні учасники транспортного процесу не побачили реакції з боку Кабміну.

Тим часом конфлікт не врегульований. Керівництво ОПЗ оскаржило через суд протоколи екологів про адмінпорушення. Але Держекоінспекція від своїх претензій відмовлятися не має наміру. Однак проблема набагато ширша.

Штрафні санкції за простій суден, як запевняють морські агенти, неминуче будуть пред'явлені винній стороні. Судновласники двох танкерів Clipper Mars і Clipper Venus уже заявили листи-протести. Сума збитків від простою цих суден обчислюється 40 тис. дол. на добу. Заявив претензію і фрахтувальник судна Marycam Swan. Сума збитків від простою цього танкера становила 32 тис. дол. на добу. Фрахтувальник виставив цю суму експедиторській компанії, яка, своєю чергою, має намір виставити її державі в особі Держекоінспекції. І це не все.

До неповного списку можуть бути додані збитки іноземних компаній через несвоєчасне виконання умов зовнішньоекономічних контрактів. А також втрат можуть зазнати і ОПЗ, і ДП "Укрхімтрансаміак" (відповідальне за транспортування по території України транзитного аміаку) через падіння обсягів прокачування та перевалки аміаку, а отже - і своїх доходів.

Певна річ, при такому розкладі важко зрозуміти дії чиновників, які шкодять і завдають збитків усім учасникам транспортного ланцюжка. У тому числі й двом державним підприємствам - ПАТ "Одеський припортовий завод" і ДП "Укрхімтрансаміак". Та й державі загалом, ставлячи під удар її транспортний потенціал і транзитні можливості. Тим більше в умовах оголошеної приватизації ОПЗ. А тому учасники транспортного процесу просять чиновників якомога швидше врегулювати проблему з транзитом аміаку, щоб виключити надалі навіть найменші простої суден. Бо в Україні, яка позиціює себе надійним партнером, свавілля окремих чиновників не може бути сильнішим за закон та здоровий глузд.