Коньячний спирт — продукт, який одержують шляхом переробки коньячних виноматеріалів за спеціальною технологією для подальшої витримки в контакті з деревиною дуба. Загальновідомо: якість коньяку тим вища, чим довша витримка. Проте з цього не випливає, що контакт із дубовою деревиною бюрократичного формалізму так само благотворно впливає на виробників цього шляхетного напою. Як правило, унаслідок такої взаємодії дуб залишається незламним, тоді як виробництво і люди, зайняті на ньому, зазнають відчутних втрат. І лише деякі зберігають здатність до опору.
Вино на радість нам дано
До цих небагатьох, безперечно, належить Валерій Бєляков, котрий розпочав безкомпромісну боротьбу з Департаментом з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України. У ній він відстоює, ні багато ні мало, конституційне право на працю — свою і очолюваного ним колективу.
Валерій Сергійович був обраний головою сільськогосподарського виробничого кооперативу «Изумрудный» (Джанкойський район, АР Крим) 1995 року. Навряд чи варто говорити про те, що тоді господарство перебувало в стані агонії. Переважна більшість сільськогосподарських підприємств була в ті роки на межі розвалу.
Нині СВК «Изумрудный» виріс у велике багатогалузеве агропромислове підприємство, яке складається із 12 виробничих підрозділів, половина яких займається вирощуванням сільськогосподарської продукції. Проте основною і найбільш трудомісткою галуззю є виноградарство. Вирощений виноград переробляється на власному винзаводі. Тут відбувається переробка ягід, виробництво шампанських, столових, кріплених виноградних вин, коньячних виноматеріалів, коньячних спиртів, спирту-ректифікату, розлив вин і коньяків, організоване виготовлення шампанського за класичною технологією.
Виробництво алкогольних напоїв у нашій країні регламентується Законом України №481/95 ВР від 19.12.1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Відповідно до цього закону виробництво спирту коньячного і плодового може здійснюватися на державних підприємствах, а також на підприємствах незалежно від форми власності, які мають відповідну ліцензію, повний технологічний цикл виробництва коньяку й алкогольних напоїв за коньячною технологією, забезпечені спеціальною тарою для витримки спиртів, кваліфікованими фахівцями і виробляють зазначені спирти лише для потреб власного виробництва, без права реалізації іншим суб’єктам підприємницької діяльності.
Цілком відповідаючи всім цим вимогам, СВК «Изумрудный» виготовляє вина і коньяки чудової якості, про що свідчать численні бронзові, срібні і золоті медалі, які присуджуються щороку журі авторитетних міжнародних конкурсів.
Ліцензія на працю
Щороку кооператив справно подовжує ліцензію, сплачуючи за неї встановлену законом суму. Та коли 7 лютого 2006 року на ім’я начальника Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України було надіслано лист із проханням про чергове подовження терміну дії ліцензії, у відповідь пролунало рішуче «ні!». Більш того, своїм розпорядженням №201 від 14.02.2006 р. департамент призупинив дію ліцензії, мотивуючи цей свій крок несплатою СВК «Изумрудный» чергового платежу за ліцензію. Це при тому, що до листа додавалося платіжне доручення №163 від 6 лютого на суму 25 тис. гривень.
І знову звернімося до Закону України № 481/95-ВР, стаття 4 якого говорить: «Встановити річну плату за ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного, плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового та алкогольних напоїв — 250000 гривень, а для підприємств первинного виноробства — 25000».
За всіма виробничими показниками «Изумрудный» цілком відповідає визначенню «підприємство первинного виноробства». Це підтверджується довідкою Держкомстату України в АР Крим від 10.02.2005 року «Види економічної діяльності за КЗЕД»: код 01.13.0 — вирощування винограду і переробка його на вино в межах господарства; код 15.91.0 — виробництво дистильованих алкогольних напоїв — коньяку (переробка сільськогосподарських продуктів).
Торік Валерій Бєляков намагався довести це директору Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України І. Гончару.
— Чому, — дивувався Валерій Сергійович, — довільно тлумачачи норми закону №481/95-ВР, департамент вимагає від нас оформлення ліцензії не на вид діяльності, а на три види продукції? Чому право на працю, гарантоване Конституцією України, ми повинні купувати за 750 тис. гривень? За оренду землі кооператив сплачує стільки само, плюс податки, витрати на ведення і розвиток господарства. За таких поборів у робочому колективі, який налічує близько півтори тисячі людей, рано чи пізно неминучий соціальний вибух.
На жаль, переконати Ігоря Михайловича в тому, що СВК «Изумрудный» — підприємство первинного виноробства, тоді не вдалося. Головне заперечення зводилося до того, що «Изумрудный» розливає свою продукцію у пляшки. Втім, вважаючи питання політичним, він усе-таки пішов назустріч, погодившись на оплату ліцензії в розмірі 25 тис. гривень. Нині ж, чи то політична ситуація змінилася, чи то за час, який минув відтоді, ще більше зросла «дубовість» (тобто твердість) у відстоюванні раз і назавжди прийнятої думки, але пан Гончар залишається невблаганним. І слідом за призупиненням дії ліцензії видає чергове розпорядження №425 від 27.03.2006 р. про анулювання ліцензії СВК «Изумрудный» нібито через несплату чергового платежу.
