СУЧАСНІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ: ДОСВІД ЄВРОПИ ТА УКРАЇНА

Об’єктивка «ЗН»

У 1996 — 1999 рр. доктор Маркус Фредебьоль-Крайн (Marcus Fredeberul-Krein) проводив наукові дослідження в Інституті економічної політики у Кьольні. Основною темою його досліджень було регулювання телекомунікаційних ринків. У 1999-му захистив докторську дисертацію. Починаючи з травня 1999-го і до квітня 2001-го працював помічником директора у департаменті зв’язків з державними органами, конкурентної політики та регуляторних відносин «Дойче Телекому». На цій посаді він відповідав за регулювання питань, пов’язаних із наданням операторських послуг на мережах зв’язку. З травня 2001 року працює консультантом компанії «ДЕТЕКОН Інтернешнл, ГмбХ», яка надає консультативні послуги з питань управління та технологій у сфері телекомунікацій.

Телекомунікації — це процес, фундаментальний засіб для досягнення різних цілей. В економічному світі телекомунікації слугують для розповсюдження інформації серед постачальників, споживачів, дослідників, аналітиків, законодавців, регуляторів тощо. Вони присутні у всіх процесах економічного виробництва і є невід’ємною складовою практично будь-якої сучасної бізнес-діяльності, метою якої є продукування товарів та послуг для споживачів. У соціальному середовищі телекомунікації є засобом для інформування, розваг та обміну досвідом. Телекомунікаційні мережі та послуги дозволяють здійснювати всі ці дії на великих відстанях та серед широкого кола користувачів.

З огляду на те, що за останні десятиліття телекомунікації стали життєво необхідними для мільйонів громадян, питання реформування цього сектора та інфраструктури стали одними з найважливіших тем економічних дискусій по всьому світу. Рішення, які приймаються урядами у сфері телекомунікацій, матимуть надзвичайно великий вплив на соціальний та економічний добробут націй.

Беручи до уваги вищесказане, дана стаття представляє концепцію реструктуризації української галузі зв’язку, з урахуванням досвіду Європейського Союзу та Німеччини. Особливу увагу у ній приділено ролі незалежного регуляторного органу, створення якого є основною передумовою для стабільного розвитку конкурентного телекомунікаційного ринку.

Рекомендації для України

Якщо Україна прагне досягти європейських стандартів у галузі зв’язку, вона насамперед має стимулювати розвиток власного телекомунікаційного сектора шляхом його реформування.

Нині відсутність незалежного регуляторного органу в Україні значною мірою стримує інвестиції та розвиток конкуренції у секторі як фіксованого зв’язку, так і мобільного.

Функції, пов’язані з власністю та регулюванням не розділено (представники Державного комітету зв’язку та інформатизації входять до ради директорів монополіста — «Укртелекому»). ДКЗІ фінансується, в тому числі, й за рахунок доходів «Укртелекому». Крім того, невизначеність щодо подальшої ролі державного комітету не може консервуватися вічно: питання має бути вирішене задля стабілізації середовища та залучення у галузь інвестицій.

Наразі цілком очевидно, що в Україні існує гостра необхідність у створенні нового незалежного регуляторного органу для розроблення чітких правил та процедур регулювання національного телекомунікаційного ринку.

При цьому:

— регуляторні функції мають бути розподілені між ДКЗІ та новоствореним регулятором. На держкомітет слід покласти відповідальність за розроблення загальних цілей телекомунікаційної політики. Серед його завдань має бути законодавча ініціатива стосовно розвитку галузі та розробка підзаконних актів. Новостворений регуляторний орган повинен відповідати за щоденну регуляторну діяльність (видача ліцензій, моніторинг та накладення санкцій за недотримання ліцензійних зобов’язань тощо);

— розподіл регуляторних функцій та повноважень передбачає чітку модель співпраці між ДКЗІ, іншими органами державної влади та новоствореним регуляторним органом. Голова ДКЗІ або представники інших органів влади не повинні мати можливості втручатися у щоденну роботу новоствореного регуляторного органу;

— слід чітко розмежувати операторську та регуляторну діяльність, а також функції, пов’язані із володінням та регулюванням. Регуляторний орган не може бути підзвітним жодному з операторів, а також будь-яким органам, які здійснюють прямий чи непрямий контроль над будь-яким оператором загальнодоступних мереж.

— регуляторний орган слід наділити належними повноваженнями для розвитку і застосування законодавства для забезпечення добросовісної конкуренції, а також для розв’язання спорів між суб’єктами телекомунікаційного ринку.

Таким чином, НРО має бути наділений усіма повноваженнями для координування, регулювання, моніторингу та контролю за дотриманням телекомунікаційного законодавства в Україні. Він повинен мати можливість накладати адміністративні санкції за порушення встановлених ним правил (грошові стягнення у вигляді штрафів та відкликання ліцензії).

Беручи за основу досвід, набутий у Європі, можна констатувати, що послідовний розвиток законодавства разом із створенням незалежного регуляторного органу є необхідною передумовою справжньої конкуренції на телекомунікаційних ринках. Тільки незалежний, але водночас належно контрольований регуляторний орган спроможний виконувати важливі завдання, пов’язані з регулюванням на лібералізованому ринку.