СІМ РАЗІВ «ПО СТО»

Чому нині довіряє більшість учасників ринку, особливо щодо свого місця на ньому? Як, подолавши парад амбіцій і самолюбства, розібратися, хто справді є who?

Рейтингові ТОП-100 «Украинской инвестиционной газеты» довіряють. Саме за ним і визначають першу сотку найбільших компаній країни.

Нещодавно відбулася презентація сьомого випуску рейтингу. Проект удався — минули ті часи, коли від журналістів, які складали рейтинг, відмахувалися, а інформацію відверто відмовлялися надавати. Тепер стало престижним потрапити в ТОП-100. Хоча б раз увійшовши в сотку, фірма із задоволенням вивішує відповідну табличку в кабінеті голови на помітному місці. Звісно, сказати, що рейтинг абсолютно точно позиціонує компанії, важко (який бухоблік — такі й результати). Але деякі висновки — у тому числі й глобальні — зробити все ж таки можна.

Найбільшими компаніями знову стали підприємства ПЕК і металургії. У першу трійку ввійшли Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», «ТНК-Україна» та «Індустріальний союз Донбасу». В десятку потрапили і три металургійні підприємства: державна «Криворіжсталь», приватні — Маріупольський меткомбінат ім.Ілліча, «Азовсталь» і трубна корпорація «Інтерпайп». Електросектор традиційно очолив «Енергоатом», сектор зв’язку — ВАТ «Укртелеком». Замикав десятку завод «Лисичанськнафтооргсинтез». У принципі все нагадувало попередній ТОП, плюс-мінус одне місце.

Взагалі-то минулий рік був важкий, але небезнадійний — на презентації часто лунали слова «попри тяжкий стан у (йшла назва галузі), такий-то завод успішно…»

Наявність об’єктивної точки відліку допомагає рухатися далі. Існуючий рейтинг хвалять або лають — але всі вже погодилися з тим, що кращого наразі немає. А це вже визнання.