Середовище проживання

Коли ми говоримо "малий бізнес", то найчастіше під цим поняттям маємо на увазі тисячі підприємців, діяльність яких може хіба що прогодувати їхні родини. Малий бізнес - мала відповідальність перед суспільством, малі можливості бодай якось впливати на соціум, у якому працює ця армія людей, кинутих у відкритий океан вільного плавання.

Разом із тим саме представники малого бізнесу є найчисленнішою частиною українського підприємництва. Побувавши цієї осені в Одесі, де на кожному кроці тобі трапляється то студія краси, то міні-кафе, то маленьке ексклюзивне фотоательє, я особисто переконалася в цьому.

Підприємництво тут усюди. Вийшовши на Дерибасівську, одразу потрапляєш у вир людей, які пропонують свої послуги. Тобі обов'язково запропонують покататися у вагончиках, які курсують від Оперного театру до набережної по вул. Гоголя - одній з найкрасивіших вулиць в Одесі, де практично кожен будинок прикрашають знамениті одеські каріатиди. Найменших туристів запрошують покататися на декоративно підстрижених конях і поні, а вже їдальні швидкого харчування, кафе й ресторани не пропустять повз себе жодного приїжджого…

Продаж сувенірів на кожному кроці, дівчата в старовинному вбранні, які припрошують зайти у кафетерії, "мальвіни" з блакитним волоссям, які зазивають до бутика, - усе це працює на цілу індустрію місцевого малого бізнесу.

На жаль, найчастіше малесенькі приміщення цих підприємців розташовані в старих будинках старого центру міста, що активно руйнуються. Підприємці роблять ремонт і оновлюють фасад тільки своєї невеличкої частини будинку. І часто цей ремонт дисонує із загальним архітектурним ансамблем, а реклама й вивіски підприємців мають просто жахливий вигляд на тлі стародавнього особняка.

Що це? Небажання брати участь у будь-яких соціальних перетвореннях міста чи неможливість допомогти через власні більш ніж скромні доходи?

"Підприємці здебільшого беруть участь у соціальних проектах, якщо їх про це просити. 2008 року я працював начальником міського управління охорони об'єктів культурної спадщини, -коментуєрегіональний представник департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України лауреат державної премії в галузі архітектуриВолодимир Мещеряков. - Ми обходили всіх підприємців на Дерибасівській і просили їх узяти часткову участь у ремонті фасадів будинків, у яких розташовані їхні заклади. У той час вулицю в основному вдалося впорядкувати. Доводилося звертатися до патріотизму бізнесменів. Наприклад, під час робіт на Дерибасівській я отримав неприємний телефонний дзвінок від одного з великих начальників, бо він вважав завеликою суму участі в ремонті фасаду будинку, на першому поверсі якого розташовані належні йому нежитлові приміщення з магазинами. Після "патріотичної" розмови він погодився оплатити частину потрібної на ремонт суми.

Якщо ж говорити про масштабніший одеський бізнес, то треба розуміти, звідки він виріс. Навряд чи можемо розраховувати на розуміння цими новими магнатами важливості соціальної місії підприємництва. Можливо, їхні діти, які отримали західну освіту і залишилися в Одесі, прийдуть до цього розуміння. Мобілізувати цих людей на порятунок Одеси можна, але для цього потрібна воля перших осіб міста, області і країни.

Приклад організації бізнесу для творчих цілей був у 1999-2007 рр., коли з його допомогою відтворили видатну втрачену пам'ятку архітектури, історії та культури - Одеський кафедральний Спасо-Преображенський собор на Соборній площі. При цьому був відтворений традиційний характер історичного середовища цієї частини Одеси.

Крім цього, була реставрована Катерининська площа з пам'ятником засновникам Одеси. Це був іще один реальний крок для включення ядра історичного центру Одеси до основного списку ЮНЕСКО".

На щастя, багато нинішніх підприємців уже добре розуміють, що замасковані листами пластику, але не відремонтовані стіни будинку, де розташований їхній заклад, - погана реклама для залучення клієнтів. У їхніх інтересах зробити середовище проживання гарним і комфортним не тільки на кількох десятках власних квадратних метрів, а й на всій прилеглій території.

