Що замінить Крим?

Анексія Криму ускладнила ситуацію вітчизняного відпочинку з краєвидом на море. Але навіть при тому, що інші – не кримські – курорти Чорного й Азовського морів зробили ривок у своєму розвиткові і пропозицій від них стало більше, попит на ці послуги, зважаючи на масштабність втрат, у нинішньому сезоні навряд чи буде повністю задоволений. Тут може виручити зелений туризм, що дедалі гучніше заявляє про себе останніми роками.

У недавні вихідні ми вирішили відпочити сім'єю - щоб вийшло недорого, і їхати недалеко. Зупинилися на одній з інтернет-пропозицій: на Київщині, у межах стокілометрової зони. Спочатку здавалося, що з вибором не помилилися. Все начебто було: півбудинку в нашому розпорядженні, стерпна їжа, пропозиції походів у ліс та на річку. Заважали відпочинку прикрі дрібниці, які такими не здалися потім. Свіжа постільна білизна не могла компенсувати ні стійкого запаху приміщення, в якому до нас давно ніхто не жив, ані того, що в господарів не виявилося ні бажання, ні навичок обслуговувати гостей. Коли людина перебуває на відпочинку, вона егоїстична й вимоглива, хоче отримати послуги, що співвідносяться з витраченими коштами. Відпочинок у селі стає привабливим, якщо привабливість спілкування з природою поєднується зі звичними для містян умовами проживання та стандартами обслуговування.

Туризм "зеленіє"

Бізнес на зеленому туризмі далеко не такий простий, як багатьом здається. Це тільки на перший погляд усе елементарно: досить мати вільне житло в затребуваній місцевості та бажання здавати його відпочивальникам. Але, виявляється, лише спочатку і переважно у привабливих місцях на такі спрощені послуги утримується відносний попит, та й то - в літній сезон. Такий зелений туризм, не маючи міцної основи, розвивається спонтанно, залежно від обставин. І досягнення його доволі скромні. За інформацією Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, сільських садиб, які надають послуги для відпочинку містян у сільській місцевості, близько тисячі. Тоді як у сусідній Польщі, де не так давно почав розвиватися зелений туризм, таких сільських садиб для містян налічується понад 12 тисяч.

У нашій країні зелений туризм, що виник на основі надання сільським населенням надлишків житлових площ для відпочинку містян, поступово перетворюється на бізнес, масштаби гарантованих стандартів обслуговування якого зростають. Першопрохідники-організатори сільського туризму, замість "кутків" своїх хат, здають гостям якщо не бази з готелями й налагодженою індустрією відпочинку, з навченим персоналом, то міні-готелі, хай навіть на одну-дві сім'ї, але з повним набором гарантованих послуг. Коли все обумовлюється заздалегідь - як різновиди обслуговування, так і плата за нього, - туристи не ворожать, гарантовані такі послуги чи ні. До своєї діяльності сільські господарі мають ставитися як до бізнесу, а не просто як до захоплення. Нічого не вкладаючи, розраховуючи лише на тепле море, чисте озеро чи гарний краєвид із вікна, успіху не домогтися. Попри те, що вибір місця відпочинку з втратою Криму в наших співвітчизників звузився, рівень їхніх вимог не знизився, зокрема й до сільського відпочинку. У багатьох містян є заміські дачі, будинки в сільській місцевості, їх запрошують на відпочинок великі санаторії й курорти, одне слово – вибирати є з чого. І сільські господарі, щоб бути затребуваними, мусять враховувати загострення конкуренції.

Зелені хутори Таврії

Зелений туризм заявив про себе як явище ще на початку ХІХ ст. У його основу ліг прийом на відпочинок міських жителів сільськими. Особливо модним цей різновид відпочинку став у Великобританії, Чехії, Угорщині. Згодом ці та інші європейські країни об'єдналися у Федерацію розвитку сільського зеленого туризму, що сприяла популяризації такого бізнесу. Друга хвиля бізнесу на відпочинку в сільській місцевості припала на 60-ті минулого століття, коли жителі мегаполісів усвідомили цінність поїздок за межі індустріально розвинених забруднених міст.

Наприклад, в Італії зелений туризм виник як побічний бізнес у сільському господарстві. І пішов креатив. У цій країні хітом відпочинку вважалося зняти похмуру келію в якомусь старовинному монастирі або скромне приміщення у старому млині, ближче до мішків з борошном та до природи. В Іспанії на піку туристичної моди опинилося мешкання містян на тваринницьких фермах - серед коней, корів, свиней і курей. Чи слід дивуватися, що після того, як креатив доповнився великими вкладеннями, модернізацією та побудовою сучасних об'єктів, зелений туризм вийшов у найпередовіші за розвитком галузі світу. Україна, з огляду на її потенційні можливості, не виняток. У нас добра матеріально-технічна база для розвитку туристично-рекреаційних послуг. У країні 15% площ у вигляді гірських та приморських ландшафтів, придніпровських зелених зон придатні для створення зон відпочинку. Є понад півтисячі населених пунктів з унікальною історико-культурною спадщиною. У селах налічується 6,3 млн житлових будинків, із них 98% - у приватній власності. Вільних трудових ресурсів у сільській місцевості надлишок: із 6,4 млн працездатних людей 3 млн належать до так званого незайнятого населення. Зазначимо, що механізаторів і тваринників села потребують дедалі менше, і поява попиту на покоївок, кухарів тощо - саме до речі.

