Світле майбутнє: розвинена економіка плюс "електромобілізація" усієї країни?

Мріяти, як відомо, не шкодить. Останнім часом у нас стало модним мріяти про те, що може настати в далекому майбутньому… Наприклад, про заміну дешевих неякісних продуктів харчування на екологічно чисті. Або про заміну двигунів внутрішнього згоряння, які отруюють атмосферу, на електричні батареї.

А поки ми мріємо, ринок електромобілів у західних країнах активно розвивається: тільки за
2014 р. він збільшився в розвинених країнах на 117% і становить нині вже понад 800 тис. одиниць екологічно чистих автомобілів. В Україні, як стверджує Інтернет, таких машин не більше 1 тис., а за даними Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів (ВААІД) їх офіційно всього близько 500… "Електромобілізація" усієї країни - поки що не більш, ніж прапорець, встановлений на якомусь Евересті - символ, мета, до якої ми вкрай повільно рухаємося, намагаючись створювати імідж країни передових технологій

Якщо спуститися з небес і поглянути на реалії життя, стане ясно: з поширенням електромобілів в Україні все не так вже й просто. Наприклад, оптимальний час для зарядки електричних батарей - ніч. Саме в цей час доби найлегше відновити "серце" електричного коня. Левова частка вже наявних в Україні електромобілів знаходиться в столиці: адже тільки Київ оснащений електрозарядками для цього різновиду транспорту. У той же час Київ (як будь-який мегаполіс) не може забезпечити всіх автомобілістів гаражами - більшість столичних автолюбителів паркують свої автомобілі просто під вікнами будинку. Під'їхати під вікна квартири й простягнути електричний шнур з вікна - неможливо, бо до ранку його просто або вкрадуть чи безповоротно зіпсують. Про мешканців верхніх поверхів замовчує взагалі мова не йде. На Заході паркування, стоянки та гаражі оснащено спеціальними розетками, про які наші автомобілісти поки що навіть не мріють.

Ще одна причина - ночівля під відкритим небом дуже шкідлива для електрокарів через прискорену розрядку батареї за мінусових температур, а ці температури в нас як мінімум три місяці на рік. Ємність батареї падає на 1% при кожному новому градусі нижче нуля - наприклад, при 15 градусах морозу вона впаде на 15%. Хоч зими в Україні досить м'які, але ночівля під відкритим небом зводить погодні переваги до нуля. Взимку в машині треба використовувати пічку, влітку - кондиціонер, а це додатково послабляє батарею, оптимальна температура повітря для якої +21.

"Нині популяризація електромобілів - це скоріше спосіб змінити мислення суспільства, чиновників, усіх, від кого залежить екологічна модель автотранспорту майбутнього, -коментує генеральний директор ВААІД Олег Назаренко. - Ми заявили мету, до якої йтимемо, а поки що в нас у країні навіть немає офіційних поставок електромобілів, крім машин Mitsubishi.

Верховна Рада розглянула новий законопроект у другому читанні, але до його ухвалення все, що стосується електрокарів в Україні, відбувається нелегально. Немає поставок запчастин, немає спеціального сервісного обслуговування, цивілізованої утилізації відпрацьованих батарей. Власники машин (наприклад Tesla) змушені їхати в найближчу європейську країну для ремонту автомобіля, багато хто їде до Відня, щоб замінити батарею. Поки що все відбувається, як з новими моделями айфонів, що їх піратськи завозять в Україну…"

Однією з головних проблем автолюбителів, які мріють про електрокар, залишається проблема зарядки батареї. Нині в Україні близько 40 зарядних станцій, більшість з яких розташовані в столиці та на великих автострадах.

Способів зарядки небагато - усього три. Перший - від побутової мережі 220 В із силою струму 10–16 А (2–3 кВт). "Побутовим" способом заряджатися треба довго й нудно, що навряд чи влаштує сучасних автолюбителів.

Другий спосіб - від прискорених зарядок Chademo, або як їх називають Supercharger. Ці зарядні станції здатні зарядити 80% ємності АКБ за 30–60 хвилин і видають від 30 до 135 кВт. Такий варіант для України теж малодоступний, бо ця установка коштує від 15 до 20 тис. дол. США.

Як вважають фахівці, майбутнє електрокарів в Україні пов'язане з 380-вольтними зарядними станціями, оскільки ці розетки дають велику силу струму, а таку мережу має майже кожен багатоповерховий будинок, готель чи ресторан. Вартість такої зарядної станції - близько 1–1,5 тис. дол. Час, потрібний для повної зарядки електрокарів (залежно від моделі машини, потужності розетки й вбудованого зарядного обладнання автомобіля) становить від півтори до однієї години. Таке обладнання для зарядки машини можна встановити навіть у приватному будинку.

