Трудовий кодекс: потрапити в рабство до роботодавця ще треба примудритися...

Ні епопея з розробкою ТК, ні його прийняття в першому читанні не стали помітним явищем у суспільному житті. Той факт, що незалежна Україна понад два десятиліття жила за виправленим та доповненим радянським КЗпП, не вплинув на феномен незворушності суспільства, яке не виявило ні ентузіазму, ні заклопотаності, і пояснюється просто. Відносини між роботодавцями та найманими працівниками склалися й "регулюються" незалежно від законів.

А на ринку праці все спокійненько...

Важко сказати, скільки років проект ТК ще поневірявся б у кабінетах ВР, якби не потрапив до складу т.зв. безвізового пакета. Та й період для прийняття дуже суперечливого законопроекту обрано досить вдало. У роботодавців, які під час кризи зберегли робочі місця, забезпечили підприємства навіть частковою зайнятістю, позиції міцні, як ніколи. Тоді як претендентів на хоч якесь робоче місце стає дедалі більше.

Ринок праці переживає не найкращі часи. Черговий обвал стався влітку минулого року як реакція на безпрецедентну девальвацію гривні та інші фінансові негаразди. За оцінкою експертно-аналітичного центру "HeadHunter Україна", "не було жодної професійної сфери, в якій зафіксували б позитивну динаміку приросту нових вакансій". Згідно з даними Держстату, у квітні 2015 р. налічувалося близько півмільйона охочих працевлаштуватися, вакансій - 50 тис., на 10 робочих місць претендувало 97 здобувачів. Тривала стагнація дозволяє ряду експертів, наприклад керівникові холдингу "Анкор" в Україні Ю.Перчу, вказати на дисбаланс, назвавши такий стан справ "ринком роботодавця".

Барометр ринку фіксує продовження обвалу економіки і закріплення тенденції занепаду. Пропозицій роботи поменшало на 30%, вакансій для молодих фахівців - на 35%, вакансій для керівників - майже на 50% і т.п. За даними Мінекономрозвитку, у першому кварталі 2015 р. рівень тіньової економіки зріс на 5%, порівняно з відповідним періодом минулого року, до 47% офіційного ВВП. Розмір мінімальної заробітної плати в Україні ледь перевищує 50 дол. (що втричі менше від встановленого ООН рівня бідності - 5 дол. на день).

Маючи очевидну перевагу у впливі на трудовий ринок, роботодавці через нову редакцію ТК ініціюють впровадження вигідних для них, але небезпечних для найманих працівників "новацій", таких як "укрупнення" вакансій, що передбачає розширення кола обов'язків з одночасним зниженням зарплат для нових працівників. Згідно з даними Держстату, середньомісячна заробітна плата в Україні торік становила 3200-4 000 грн., а навесні ц.р. - 3863 грн. За підсумками 2014 р., майже половина вітчизняних компаній не підвищували заробітної плати своїм працівникам, а 12% роботодавців взагалі знизили рівень оплати. Але навіть якщо комусь із найманих працівників "пощастило" і їхня зарплата залишилася попередньою, вагому її частину "з'їдає" інфляція, - адже українські зарплати давно істотно не індексуються.

У результаті, як мінімум третині працюючого населення країни катастрофічно бракує грошей до наступної зарплати. Якщо додати до цього кількість явних і прихованих безробітних, то отримаємо відповідь, чому в суспільстві без емоцій зустріли інформацію про прийняття в першому читанні нового ТК. Ну прийняли то й прийняли... А якщо там і є якісь "рабські" статті, то потрапити в це рабство ще треба примудритися... Для багатьох наших співвітчизників важливо мати хоч якусь роботу, отримувати хоч якусь зарплату.

"Плюси" і "мінуси"

Хоча обговорення ТК не можна назвати особливо активним, розбіжності в його оцінках та думках опонентів - кардинальні. Їх не пом'якшило те, що в проекті нового кодексу кількість перелічених прав найманих працівників превалює над зазначеними правами для роботодавців. Справді превалює, але при цьому вводиться положення вичерпного переліку захищених прав найманих працівників. Та, оскільки повний перелік таких прав неможливий, то ті з них, котрі не внесені в законопроект, залишаться незахищеними. І їх роботодавець може порушувати без наслідків.

Критикувалися положення про розширення прав роботодавців, які стосуються звільнення найманих працівників. Експерти вбачають у низці запропонованих норм спрощену процедуру позбавлення від неугодних. У проекті кодексу, по суті, обмежуються права працівників на відпустки у зв'язку з навчанням (така відпустка може бути надана, якщо навчатися послав роботодавець). Виходить, тепер наймач вирішуватиме, чи потрібна вам взагалі освіта, і яка саме. Іншим положенням передбачається, що у зв'язку з сімейними обставинами чи з інших причин працівнику може бути надано відпустку без збереження зарплати терміном до трьох місяців. Що станеться за тривалу відсутність на робочому місці - віддано на "відкуп" наймачу... Дискусійна пропозиція - про контроль працівників, у т.ч. з використанням відеоспостереження, під час трудового процесу. Показово, що на впровадження такої делікатної форми контролю не передбачається згода працівників, для яких виникає загроза перебувати на робочому місці, як "рибка в акваріумі", стати об'єктом для підглядання.