Ознайомлення з нинішнім станом зеленого туризму кореспондент DT.UA розпочала з Херсонської області, яка (разом із Одеською та Миколаївською) мусить, крім усього іншого, компенсувати втрату кримських оздоровниць разом із об'єктами зеленого туризму. Як стверджує голова Асоціації туризму півдня України Тетяна Волинець, курортно-рекреаційний потенціал цих областей здатен задовольнити запити відпочивальників країни. Херсонщина, у чиєму розпорядженні – Арабатська стрілка й Генічеське узбережжя на Азовському морі, пляжі Скадовська, Залізного порту й Хорлів на Чорному морі, біосферні заповідники (загалом близько 600 туроб'єктів), в нинішньому сезоні істотно збільшила пропозиції для відпочинку. Переважно - за рахунок зростання обсягу і якості об'єктів зеленого туризму. Простежується тенденція: не обмежуватися налагодженням відпочинку на морських узбережжях, доповнювати традиційний відпочинок на пляжах використанням багатої й різноманітної природи нижнього Дніпра з його річковими пляжами, заплавами, лісами, а також особливо багатою й різноманітною флорою та фауною. Зелений туризм, що прискорено розвивається у придніпровських селах Голопристанського, Цюрупинського та інших районів, висунув зі свого середовища справжніх ентузіастів-організаторів цього різновиду відпочинку. Сім'я Олексія й Галини Долинко, розпочавши з малого, зуміла створити в мальовничому місці на березі Дніпра популярну нині турбазу зеленого туризму "Чайка". Невеликий готель з усіма різновидами сучасних послуг, затишне кафе сусідять зі стилізованими під старовину сільськими хатами, музеєм, виставкою української старовини. Для туристів - прогулянки човном по Дніпру, риболовля й полювання, спортмайданчики, водний басейн із атракціонами. Крім численних міських гостей, тут часті відвідувачі - з сусідньої Старої Збур'ївки та інших сіл. Тут можна повчитися ефективного ведення сучасного зеленого туризму. Творець цього комплексу, де активний відпочинок поєднується з пізнанням історії та природи краю, продовжує творчий пошук. Доручивши дочці й зятеві вести налагоджений сімейний бізнес, сам розпочав втілювати новий проект - історико-розважальний комплекс "Зелені хутори Таврії", де відпочинок на лоні природи доповнюється проведенням майстер-класів із народних ремесел: гончарства й ковальства, лозоплетіння тощо. У кожного "хутора" - свої особливості, звичайно ж, в інтересах відпочивальників. Когось приваблюють прогулянки на конях, когось - на веслових човнах або безшумних катерах. Тут можна навчитися влучно стріляти, виготовляти всілякі вироби.

Чимало привабливих садиб з'явилося і в столичній області. Цікаво та з користю можна відпочити неподалік Києва, на мальовничому дніпровському березі, у Балико-Щучинці Кагарлицького району - поблизу місць створення історико-археологічного комплексу на основі розкопок поселень трипільської культури, або в Переяславі-Хмельницькому з його музеями. В одному з найвіддаленіших від столиці районів - Богуславському - чимало місць, вартих уваги: гарні береги річки Рось із водними каскадами, місцевий історико-краєзнавчий музей. Готові зустрічати міських жителів господарі садиб у селах Мисайлівка, Дибенець: човни, рибальські снасті, сауна... Тут-таки можна купити готові вироби народних промислів, або замовити на власний смак, а то й самому спробувати виготовити щось із допомогою сільських умільців. Господарі зелених садиб готові надати можливість відпочити і братам меншим - куточок для кішки або будку для собаки. У деяких пристоличних районах взялися за організацію корпоративного відпочинку, організовуючи на природі проведення всіляких заходів, дискотек. І багато хто досяг успіхів в цьому напрямі.

Без преференцій
і гноблення

В Україні для розвитку зеленого туризму є все - як розмаїта природа, так і багаті на історію й народні ремесла регіони. При цьому масштаби сучасного розвитку сільського відпочинку містян, на думку багатьох експертів, недостатні. Одним із висновків останнього засідання круглого столу спеціалістів, причетних до зеленого туризму, є те, що нормативно-правова база розвитку сільського зеленого туризму "остаточно не сформована й потребує вдосконалення". Закони, ухвалені під час зародження сільського туризму, власне кажучи, лише пояснюють ази нового різновиду відпочинку, визначають поняття, взаємозв'язок із особистими селянськими господарствами. Але зелений туризм за час, який минув відтоді, виріс із коротких штанців, і тепер мало пояснювати його походження й значення. Необхідно вирішувати складні питання, що заважають подальшому розвитку галузі.

Нині зелений туризм різноманітний і за різновидами надаваних послуг, і за масштабами діяльності. Ламаються списи в дискусіях: як оподатковувати тих, хто займається зеленим туризмом, - як бізнесменів чи як сільських господарів, котрі доповнюють ведення особистого господарства прийомом гостей. Народний депутат України, голова підкомітету з питань розвитку туризму, курортів та рекреаційної діяльності Комітету ВР України з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Іван Бушко вважає, що починати займатися зеленим туризмом можна на основі житла, яке є в селян. Але якщо людина захопилася цією справою і хоче розвивати її, то мусить іти далі. І не тільки в доходах, а й у витратах, тобто необхідно вкладати кошти, зайнятися модернізацією та будівництвом. Таким чином, селянин, зайнявшись зеленим туризмом, може поступово перейти в повноцінний бізнес, а може й надалі залишатися тим, хто просто розширив сферу дії приватного селянського господарства. Стимули для розвитку потрібні і для перших, і для других. Але різні, щоб не надавати надмірних преференцій бізнесменам і не гнобити селян.

Для ефективного використання всього потенціалу зеленого туризму важливо створити сприятливе правове середовище й визначити стандарти обслуговування - як для бізнесменів, так і для сільських господарів. На думку ряду експертів, до розробки і затвердження стандартів у цій затребуваній сфері відпочинку слід активніше залучати громадські організації, що акумулюють нагромаджений на місцях досвід.