Скільки коштує тепло

Подорожчання імпортного газу викличе підвищення ціни на паливо для побутових споживачів удвічі, а то й учетверо, хоча для населення вистачає вітчизняного газу. Річ у тому, що з наступного року Україна планує вирівняти ціни на газ для побутових і комунальних споживачів. Зараз, навіть після підвищення з 1 вересня цін на газ для побутових споживачів, останні платять за кубометр майже вдвічі менше, ніж комунальні підприємства: відповідно, 35,8 (категорія, до якої належить абсолютна більшість побутових споживачів — ті, хто використовує до 2500 куб. м на місяць) і 68,6 копійки. Наступного року ціну для побутових споживачів буде підвищено, у кращому разі, до 68,6 коп./куб. м. А в гіршому — до 1,37 грн. за кубометр, бо після дворазового підвищення ціни на імпортний газ відповідно підвищаться тарифи для комунальників.

Слід сказати, що в більшості країн із ринковою економікою — окрім хіба що пострадянських, та й то не всіх — ціни на газ для споживачів формуються так само, як і на решту товарів: хто мало споживає, той платить за одиницю продукції більше, ніж той, хто споживає багато. Відповідно, кубометр газу чи кіловат-година електроенергії для побутового споживача коштує навіть більше, ніж для підприємства. Так формуються тарифи не тільки у країнах ЄС, а й, наприклад, у Вірменії, де середня зарплата — менше 200 доларів на місяць. Скажімо, у Польщі 1000 кубів газу для котельні коштує 130 дол., а для побутового споживача — 450 дол. Отож і в нашій країні вирівнювання тарифів неминуче.

Різке подорожчання газу наштовхує на думку: а чи не перейти з «блакитного» палива на якесь інше? Як альтернативи газу пропонуються електрика, сонячна енергія, теплові помпи та деякі інші технології. Однак більшість альтернативних джерел енергії поки що дорожчі за газ. Наприклад, пресовані пелети з відходів деревообробки невигідно перевозити на великі відстані. Тому наразі їх доцільно використовувати для забезпечення теплом деревообробних підприємств та інших споживачів у тих населених пунктах, у яких такі підприємства розміщені. Наприклад, виготовляти пелети з відходів і використовувати їх для енергозабезпечення підприємства планується на недавно відкритому у Вінниці заводі з виготовлення паркетної дошки польської фірми «Барлінек». Сонячні колектори, як засвідчила вітчизняна практика, можуть забезпечити будинок гарячою водою в теплу пору року не тільки на півдні, а й поблизу Києва. Але на опалення сонячної енергії вистачає лише частково. Тому система опалення має бути під’єднана одночасно до сонячних колекторів і до котла, який включатиметься, якщо потужності сонячних колекторів бракуватиме.

Опалення електрокотлами, за підрахунками теплотехніків, буде вигідне, якщо газ для побутового споживача подорожчає уп’ятеро, а ціна електро­енергії не зміниться. Це практично нереально, бо подорожчання енергоносіїв автоматично викликає зростання цін на електроенергію. Опалення електрикою після підвищення цін на газ буде вигідне, якщо побутові споживачі почнуть встановлювати двотарифні лічильники електроенергії, які дозволяють вночі платити зі знижкою. Однак якщо в країнах Західної Європи двотарифні лічильники в індивідуальному будинку чи квартирі — не рідкість, то в Україні їх мають далеко не всі великі споживачі (підприємства й організації). Тому найближчим часом опалення електроенергією, як вважає заступник міністра ЖКГ Олександр Мазурчак, було б вигідне там, де є надлишкові енергетичні потужності, не задіяні вночі. Наприклад, у містах, що поблизу теплових та атомних електростанцій або підприємств, на яких є значні енергетичні потужності, не задіяні вночі, можна, користуючись дешевим нічним тарифом, нагрівати воду в акумулюючих ємностях, а вдень «ганяти» її по системі опалення. А поки що, як зазначають фахівці дніпропетровського підприємства «Теплотехніка», найбільшого в Україні виробника електрокотлів, на електричне опалення переходять насамперед бюджетні установи й організації в тих місцевостях, куди не дотягнулися газопроводи. Вони переходять із твердого палива на електрику і до того ж мають можливість встановлювати двотарифний електролічильник.

Стримуючий чинник у наступі електричного опалення — брак потужностей електромереж. Наприклад, для забезпечення гарячою водою і теплом будинку площею 100 кв. м потрібен котел потужністю не менше 10 кВт. Далеко не скрізь електрики можуть виділити стільки потужностей на кожен будинок, бо, щоб це зробити, потрібно перекладати електромережі, встановлювати додаткові трансформатори й електропідстанції. Те саме стосується електропроводки: в більшості помешкань вона не розрахована на такі навантаження і, щоб встановити електрокотел, її потрібно замінити.

Велику перспективу в Західній Європі бачать у теплових помпах. Ці пристрої видобувають геотермальну енергію для опалення будинків. Щоб її видобути, теж потрібно затратити енергію, і теплові помпи працюють від електрики. Однак за один кВт спожитої електроенергії теплова помпа дає 4 кВт тепла. Таким чином, на будинок площею 100 кв. м достатньо теплової помпи потужністю всього 2,5 кВт. Але початкові затрати на придбання і монтаж теплової помпи досить високі. Ціна помпи — від 2 до 8,5 тис. грн. за кожен кіловат потужності. А щоб її встановити, потрібно бурити свердловину завглибшки кілька десятків метрів. Отож на встановлення теплової помпи потужністю 9 кВт доведеться витратити не менше 20 тис. доларів. Недарма у Швеції, де найближчим часом планується перевести більшість будинків із газового опалення на теплові помпи, частину затрат на встановлення останніх компенсує бюджет: їх придбання і встановлення недешеві навіть для жителів цієї заможної країни.