Як позитив, у новій редакції Трудового кодексу учасники ринку праці відзначають унормування роботи вдома, інших форм дистанційного виконання трудових обов'язків. Відповідно до окремої статті ТК, сторони можуть домовитися про виконання роботи вдома, якщо у виконавця є для цього всі необхідні умови, - з нинішнім дефіцитом робочих місць це непоганий варіант і перспективна норма. Але, як кажуть експерти, слід піти далі - чіткіше визначити трудові відносини у такому перспективному виді діяльності, як фріланс, що швидко розвивається.

Добре відгукуються учасники ринку праці про запропоновану диференціацію виплати вихідної допомоги у разі скорочення штатів: тому, хто має безперервний стаж роботи до п'яти років, - середньомісячну зарплату, до 10 років - двомісячну середню зарплату, понад 10 років - тримісячну.

Показово, що в новому ТК немає розділу про профспілки. На відміну від старого КЗпП, де така проблематика посідала важливе місце. Не те щоб цей елемент самоорганізації найманих працівників у ТК повністю зігнорований, оскільки чимало "вкраплень" щодо профспілок розкидано по тексту. Але вони не справляють цільного враження, як і напрям діяльності захисників найманих працівників. Коли хто й намагався зустріти в багнети, відкинути з порогу нову редакцію ТК, назвавши низку положень документа проявами рабства в трудових відносинах, то це були представники профспілок. Особливо активна у захисті інтересів найманих працівників Конфедерація вільних профспілок, голова якої М.Волинець заявив DT.UA, що очолювана ним профспілка не допустить, аби роботодавці скористалися нинішніми обставинами й отримали односторонньо закріплену в законі перевагу.

Багато експертів прогнозують: у другому читанні низка норм законопроекту обговорюватимуться й аналізуватимуться. У тому числі й ті, котрі стосуються ролі профспілок, чия діяльність сьогодні не вражає силою і впливом, та й авторитет їх невисокий. Але ситуація може і мусить змінитися, а ТК приймається не на місяці або кризові роки, а на десятиліття. Держава, яка розвиває сталу економіку, зацікавлена в тому, щоб роботодавці і наймані працівники діяли злагоджено, по-партнерськи, без перегинів та дискримінацій. І активна діяльність профспілок - одна з умов, які забезпечують такий процес.

Профспілки мають вийти з тіні радянського минулого, зайняти в системі трудових відносин належне їм місце. Але такої перспективи для них у новому ТК немає. Особливо чітко це видно на запропонованій нормі з приводу роботи комісій з урегулювання трудових спорів. Діяльність цих структур зазвичай ініціюють профспілки, вбачаючи в них чи не єдиний шанс на встановлення справедливості у трудових відносинах. Отож, цей аспект діяльності в законопроекті нівелюється, оскільки передбачається норма: якщо під час прийняття рішення комісії, до якої входить і представник роботодавця, хоч одна сторона виступить проти, воно стає недійсним. Таким чином, позиція роботодавця залишається вирішальною: він може заблокувати прийняття рішення на місці, і справу вирішуватиме суд.

Документ у цьому плані досить послідовний, якщо ТК буде прийнятий у запропонованому варіанті - права профспілок у плані визначення умов понаднормових робіт теж звужуються. Якщо в старому КЗпП роботодавець, який задумав провести понаднормові роботи, повинен отримати на це дозвіл профспілки, то, за проектом нового ТК, достатньо буде повідомити про такий намір, - як кажуть, відчуйте різницю. Аналогічні підходи пропонується застосовувати і при визначенні режиму роботи у вихідні та святкові дні, і в багатьох інших випадках. Що ж до колективних договорів, які в радянські часи були показушно-формальними, але при цьому трималися за "священну корову", то тепер вони стають зовсім необов'язковими, хоча колективні угоди і зобов'язання допускаються.

За всіма ознаками, вважають експерти, запропонований проект ТК має проміжний характер, що відображає як складний стан економіки і трудових відносин у країні, так і перспективи розвитку. Стурбованість викликає те, що різниця між ринковими можливостями роботодавців і найманих працівників надто велика, а участь держави в урегулюванні рівноправного партнерства - мінімальна. Якщо хтось зможе забезпечити співпрацю, зуміє захистити найманих працівників від можливого безчинства, то зроблять це не так закони разом із судами, як добре організовані, підтримувані державою профспілки, використовуючи цивілізовані, перевірені міжнародною практикою напрацювання - від вимог і попереджень до локаутів і страйків.