Для кого закони пишуть?
Вважаючи ці дії департаменту такими, що суперечать законодавству, винороби звернулися до Господарського суду АР Крим, який своїм рішенням від 13.06.2006 р. цілком задовольнив їхній позов, а подану департаментом апеляцію Севастопольський апеляційний господарський суд залишив без розгляду. Проте постанова Господарського суду АР Крим, яка набрала чинності з 8 серпня 2006 р., так і залишилася невиконаною. Заявки ж СВК «Изумрудный» про подовження ліцензії на виробництво алкогольних напоїв департамент ДПАУ розглядати відмовляється, вимагаючи надання всіляких довідок і висновків, не передбачених законодавчими нормами.
На жаль, це не єдиний факт незаконних дій із боку Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів. Так, у квітні нинішнього року СВК «Изумрудный» було відмовлено у видачі акцизних марок, унаслідок чого підприємство не змогло реалізувати готову продукцію, виготовлену до закінчення терміну ліцензії. Та й 2005 року ліцензія на виробництво алкогольних напоїв була подовжена лише після відповідного рішення Господарського суду м.Києва, правомірність якого підтвердив Київський апеляційний суд.
У червні 2000 року з метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників, зокрема і виробників підакцизних товарів із власної сільськогосподарської сировини, до статті 11 Закону «Про податок на додану вартість» додано пункт 11.29, яким передбачається надання пільги при сплаті ПДВ.
Проте джанкойські податківці по-своєму витлумачили зміст норми, установлюваної згаданим пунктом, і під час планової перевірки 2003 року ще нарахували СВК «Изумрудный» 411767 гривень недоплаченого, на їхню думку, податку.
Наприкінці липня нинішнього року слідчим відділом податкової міліції в АР Крим порушено кримінальну справу за фактом ухиляння від сплати податків посадовими особами СВК «Изумрудный» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Як основний і єдиний доказ «злочинних діянь» фігурує акт вищезгаданої перевірки, судове оскарження якого відбувається в господарському суді. А тим часом проводяться допити й обшуки, вилучаються бухгалтерські і банківські документи кооперативу.
«Адресованная другу, ходит песенка
по кругу»
Чиновник чиновника скривдити не дасть — це аксіома. Можна лише позаздрити тій філігранності, з якою вони можуть нейтралізувати будь-які зусилля, спрямовані проти їхньої сваволі. І хоча аксіома не потребує доведень, проілюструємо її на прикладі того, як СВК «Изумрудный» намагався оскаржити неправомочні дії джанкойських податківців. Отже, 29 серпня поточного року на адресу джанкойського міжрайонного прокурора А. Маркіна, начальника Управління податкової міліції АР Крим В. Охріменка і прокурора АР Крим В.Шемчука кооперативом відправлено скаргу на незаконне порушення кримінальної справи. Уже 1 вересня від міжрайонного прокурора отримано відповідь, яка свідчить, що вирішення цього питання в компетенції прокуратури АР Крим, і того ж дня прокуратура АР Крим сповіщає виноробів про те, що розгляд їхньої скарги доручено Джанкойській міжрайонній прокуратурі. Коло замкнулося. Другий виток розпочався з повідомлення Джанкойської міжрайонної прокуратури СВК «Изумрудный» про те, що його звернення потрапило до неї помилково, і необхідно повторно звернутися до прокуратури АР Крим, і т. ін. Хоч би кому скаржилися винороби, їхні звернення незмінно повертаються на розгляд тих, проти кого вони спрямовані.
Сьогодні Валерій Бєляков упевнений у тому, що на СВК «Изумрудный» здійснюється елементарний наїзд. Переконує його в цьому воістину дубова твердість чиновників, із якою вони ігнорують чинне законодавство, перекручують його норми, не реагують на судові рішення. Інакше, якби чиновник не міг розраховувати на високе заступництво і захист, ця твердість негайно замінилася б податливістю воску.
На самому початку ринкових відносин у країні махровим цвітом розцвів рекет. Тоді Валерію Сергійовичу, незважаючи на погрози жорстокою розправою з боку «братків» із відомого угруповання «Сейлем», удалося вистояти, уникнути обкладення кооперативу даниною. Нині рекет — давно пройдений етап, а багато хто з тих, кого він збагатив, стали респектабельними підприємцями і навіть обзавелися депутатськими мандатами. На порядку денному тепер рейдерство, яке відрізняється від рекету тим, що його мета — захоплення підприємства нібито на законних підставах. І допомагають їм нерідко ті, хто відповідно до своїх посадових обов’язків має захищати виробника. Прикладів цього чимало, і з прикрістю можна констатувати, що, можливо, Валерій Бєляков не такий вже й далекий від істини.