Відразу ж виникають запитання: якщо електрокари набудуть у нас широкого поширення, чи зможуть наявні потужності електростанцій забезпечити всіх споживачів? Чи не доведеться нам будувати нові енергоблоки, посилювати магістральні мережі й проводки в кожному місті й під'їзді? Поки електрокарів одиниці - це риторичне запитання, однак слід задуматися…

Не менш важливим нині залишається питання утилізації електричних батарей. Якщо врахувати, що навіть маленька батарейка без належної утилізації забруднює довкілля, то що говорити про величезну батарею електромобіля? Страшно уявити собі власника нелегально завезеного авто, який намагається закопати стару батарею, наприклад, у лісі…

"У нас цей процес поки що не передбачено, -говорить Олег Назаренко.-За кордоном свій відпрацьований товар утилізує виробник, точніше, компанії, які займаються утилізацією та пов'язані з ним певними домовленостями. Кожен власник авто перебуває в полі зору: він зобов'язаний здати свою відпрацьовану батарею в належному порядку в належне місце. Є спеціальні виробництва, що утилізують шкідливі речовини. Коли ухвалять відповідний закон, у нас дуже швидко налагодяться сервіс та інфраструктура. Проблему сервісу вирішити не так уже й складно, оскільки він відрізняється від звичайного автосервісу автомобілів внутрішнього згоряння тільки набором запчастин, відповідною підготовкою ремонтників на заводах-виготовлювачах і створенням діагностичних центрів для обслуговування електромобілів. Щойно приймуть закон, і почнуться офіційні поставки, за тиждень усе почне рухатися в потрібному напрямку…"

Хвилює автолюбителів і проблема піратського продажу в Україні розбитих електромобілів. Інтернет переповнений оголошеннями про неймовірно дешеві електрокари - вартістю від 8 тис. дол. Усі ці привабливі пропозиції про моделі зі США з мінімальним автопробігом миттєво спростовують інші джерела з Інтернету, які повідомляють цікаву деталь: автомобілі були повністю потрощені в тих же США, їх купили українські "умільці" й відразу переробили. Як аргумент наводять американські сайти: достатньо ввести VIN-код авто - і на екрані з'являється історія цієї машини. Вражає уяву історія з електрокарами, що потонули під час урагану Катріна, купленими за безцінь і начиненими "нутрощами" інших розбитих електромобілів.

Аналітики ринку, зокрема Олег Назаренко, вважають, що насправді биті машини в Україну ніхто не завозить - це нечуване заниження митної вартості й обман держави. Нелегальним перевізникам машин просто вигідно, щоб в інформаційний простір потрапляли такі байки.

А поки що ринок електромобілів, який ледь проклюнувся в нашій країні, має безліч реальних проблем, наприклад тихий хід автомобілів. Коли електрокар їде на невеликій швидкості, він практично не чутний для пішоходів: єдиний чутний звук - тертя шин об дорогу. Чим це загрожує при нашому русі та величезній кількості ДТП - одному Богу відомо. Втім, на сучасних електромобілях можна підвищити рівень шуму на швидкості до 30 км/год., але чи буде це приємно для самого власника машини?

Є й проблема замовчування гібридних автомобілів, здатних рухатися як за допомогою традиційного двигуна, так і від акумулятора. У Інтернеті все частіше з'являються пропозиції різних майстрів на всі руки переробити авто на гібридний автомобіль. Потрібні для переробки набори коштують від 20 тис. грн (для "Таврії", "Славути") до 600 тис. грн - залежно від марки автомобіля. У пакет входять: двигун, контролер, акселератор, жмут проводів, батарея. Водночас всілякі асоціації, що активно просувають у суспільстві ідею електромобілів, замовчують можливість переходу вітчизняного автотранспорту на гібридну модель, хоча це набагато простіше в реаліях нашого життя.

Утім, деякі рухи убік екологічної моделі розвитку нашого автотранспорту все-таки є: ми обганяємо польський, російський, угорський, словацький і румунський ринки електромобілів, майже наздогнали чеський ринок. Хоч не набагато, та все ж таки…

На сьогодні ринок електрокарів в Україні скоріше презентаційний, ніж реальний. І що раніше запрацюють закони, які регулюють його діяльність, то швидше він розвиватиметься. Фахівці не чекають, що до нас відразу хлине потік електрокарів, це будуть не тисячі і навіть не сотні машин. Скоріше, десятки. Треба бути реалістами й поступово будувати своє майбутнє.