Однак для великих об’єктів — установ, підприємств, котеджів, — на думку Тетяни Щербакової, директора з економіки фірми «Укрінтерм», яка зараз монтує першу в Україні лінію з виробництва теплових помп, це було б вигідно. У їх власників коштів не бракує, а за газ вони платять більше, ніж рядові побутові споживачі. Наприклад, великий котедж може споживати взимку понад шість тис. кубометрів газу щомісяця. При таких обсягах споживання газу ціна на нього вже тепер становить 1,11- 1,32 грн. за кубометр. А, як засвідчила практика країн Балтії, у переході на теплові помпи є сенс, коли ціна газу не нижча 100 євро за 1000 куб. м. Таким чином, на думку Тетяни Щербакової, у перспективі в нашій країні з допомогою теплових помп можна було б отримувати 10—15% тепла. Але не більше. Отже, абсолютну більшість тепла українці ще довго отримуватимуть від газових котлів. «У Німеччині газові котли залишаються найбільш конкурентоспроможними джерелами тепла, хоча там побутові споживачі вже тепер платять $400 за 1000 кубометрів газу», — каже керівник українського представництва фірми Viessmann, кандидат технічних наук Євген Кезля.

Відчутну економію дає побутовому споживачеві заміна котла з низьким коефіцієнтом корисної дії на більш сучасний. Зараз багато власників газифікованих індивідуальних будинків замінюють котли типу КЧМ радянської конструкції, встановлені наприкінці 80-х — на початку 90-х, з ККД 78% (у середньому), на нові, з імпортною автоматикою, ККД яких не нижче 90% (у серед­ньому — 92%). Країни ЄС пішли ще далі і замінюють котли такої конструкції, які зараз масово встановлюють у нас, на конденсаційні котли, що забирають тепло не тільки від згоряння газу, а й від конденсату, а це додатково приблизно 11% усього тепла. Таким чином, ККД конденсаційних котлів становить 102—109%: такі цифри дає традиційна формула обчислення ККД, яка не враховує тепла, отриманого від конденсату. Для вітчизняного споживача заміна котла на конденсаційний — задоволення поки що дуже дороге. Конденсаційний котел хорошого європейського виробника потужністю 24—28 кВт (менш потужних котлів просто не випускають) коштує 1300 євро і більше. До того ж конденсаційні котли працюють з повною віддачею тільки тоді, коли температура «зворотної» води в системі опалення не перевищує 47 градусів. Тобто, перш ніж встановлювати конденсаційний котел, потрібно провести професійний розрахунок і ремонт системи опалення, а також встановити додаткові радіатори. Тому досі обсяги продажів конденсаційних котлів в Україні обчислюються сотнями штук за рік, тоді як обсяги всіх котлів — сотнями тисяч. Але якщо ціни на газ для побутових споживачів різко зростуть, встановлювати конденсаційні котли стане вигідно у великих котеджах, де обсяги споживання газу перевищують 2500 кубометрів на місяць. Вже тепер, за підрахунками фахівців представництва компанії Vaillant, конденсаційні котли в котеджах окупаються за 2,5 року. Конденсаційні котли придатні і для автономного опалення установ, підприємств, організацій та офісних центрів — адже їх максимальна потужність сягнула 560 кВт. До того ж, щоб збільшити потужність котельні, кілька котлів можна об’єднати у так званий каскад. І конденсаційні котли, встановленні в таких котельнях, уже тепер можуть окупитися, в окремих випадках, трохи більше, ніж за рік.

Підвищити ефективність автономного опалення великих споруд і підприємств можна також за рахунок заміни котлів на блочні газові теплоелектростанції, що одночасно виробляють і тепло, і електроенергію. Як зазначає продукт-менеджер котлів Buderus українського підрозділу компанії Bosch Ігор Омельченко, останнім часом такі блочні міні-ТЕС, які мають потужності: з виробництва електроенергії — від 18 до 238 кВт і з виробництва теплової енергії — від 238 до 363 кВт, стали дуже популярними у власників будівель та споруд з автономним опаленням, адже, окрім тепла, частково забезпечують об’єкт електроенергією. Такі автономні котельні однозначно вважаються оптимальним варіантом для опалення торгових та офісних центрів. Або для експлуатації в елітних будинках, де покупці квартир платять гроші у тому числі й за комфортне опалення, якого не можуть забезпечити комунальники. Фахівці московського інституту «Сантехпроект» вважають їх вигіднішими за центральне опалення на новозбудованих об’єктах. Принаймні у великих містах, які переживають проблему дорожнечі землі та браку потужностей тепломереж. Наприклад, у США і Канаді в мегаполісах 80% будівель обслуговуються автономними даховими котельнями. Однак там, де споруда належить не одному власнику, а кондомініуму, під час обслуговування таких котелень виникають організаційні проблеми. Гроші на ремонт зібрати важко, а стимулу до заощадження тепла немає, бо плата за тепло розподіляється між мешканцями, як і тепер, залежно від площі квартири. Через це фахівці-теплотехніки радять у житлових будинках із даховими котельнями передбачити встановлення індивідуальних приладів обліку тепла, які самі собою недешеві (не менше 100 євро). Або ж відразу передавати будинок в експлуатацію власній керуючій компанії.