"Без "родзинки", оригінального дизайну, нових рішень сьогодні привабити клієнтів в Одесі нереально, - розповідає Андрій К., власник одного з кафе. - Підприємці намагаються знайти щось своє, ексклюзивне. Я бачив біля входу одного з кафе яскраво-жовтий справжній автомобіль, увесь салон якого заповнений живими квітами, а у відкритому капоті - колекція вин і висячі фужери".

Державних установ та організацій у центрі Одеси небагато. І, як правило, вони зосереджені - по кілька в одному будинку - у великій тісноті. Усе інше віддано на відкуп приватним особам, підприємцям, багато з яких і хотіли б облаштувати все навколо себе якнайкраще, але податки й побори зв'язують їм руки.

Задушений податковим тягарем підприємець не знає, як звести кінці з кінцями, от і ліпить рекламні щити на свої заклади, намагаючись прикрити непривабливу картину руйнування житлового і нежитлового фонду міста.

Але найбільше місцевий малий бізнес боїться, що забудовники знищать неповторний колорит старої Одеси, потихеньку довівши до руйнування старі унікальні будинки й цілі райони. А на їхньому місці побудують нові сучасні висотки.

А тим часом стара Одеса "годує" цілу армію підприємців, які обслуговують туристів з усього світу.

Якщо замість архітектурних шедеврів побудувати сучасні торгові центри і загнати туди підприємців, до Одеси просто перестануть приїжджати!

"Зберегти стару Одесу надзвичайно важливо, - переконаний Володимир Мещеряков, - Мій колектив розробив оригінальний проект реконструкції т.зв. Климовського кварталу. Проект має назву "Етно-квартал "Біля Привозу" і розроблений на підставі Історико-архітектурного опорного плану, проекту зон охорони, визначення меж історичних ареалів Одеси, затвердженого Міністерством культури і туризму України. Він є одним з можливих прикладів регенерації частини Центрального історичного ареалу Одеси, а також зони регульованої забудови - Молдаванки.

Ще один наш проект - це створення вільної економічної зони туристсько-рекреаційного типу на пальовому острові "Візантія", який планується побудувати в Одеській затоці (проект відзначений дипломом IV Міжнародного огляду-конкурсу міських практик "Найкраще місто СНД і ЄврАзЕС"). Це не намивний острів, а острів на палях, що точно копіює масштаб історичного центру міста - Дерибасівської, Приморського бульвару, Ланжеронівської та інших вулиць. Тільки замість дорожнього полотна будуть канали, а на рівні четвертого поверху всі квартали з'єднають пішохідно-велосипедні вулиці, якими зможуть рухатися й електромобілі. Ними можна буде потрапити в будь-яку частину острова…"

Немає сумнівів, що подібні проекти можуть сприяти створенню нових робочих місць для малого бізнесу, виконуючи одночасно соціальну функцію реставрації та розвитку міста.

Зараз в Одесі понад 700 визначних пам'яток і пам'ятників архітектури, багато з них потребують капітального ремонту. Йдучи вулицями, туристи ризикують дістати травми через те, що будинки руйнуються прямо на очах і уламками падають на голови.

Урятувати ситуацію лише малому бізнесу не до снаги - потрібні правильні рішення, які б сприяли економічній привабливості морського міста.

У Львові, наприклад, який уже кілька років працює за європейськими правилами, історичний центр очистили від дисонуючих коробок-вивісок. У результаті співробітництва з німецькою організацією GIZ, Львівська міська рада розробила за європейськими правилами і затвердила Програму збереження історичної забудови, а також низку інших документів, на підставі яких громада Львова вже отримує багатомільйонні європейські гранти в євро на міські програми.

Цікавий досвід Варшави, де Управління цивільних місць виявляє невпорядковані фрагменти міського середовища, організовує архітектурні конкурси, громадські слухання, визначає підрядника і здійснює інші функції замовника. Без конкурсів і громадських слухань з позитивним результатом не відбувається жодного більш-менш значущого перетворення архітектурного середовища міста.

Як результат - місто багатіє рівномірно, без "олігархів" і зубожіння підприємців, які ледь зводять кінці з кінцями.

Створення сприятливого середовища проживання - справа, де немає та й не може бути людей, чия "хата скраю".